ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 року                                    Справа №  10/73-10

    Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                               Стрелець Т.Г., Вечірко В.І.

при секретарі судового засідання       Ковзикові В.Ю.

з участю представників сторін :

позивача –Федорченко А.А., Томчук О.В.

відповідача –1 -  Палій С.М.

третьої особи-1: Козіна А.М.

третьої особи-3: Іванченко І.С.

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “П’ятихатський елеватор” та регіонального віддалення фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. у справі

за позовом        Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Комісарівка”, с. Комісарова П’ятихатського району

до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю “П’ятихатський елеватор”, м. П’ятихатки Дніпропетровської області

     відповідача-2 Компанії “Гріф Корпорейшен ЛЛП”, м. Лондон, Великобританія

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору

1.          Приватне підприємство “МОМ”

2.          Комунальне підприємство Дніпропетровське обласне комунальне підприємство “П’ятихатське бюро технічної інвентаризації”

3.          Регіональне віддалення фонду державного майна України по Дніпропетровській області

про визнання права власності та витребування майна

В С Т А Н О В И В :

    15.02.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Комісарівка” (далі СТОВ) про визнання права власності та витребування майна. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 28.08.2008р. між СТОВ та приватним підприємством “МОМ” (далі ПП “МОМ”) було укладено договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості, що розташовані за адресою : м. П’ятихатки, вул. Климента,1. В подальшому ПП “МОМ” в судовому порядку намагалось визнати вказаний договір недійсним і поки справа розглядалась в суді продало спірне майно товариству з обмеженою відповідальністю “П’ятихатський елеватор” (далі Елеватор). Не зважаючи на те, що рішенням суду в задоволенні позову ПП “МОМ” було відмовлено, Елеватор відмовляється повернути позивачу спірне майно та визнати за СТОВ право власності на нього.

    Під час розгляду справи позивач уточнив позов (т2 а.с.34-36) та просив залучити до участі у справі в якості відповідача-2 Компанію “Гріф Корпорейшен ЛЛП” (далі Компанія). Свої вимоги СТОВ мотивувало тим, що Елеватор перепродав спірне майно Компанії, яка відмовляється повернути його позивачу та визнати право власності СТОВ.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. (суддя Кощеєв І.М) позов задоволено.

    Не погодившись з рішенням Елеватор звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт послався на те, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

    Регіональне віддалення фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі Фонд держмайна) звернулось з апеляційною скаргою, мотивуючи її тим, що рішенням суду вирішені питання щодо прав та обов’язків Фонду держмайна відносно спірного майна. При цьому апелянт зазначив, що частина об’єктів нерухомості залишилась у державній власності та не передавалась у власність відкритого акціонерного товариства “П’ятихатський елеватор”.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав :

    Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.

     З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2008р. між СТОВ та ПП “МОМ” укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу спірних об’єктів нерухомості, що розташовані за адресою : м. П’ятихатки, вул. Климента,1 (т1 а.с.14-16). Обумовлену договором суму позивач перерахував відповідачу-1 у серпні 2008р., після чого сторони угоди підписали акт приймання-передання майна (т1 а.с.17-21).

    Право власності позивача на спірне майно було зареєстровано в БТІ 1.09.2008р. (т1 а.с.21).

    У лютому 2009р. ПП “МОМ” звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 28.08.2008р. недійсним та визнання за ним право власності на спірні об’єкти. Справа №39/12-09 розглядалась на протязі 2009р. господарськими судами різних рівнів. Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009р. всі рішення судів по справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області (т1 а.с.22-29). На час розгляду справи №10/73-10 рішення по справі №39/12-09 не прийнято (ухвалою суду від 30.05.2011р. розгляд справи 8/340-09(39/12-09) зупинено до повернення її з Вищого господарського суду України для розгляду чергових скарг ПП “МОМ” та ВАТ “П’ятихатський елеватор” на ухвали судів з процедурних питань).

    30.07.2009р. між ПП “МОМ” та Елеватором укладено договір купівлі-продажу, без здійснення його нотаріального посвідчення, відповідно до якого відповідач-1 придбав спірне майно. Рішенням господарського суду по справі №38/14-09 зазначений договір визнано дійсним (т3 а.с.36-48).

    12.03.2010р. Елеватор та Компанія уклали між собою договір купівлі-продажу спірного майна (т1 а.с.164-166), відповідно до якого відповідач-2 придбав об’єкти нерухомості у відповідача-1.

    Договір купівлі-продажу від 28.08.2008р. між СТОВ та ПП “МОМ” не визнано недійсним у передбаченому законом порядку ані на час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.

    З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що СТОВ є власником спірного майна і не позбавлялась цього права у передбачений законом спосіб. В зв’язку з цим, хоча ПП “МОМ” під час укладення договору від 30.07.2009р. розпоряджалось спірним майном на підставі рішення суду у справі №39/12-09, проте враховуючи зміст постанови Вищого господарського суду України від 15.10.2009р., суд першої інстанції обґрунтовано визнав такі дії порушенням прав власника майна –СТОВ.

    Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України  якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо : майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

    Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу згідно судового рішення, яке в подальшому було скасоване, висновок суду першої інстанції про вибуття майна з володіння позивача не з його волі, відповідає матеріалам справи, а відтак задоволення позову про витребування цього майна з чужого незаконного володіння відповідача-2 ґрунтується на законі.

    Враховуючи викладені вище обставини та положення ст.392 ЦК України згідно яких власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, достатніми є підстави для задоволення позову також щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

    Посилання Елеватору та ПП “МОМ” на те, що рішенням господарського суду по справі №38/14-09 було визнано дійсним укладений між ними договір, а Елеватор визнано власником переліченого у договорі майна, безпідставно з огляду на таке.

   В межах справи №38/14-09 не розглядалось питання щодо набуття СТОВ права власності на спірне майно за договором від 28.08.2008р. та не давалась оцінка тому, чи вправі ПП “МОМ” було розпоряджатися вказаним майном. Отже, висновки суду у справі №38/14-09 не мають преюдиціального значення для розгляду справи №10/73-10 та навпаки, рішення господарського суду у цій справі є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення у справі  №38/14-09.

    Під час апеляційного перегляду справи Елеватором та ПП “МОМ” заявлено клопотання про залучення до участі у справі ВАТ “П’ятихатський елеватор”, про зупинення розгляду справи та про відкладення розгляду справи для належного повідомлення Корпорації про розгляд апеляційних скарг.

    Вказані клопотання задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним.

    Рішення суду по справі не впливає на права або обов'язки ВАТ “П’ятихатський елеватор” щодо однієї з сторін, що унеможливлює залучення вказаного підприємства до участі у справі.

    Корпорація була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, приймала участь у розгляді справи та не оскаржила рішення суду, скористувавшись своїми процесуальними правами на власний розсуд. Направлення судових документів безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, не порушують приписів п. а) ч. 1 ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р., та не є порушенням процесуальних прав Корпорації.

    Що стосується зупинення розгляду справи до закінчення розгляду справи №39/12-09, в якій розглядається позов ПП “МОМ” про визнання договору купівлі-продажу від 28.08.2008р. недійсним, то як вбачається з ухвал суду по цій справі,  розгляд справи невиправдано затримано внаслідок зловживань своїми процесуальними правами ПП “МОМ”, Корпорації та ВАТ “П’ятихатський елеватор”.

    За таких обставин, зупинення розгляду справи №10/73-10 не буде відповідати приписам ст.6 Конвенції про захист прав та основних свобод щодо розумності строку розгляду справи судом.

    Обговорюючи доводи апеляційної скарги Фонду держмайна колегія суддів вважає, що прийняте рішення щодо визнання права власності на спірне майно та витребування майна не порушують інтересів держави, оскільки судовий захист права державної власності можливий виключно шляхом подання та вирішення відповідного позову. В той же час, Фондом держмайна не здійснено жодних дій для звернення до суду з позовом про захист майнових інтересів держави.

    З огляду на це колегія суддів вважає, що звернення Фонду держмайна з апеляційної скаргою в межах№10/73-10 не направлено на реальний захист державних інтересів, тобто апелянтом обрано непередбачений законом спосіб захисту, що унеможливлює задоволення апеляційної скарги.

    За таких обставин колегія суддів вважає відсутніми передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування чи зміни рішення суду.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “П’ятихатський елеватор” та регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. –без змін.

    Головуючий                                                                                                     А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                               І.О. Вечірко

    Суддя                                                                                                              Т.Г. Стрелець

Повний текст постанови виготовлено 6.07.2011р.