Справа № 1519/2а-3099/11

          ПОСТАНОВА

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17»червня 2011 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі в м. Одесі про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії, -

      ВСТАНОВИВ:

27.05.2011 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов'язання його вчинити певні дії. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому з 2007 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідними законами «Про державний бюджет»дія цієї норми була призупинена, але рішеннями Конституційного суду, такі призупинення визнавались неконституційними. На підставі цього позивач звернувся до суду та просив поновити йому строк звернення, визнати відмову виплатити соціальну допомогу безпідставною, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячну соціальну допомогу за період з січня 2009 року по час звернення до суду, тобто 27 травня 2011 року, включно суму 2 349,4 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,  яка його подала,  не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ч. 2 ст. 99 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вбачається, що позивач просить стягнути суму недоплаченої допомоги в розмірі 2 349,4 грн. за період з січня 2009 року по травень 2011, отже він звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності відносно цих вимог.

ОСОБА_1 просить поновити їй строк позовної давності, посилаючись на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої нараховані суми пенсій, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за три роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. У зв'язку з чим позивач вважає, що термін позовної давності не сплив, оскільки термін звернення у його випадку встановлюється не ст. 99 КАС України, а спеціальним матеріальним законом.

Так, суд приймає до уваги те, що позивач дізнався про неналежний розмір виплат лише отримавши відповідь з управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси. Враховуючи, що соціальні виплати «Дітям війни»є щомісячною соціальною допомогою і строк її виплати для ОСОБА_1 ще триває, суд вважає, що позивач встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк за період з листопада 2010р. по травень 2011р., не пропустив. Проте, оскільки позивач звернулвся до суду в травні 2011р., тому, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, вимоги щодо стягнення соціальних доплат з січня 2009 року по 26 листопада 2010р. включно, задоволенню не підлягають.

Суд не згодний з позицією ОСОБА_1 про те, що строк позовної давності звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується, а на думку позивача треба виходити з положень ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої неотримання пенсії з вини органу, що призначає або виплачує її, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Суд вважає, що державна соціальна допомога дітям війни не є пенсією, виплата цієї допомоги врегульована спеціальним законом, а тому до даного позову належить застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України. Отже, підстав для поновлення строку немає.

В частині розгляду позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 27 листопада 2010р. і по 27 травня 2011р. не був пропущений строк позовної давності. Оскільки соціальні виплати носять щомісячний характер, то в даному провадженні суд вважає можливим розглядати вимоги в частині з 27 листопада 2010р. по 27 травня 2011р. включно.

Представник відповідача, отримавши позов, заперечень не надав.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши  повідомлені позивачем обставини суд дійшов висновку, що є наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.  Позов підлягає задоволенню в частині з 27 листопада 2010р. по 27 травня 2011р., тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка відноситься до категорії «Діти війни». Це підтверджується наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діти війни –це ті, яким на 2 вересня 1945р. не виповнилось 18 років. Так, згідно паспортних даних ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та він має право на отримання державної соціальної підтримки –підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідачем з 2009 по 2010 роки виплати проводились в неналежному розмірі –меншому, ніж встановлено законом (замість 30% в 2007 році виплати не проводились, а в 2008-2010р. –10% згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»).

З огляду на те, що суд розглядає позовні вимоги в частині, в якій не пропущений строк позовної давності, тобто з 27 листопада 2010р. по 27 травня 2011р., суд вважає, що відповідач повинний був здійснювати за цей період нарахування та виплату коштів в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на підставі наступного.

Так, згідно зі ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.», п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний поточний рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.7, 9, 12-14, 23, 29, 30, 41, 43-46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п. 3, 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлена на 2007 рік з 7 липня 2007 р. та нарахування і виплата соціальної допомоги дітям війни повинно проводитись з липня по грудень 2007 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 розділу І, п.61, 62, 63, 66 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний Бюджет України на 2008 рік…»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу І, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ цього ж Закону, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тому числі положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Таким чином, вищенаведені соціальні доплати дітям війни поновлені з 22.05.2008 року. Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В 2009, 2010, 2011 роках дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не припинялась, а тому, відповідно до цього Закону, позивач має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30%, в тому числі і за період з 27 листопада 2010р. по 27 травня 2011р. включно.

За отриманням державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2010 роки в належному розмірі позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України, на що отримав відмову, що підтверджується листом останнього №2494/С-1 від 20.05.11р. У своїй відповіді відповідач посилається на відсутність законодавчих підстав для виплати державної соціальної допомоги, а також зазначає, що з 2008р. проводились виплати в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведені обставини правомірності дій щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги дітям війни за період з 27 листопада 2010р. в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

При нарахуванні соціальних доплат в 2010, 2011р.р. відповідач повинний був керуватись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, в яких вони відмовляються здійснити перерахунок платежів в зв’язку з відсутністю відповідного законодавчого забезпечення, оскільки таке твердження є безпідставним та суперечить вищенаведеному.  Крім того, відсутність коштів у бюджеті й відповідно неможливість їхнього виділення на проведення виплат передбачених законом не може виправдати бездіяльність держави, про що зазначив Європейський суд із прав людини (справа «Войтенко проти України») в рішенні від 29 червня 2004 року.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд не зазначає конкретні суми нарахування, оскільки це є повноваженнями органів Пенсійного Фонду України. Проте, наголошує, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в виду того, що іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, що винесені в порядку скороченого провадження. Суд допускає негайне виконання постанови в такому випадку, враховуючи особливості виплати, яка підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст.8, 150,152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, № 6-рп від 09.07.2007р., Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-11,70,99, 100, 159-163,167, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі в м. Одесі про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі   м. Одеси щодо перерахунку і виплати щомісячного підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27 листопада 2010р. по 27 травня 2011р.

            В іншій частині позову відмовити.

            Допустити негайне виконання постанови.  

            Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С У Д Д Я:                                                 І.А. Бобуйок