Справа № 212/5733/24

2/214/3675/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Сіденка С.І.

за участю секретаря судового засідання – Розстальна К. В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

КП «Кривбасводоканал» звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання в сумі 53353,57 грн., заборгованість з абонентської плати в сумі 226,60 грн., 3% річних у розмірі 446,02 грн., витрати від інфляції у розмірі 1143,10 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що КП «Кривбасводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату цих послуг згідно з особового рахунку і встановлених тарифів. Зазначає, з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що відповідач ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надаються позивачем, оскільки відповідно до договору дарування № 1-1844 від 11.04.1991 є власником будинку АДРЕСА_1 та за вказаною адресою відповідачу надаються відповідні послуги. Факт, яким встановлено, що ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надаються позивачем, встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 по справі № 212/10048/19. Зокрема у вказаному рішенні вказано, що відповідач ОСОБА_2 , на підставі договору дарування № 1-1844 від 11.04.1991 року, є власником будинку АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з питного водопостачання, які надаються КП "Кривбасводоканал". В поданому до суду відзиві на позов по справі № 212/10048/18 відповідач також це підтверджує. З огляду на вказані обставини, представник позивача вважає, що ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надаються позивачем за адресою АДРЕСА_1 , оскільки, оскільки ці обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 по справі № 212/10048/19 та доказуванню не підлягають.

Крім того, факт проживання ОСОБА_2 у буд. АДРЕСА_1 підтверджуються актом від 22.05.2020 та актом від 21.05.2021, складеними представниками КП «Кривбасводоканал» спільно з головою вуличного комітету.

Також ОСОБА_2 є споживачем послуг централізованого постачання, які надає КП «Кривбасводоканал» за адресою АДРЕСА_1 на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , в якому відображаються в електронному вигляді (через систему ТОВ «НОВА-КОМ») виставлені рахунки за послуги на адресу боржника, та укладеного між КП «Кривбасводоканак» та ОСОБА_2 договору № С-14-29/36 від 21.06.2012. Станом на 31.01.2024 від ОСОБА_2 не надходила інформація про зміну власника домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того з 01.04.2022 на правовідносини сторін поширюється дія публічного типового індивідуального договору про надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань перед позивачем щодо оплати за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.04.2020 по 01.08.2022 у відповідача виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 53353,57 грн., яка станом на день звернення до суду з даним позовом не погашена. Вказану суму боргу за основним зобов`язанням, а також заборгованість з абонплати у розмірі 226,60 грн., 3 % річних у розмірі 446,02 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1143,10 грн. позивач просить стягнути на свою з відповідача у зв`язку з невиконанням відповідачем основного зобов`язання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.06.2024 дану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.09.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою від 26.09.2024 продовжено ОСОБА_2 строк подачі відзиву на позов.

У встановлений ухвалою від 26.09.2024 строк відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, яку ухвалою від 08.11.2024 повернуто.

Ухвалою від 05.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Сіденка С. І. від розгляду справи.

       Представник позивача у судовому засіданні підтримав позові вимоги, повідомив, що суду надано достатньо доказів для ухвалення рішення по справі та задоволення позову.

       Зі змісту тривалих промов відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні вбачається невизнання ним позову. При цьому, у поданій відповідачем заяві (вх. № суду 28254 від 06.11.2024), останній просив відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю його явки у судове засідання, разом з тим у судове засідання з`явився особисто. Відповідач неодноразово повідомляв, що дати судових засідань з ними не узгоджувались. За заявою відповідача під час розгляду справи судом вирішено питання про відвід судді, який ухвалою від 05.11.2024 визнано необґрунтованим та відмовлено у його задоволенні. У судове засідання, призначене на 08.11.2024 відповідач ОСОБА_2 не з`явився, причини неявки не повідомив.

Таку поведінку відповідача суд розцінює як зловживання процесуальними правами, спрямованими на затягування розгляду справи, строки розгляду якої обмежені, та вважає за необхідне продовжити розгляд справи за його відсутності.

Крім того, за даних обставин, необхідно звернути увагу сторін, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

       Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.

Згідно Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 05 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 2 лютого 2022 р. № 85) Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» є організацією питного водопостачання основним напрямком діяльності якого є забезпечення споживачів послугами водопостачання та водовідведення вчасно та відповідної якості на підставі укладеного з власником договору та своєчасній оплаті послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Наявність реєстрації місця проживання особи в житловому приміщенні зобов`язує, зокрема, по його утриманню та нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від місця фактичного проживання, що узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2019 року у справі №756/10344/14.

На стадії відкриття провадження у справі на виконання приписів ч. 8 ст. 187 ЦПК України судом перевірено дані про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 та з отриманої судом відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 невідоме (а. с. 45 - 46).

Крім того, на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи з метою надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 .

На вказаний запит суду надано відомості з Реєстру Криворізької міської територіальної громади, відповідно до яких відповідача ОСОБА_2 з 28.11.2018 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 44).

Даних про те, що відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 матеріали справи не містять та цей факт судом не встановлений.

Таким чином, судом не встановлено зареєстрованого місця проживання відповідача та позивачем суду не надано таких відомостей, що б підтвердило той факт, що відповідач був споживачем послуг, які надаються КП «Кривбасводоканал» в тому числі за спірний період з 01.04.2020 по 01.08.2022.

В позовній заяві позивач також вказує, що відповідач ОСОБА_2 є споживачем послуг з водопостачання за адресою АДРЕСА_1 , оскільки є власником нерухомого майна за цією адресою. На підтвердження цього посилається на обставини, встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 по справі № 212/10048/19, зміненого постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2020.

Так, відповідно до тексту рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 по справі № 212/10048/19, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_2 , на підставі договору дарування № 1-1844 від 11.04.1991 року, є власником будинку АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з питного водопостачання, які надаються КП "Кривбасводоканал". В поданому до суду відзиві на позов відповідач також підтверджує дані обставини.

Вказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позов КП "Кривбасводоканал" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, втрат від інфляційних процесів та 3 % річних задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП "Кривбасводоканал" заборгованість за отримані послуги з централізованого постачання холодної води в розмірі 33881,30 грн., 3% річних у розмірі 926,68 грн.. та витрати від інфляції у розмірі 2203,00 грн. (а. с. 19 - 26).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2020 рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП "Кривбасводоканал" заборгованість за отримані послуги з централізованого постачання холодної води за період з 01.12.2017 року по 20.11.2019 року в сумі 27337,52 грн., 3% річних у розмірі 482,87 грн., витрати від інфляції у сумі 908,45 грн., та судові витрати по сплаті судового збору у сумі розмірі 1491,13 грн. (а. с. 27 - 33).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 по справі № 212/10048/19, яке змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.06.2020, з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за період 2017 – 2019 роки, доді як за обставинами даної справи спірним періодом, за яким виник борг є інший період - з 01.04.2020 по 31.01.2024 (з урахуванням перерахунку боргу у серпні 2022 – з 01.04.2022 по 31.07.2022).

За вказаних обставин, суд не виключає можливості відчуження відповідачем ОСОБА_2 після 2019 року нерухомого майна за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 , що належало йому станом на 2019 рік на підставі договору дарування № 1-1844 від 11.04.1991 року.

Позивачем суду не доведено, що у період з 01.04.2020, тобто період за яким відповідачу нарахований новий борг, відповідач ОСОБА_2 був власником нерухомого майна за адресою наданих послуг, а лише обмежився посиланням в позовній заяві на те, що станом на 31.01.2024 від ОСОБА_2 не надходила інформація про зміну власника домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

У свою чергу відповідач ОСОБА_2 суду також не повідомив про дійсного власника нерухомого майна за адресою наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182 ЦК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі Закон № 1952-IV).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 Закону України № 1952-IV)

Відповідно до ст. 18 Закоу України № 1952-IV одним з етапів проведення державної реєстрації прав є формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником.

До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інші приміщення, будівлі та споруди проводилася в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювалась реєстраторами заснованих відповідними органам місцевого самоврядування комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації (БТІ) за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна.

Позивачем суду не надано відповідного витягу з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно чи довідки Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, які б підтвердили, що у період з 01.04.2020 по 31.01.2024, за який відповідачу були надані комунальні послуги з водопостачання, останній був власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

Так само позивачем не заявлено клопотання про їх витребування, а представником позивача в судовому засіданні повідомлено, що всі докази суду надані.

Таким чином, позивачем суду не доведено що у період часу з 01.04.2020 по 31.01.2024 відповідач був власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 , а відтак споживачем наданих позивачем послуг.

За умови збереження за відповідачем права власності на вказане нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є споживачам послуг з водопостачання за цією адресою, однак позивачем цього не доведено.

Посилання позивача на встановлені факти у судових рішеннях по справі № 212/10048/19 схиляє суд здійснити припущення, що відповідач ОСОБА_2 залишився власником вказаного нерухомого майна після 2019 року, відтак був споживачем комунальних після цього часу.

Однак згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За умови можливості доведення позивачем цих обставин засобами доказування відповідно до вказаного вище нормативного регулювання прав власності на нерухоме майно, останнім цього не здійснено.

Позивачем також долучено до позовної заяви копію договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № С-14-29/36 від 21.06.2012 (а. с. 13 - 15) за підписом відповідача ОСОБА_2 , як власника нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , яке належить йому на підставі договору дарування № 1-1844 від 11.04.1991.

За умови недоведення позивачем того факту, що відповідач був власником вказаного нерухомого майна у спірний період після 2019 року, суд не вбачає підстав взяти до уваги цей договір як доказ того, що ОСОБА_2 залишився споживачем комунальних послуг у період з 01.04.2020 по 31.01.2024.

Суд не приймає до уваги долучені позивачем до позовної заяви акти про фактичне проживання відповідача ОСОБА_2 без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 від 22.05.2020 та 21.05.2021 (а. с. 12), оскільки вони не можуть вважатись беззаперечним доказом проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою з тих підстав, що складені за ініціативою надавача послуг КП «Кривбасводоканал», який є зацікавленою особою в ухваленні рішення на його користь.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставіст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, за умови недоведення позивачем того факту, що відповідач є споживачем послуг з водопостачання за адресою АДРЕСА_1 за період з 01.04.2020 по 31.01.2024, як це передбачено ст. 81 ЦПК, за умови, що докази не можуть гуртуватися на припущеннях, враховуючи, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, суд приходить до висновку про недоведення позивачем тих обставин, на які він посилається, обґрунтовуючи заявлений позов та як наслідок відсутність правових підстав для задоволення позову КП «Кривбасводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, втрат від інфляційних процесів та 3% річних.

Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду по даній справі.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору відшкодуванню відповідачем не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 182 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004, ст. ст. 13, 76, 78, 81, 83, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2024 року.

Суддя Сіденко С. І.