Справа № 136/1868/24

провадження № 2/136/458/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року                 м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі — позивач) звернулася до суду з позовом до Липовецької міської ради (далі — відповідач), в якому просила:

- визнати за позивачем право власності на житловий будинок (А), 1966 року забудови; прибудову (а1), ганок, козирок, літню кухню (Б), погріб (п/Б), сарай (Г), сарай (г), огорожу №3, ворота №4, хвіртку №5, криницю №6 (загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов вищевказаний житловий будинок. За життя ОСОБА_2 заповіту не склала, а позивач спадщину матері прийняла, однак оформити її не вдалося, так як нотаріусом було відмовлено з тих підстав, що на будинок мав статус колгоспного двору і встановити, розмір частки у праві власності кожного із співвласників не можна.

Ухвалою суду від 02.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, однак представник у письмовій заяві позов визнав та просив про розгляд без нього.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, а у своїй заяві просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов просили задовольнити.

Суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Також, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

В силу припису ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, і які не оспорює відповідач, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про право особистої власності № НОМЕР_2 видане Лукашівською сільською радою народних депутатів від 08.04.1991, на підставі рішення виконкому Липовецької районної ради №131 від 30.05.1985 та рішення виконкому Лукашівської сільської ради народних депутатів №2 від 17.02.1991, зареєстроване в КП «ВООБТІ» 08.04.1991 і записано в реєстрову книгу №4 за реєстровим №46, житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . У матеріалах справи наявний технічний паспорт на такий житловий будинок з відповідними характеристиками.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть НОМЕР_3 , а після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов вищевказаний житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі спадкової справи ОСОБА_2 200/2014, вона заповіту не склала, а позивач спадщину матері прийняла, оскільки 02.12.2014 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Крім того, як вбачається з довідки, виданої Липовецькою міською радою позивач проживала зі своєю матір`ю до її смерті.

       Суд встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка не складала заповіту, її спадщину, в силу ч. 1 ст. 1269 ЦК України та ч. 1 ст. 1270 ЦК України, прийняла лише дочка - позивач, вчасно подавши до нотаріуса заяву про прийняття спадщини матері, на що в силу ст. 1261 ЦК України позивач має право, а інших спадкоємців, які б прийняли спадщину ОСОБА_2 не встановлено.

Проте оформити спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , не вдалося, оскільки нотаріусом було відмовлено з тих підстав, що він належав колгоспному двору і встановити, розмір частки у праві власності кожного із співвласників не можна.

Разом з тим, відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. п. "а" п. 6 постанови ВСУ право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні.

Суд встановив, що згідно свідоцтва про право особистої власності № НОМЕР_2 виданого Лукашівською сільською радою народних депутатів від 08.04.1991, житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , а у довідці №09-17-01/10-316 від 24.09.2024 від Липовецької міської ради вказано, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до колгоспних дворів, і станом на 15.04.1991 до складу двору входила лише ОСОБА_2 .

Суд встановив, що оскільки позивач, будучи дочкою ОСОБА_2 після її смерті протягом 6-ти місяців прийняла її спадщину, подавши до нотаріуса заяву як спадкоємець першої черги за законом, а інших осіб які б її прийняли не виявлено, а тому позивач як єдиний спадкоємець має право успадкувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше належав колгоспному двору, головою і єдиним членом якого була її матір ОСОБА_2 , і яка за життя не втратила права на свою частку.

Так, наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що нею обраний.

Разом з тим, відповідачем визнано позов, а суд зауважує, що визнання позову не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання за позивачем право власності на житловий будинок (А), 1966 року забудови; прибудову (а1), ганок, козирок, літню кухню (Б), погріб (п/Б), сарай (Г), сарай (г), огорожу №3, ворота №4, хвіртку №5, криницю № НОМЕР_4 (загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 200, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (А), 1966 року забудови; прибудову (а1), ганок, козирок, літню кухню (Б), погріб (п/Б), сарай (Г), сарай (г), огорожу №3, ворота №4, хвіртку №5, криницю №6 (загальною площею 56,6 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО