Справа № 2-2327/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2011 року                                                                       м.Херсон

Суворовський районний суд м.Херсона у складі:

головуючого судді                                                                      Кузьміної О.І.,

при секретарі                                                                                   Картавих Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що працювала  у відповідача прибиральницею виробничих приміщень господарської дільниці ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»та з 26.08.2010 року була звільнена з займаної посади за ст. 40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату. Вважає звільнення незаконним оскільки вона є інвалідом ІІІ групи, а наказ про звільнення таким, що виданий в порушення вимог КЗпП України, у зв’язку з чим просить поновити її на роботі в господарській дільниці «Херсонського комбінату хлібопродуктів»на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду завдану незаконним звільненням в сумі 1 000 грн. та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач та її представник неодноразово уточнювали вимоги позивача та остаточно просили поновити позивача на роботі в господарській дільниці «Херсонського комбінату хлібопродуктів»на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 231 грн. 99 коп. та моральну шкоду завдану незаконним звільненням в сумі 1 000 грн. та витрати на правову допомогу.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на законність наказу про звільнення позивача із займаної посади, при цьому пояснили, що звільнили позивача не з мотивів інвалідності а у зв’язку з найменшою продуктивністю її праці в порівнянні з іншими працівниками, які є також  інвалідами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 14.12.2005 року й працювала на посаді прибиральниці виробничих приміщень господарської дільниці ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», місце для інваліда та наказом № 109 к від 26.08.2010 року була звільнена з займаної посади за ст. 40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату.

Згідно довідки Херсонської міської МСЕК № 2, виданої на підставі акту № 136 від 10.10.2006 року позивач є інвалідом ІІІ групи.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, сторони зобов’язані надати докази та довести ті обставини, які обґрунтовують їх вимоги і заперечення та мають значення для справи, крім тих, які визнаються сторонами, є загальновідомими та встановлені рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст. 40  КЗпПУ власником може бути розірвано трудовий договір укладений на невизначений строк у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно до ст. 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язкуізі змінами в організації виробництва і праці надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно наказу № 131 від 31.05.2010 року у господарській дільниці ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»скорочено зі штатного розкладу прибиральника виробничих приміщень –1 одиницю –місце для інваліда, позивача було звільнено згідно наказу № 109 к від 26.08.2010 року у зв’язку з скороченням штату за згодою профспілкового комітету, у зв’язку з найменшою продуктивністю її праці в порівнянні з працівниками «Херсонського комбінату хлібопродуктів»ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є також інвалідами, зміст якого до неї був доведений, від ознайомлення з яким вона відмовилась, що підтверджується наказами, протоколами, довідками, доповідними записками, актами, поясненнями представників відповідача та позивачем не спростовується.

Таким чином, вимоги позивача в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необгрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що наказ № 109 к від 26.08.2010 року про звільнення позивача із займаної посади за ст. 40 п.1 КЗпП України видано у відповідності до вимог КЗпП України, так як у позивача не було переважного права перед іншими працівниками ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»залишитись на займаній посаді.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди вони не можуть бути задоволені судом, оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено наявності пов’язаних з її звільненням моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які б вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, та могли бути підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди згідно зі ст. 2371 КЗпП України.

Доводи позивача про звільнення її з займаної посади відповідачем без її згоди з мотивів інвалідності не приймаються судом до уваги як такі, що спростовуються сукупністю вищенаведених доказів досліджених в судовому засіданні.

Керуючись  ст. ст. 40, 42, 43, 492, 221, 232, 233, 235, 2371 КЗпП України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Суворовський районний суд м. Херсона.

СуддяОСОБА_4