ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 квітня 2011 року 17:02 № 2а-3309/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м.Києва
про визнання протиправною і скасування постанови від 15.11.2010
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1. або позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві або відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 340 грн., винесену 15.11.2010 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Ковалем В.В.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовував тим, що при винесені постанови про накладення штрафу від 15.11.2010 він діяв в межах повноважень наданих йому Законом України "Про виконавче провадження".
У судовому засіданні 21.04.2011 за заявою про вступ у справу, у справу вступила Київська транспортна прокуратура, представник якої заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
В судовому засіданні 21 квітня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
12.11.2010 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Ковалем В.В. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22535486 з виконання Наказу Господарського суду м. Києва № 30/282 від 10.11.2010 року про зобов»язання Приватного підприємства з іноземним капіталом «Ріоні»звільнити земельну ділянку розміром 0,42 га, місце розташування якої: Набережне шосе біля перетину з Дніпровським узвозом у Печерському районі м. Києва та передати вказану земельну ділянку Київській міській раді у первісному стані.
Вказаною Постановою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 15.11.2010 до 10:00.
15.11.2010 року позивачем до ВДВС Печеського РУЮ у м. Києві надано клопотання про відкладення провадження виконавчих дій у зв»язку з тим, що про вищевказану постанову позивачу стало відомо лише 15.11.2010 року о 08:00 год.
У зв»язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк на директора Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" ОСОБА_1 постановою про накладення штрафу від 15.11.2010 року № ВП № 22535486, накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту –Закон № 606-XIV).
Під виконавчим провадженням, в контексті статті 1 вказаного Закону розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положенням статті 5 Закону № 606-XIV визначено права та обов’язки державних виконавців при здійсненні ними заходів примусового виконання рішень.
Так, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, а також неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону № 606-XIV, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Згідно частин 2, 5 статті 24 Закону № 606-XIV, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Частиною 1 та 2 статті 30 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Таким чином, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, обов’язково повинен пересвідчитися в тому, чи була отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження та чи здійсненні ним дії, спрямовані на його добровільне виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з неналежним врученням позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження, позивачем було подано клопотання від 15.11.2010 року про відкладення провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню № 22535486 та поновлення строку для добровільного виконання судового рішення, так як постанова про відкриття виконавчого провадження відповідачем була винесена 12 листопада 2010 року, тобто напередодні вихідних днів –13 та 14 листопада 2010 року, що у будь-якому випадку позбавляло боржника можливості виконати судове рішення саме до 10:00 години 15 листопада 2010 року.
Зазначене клопотання було отримано відповідачем, що підтверджувалось ним в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону № 606-XIV, виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.
Згідно частини 2 статті 32 Закону № 606-XIV, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Однак, незважаючи на наявність зазначеного клопотання, відповідачем не було належним чином вирішено питання про поновлення строку, достатнього для добровільного виконання боржником судового рішення.
Вказане дає підстави зробити висновок про порушення службовими особами відповідача норм Закону України «Про виконавче провадження», що потягло за собою порушення конституційних прав позивача.
Отже, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вище наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову по накладення штрафу за невиконання рішення суду на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 340 грн., винесену 15.11.2100 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Ковалем В.В.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26.04.2011р