Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/579/2024 Справа № 641/2698/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року                                                        м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221150000480 від 21.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221150000480 від 21.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Так, ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив корисливе кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

31.01.2024 року ОСОБА_4 , у вечірній час доби, перебуваючи поблизу житлового будинку  АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не збираючись повертати майно, шляхом обману переконав раніше не знайомого йому ОСОБА_6  дати йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi A2 3|64 GB», чорного кольору, imei1: НОМЕР_1 imei2:

НОМЕР_2 , серійний номер  НОМЕР_3 , що належав останньому, для того, щоб здійснити дзвінок, та пообіцяв повернути відразу після закінчення користування.  ОСОБА_6 , будучи впевненим в добросовісності  ОСОБА_4 , нічого не підозрюючи про шахрайський намір останнього, добровільно передав йому свій вищевказаний мобільний телефон, вартістю 2566 грн. 67 коп. Після чого, ОСОБА_7 , в той час, коли потерпілий відволікся та не спостерігав за ним, не збираючись повертати майно разом з вказаним телефоном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на суму 2 566 грн. 67 коп.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Захисником обвинуваченого – адвокатом ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки станом на момент проведення судового засідання, набули чинності зміни до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, вплинуло на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.

Судом було роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_4 право на закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні надав свою згоду на закриття кримінального провадження, зазначив, що йому зрозумілі наслідки закриття кримінального провадження, що надана ним згода є добровільною, йому зрозуміло, що закриття кримінального провадження буде здійснюватися з нереабілітуючих підстав.

У судовому засіданні прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву про проведення судового розгляду за його відсутності.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доходить висновку про таке.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18липня 2024 року №3886-IX«Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст.51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст.51КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Правилами ч. 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст.51КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на наведене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п. 169.1 ст. 169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.190 КК України  31.01.2024 року.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлений на рівні 3028 гривень, а 50 відсотків від його розміру становлять, 1514 грн..

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, розмір вартості чужого майна яким заволодів обвинувачений шляхом шахрайства, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 190 КК України, становить 3028 грн. (1514 х 2 =3028).

Як убачається з обвинувального акту, діями ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на суму 2566, 67 грн..

Положеннями ч. 1 ст.3 КК України унормовано, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч. 1, 3 ст.479-2КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст.284КК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Як убачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221150000480 від 21.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , йому інкриміновано заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно за подіями, які мали місце 31.01.2024 року у сумі 2566, 67 грн..

Здійснивши аналіз наведених вище положень законів, слід дійти висновку, що відбулася втрата чинності закону шляхом прийняття нового закону і, відповідно, визначення нових меж між адміністративними правопорушеннями (дрібне викрадення чужого майна) та кримінальним правопорушенням (крадіжки, шахрайство). Відтак, наразі не є кримінально карним діянням - викрадення чужого майна, вартість якого у 2024 році становить до 3028 грн., ураховуючи положення ст.5 КК України.

З огляду на наведене вище, беручи до уваги положення статті 5 КК України, судом має бути прийнято рішення в порядку, передбаченому п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК України, позаяк вартість викраденого майна відповідно до обвинувального акту менша, ніж верхня межа для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, ураховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України, позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який надав згоду на закриття кримінального провадження стосовно нього з наведених вище підстав, кримінальне провадження підлягає закриттю через втрату чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосовувався.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100,284, 369-372, 376, 395, 479-2 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження за №12024221150000480 від 21.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України через втрату чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння.

Речові докази: дві фотокартки; закупівельний акт - зберігати в матеріалах кримінального провадження; коробку з-під мобільного телефону торгової марки

Redmi A2 Black 3GB RAM 64GB ROM», SN:  НОМЕР_3 , imei1:  НОМЕР_1  imei2: НОМЕР_2 – вважати повернуту власнику ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 11.11.2024 року о 14-25 год.

Cуддя- ОСОБА_1