ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 червня 2011 року 13:02 № 2а-6168/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві
Головного управління Державного казначейства України в м.Києві
Відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в м.Києві
про визнання дій протиправними, стягнення 27472,50 грн.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 червня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту –відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в місті Києві (далі по тексту –відповідач 2), Відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в місті Києві (далі по тексту –відповідач 3) та просить суд:
- визнати протиправними дії відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в місті Києві, якими 13 листопада 2010 року при реєстрації автомобіля в органах ДАІ позивача зобов’язано сплатити збір до пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 27 472, 50 грн.;
- стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в місті Києві та з Головного управління Державного казначейства в місті Києві на користь позивача 27 472, 50 грн. примусово сплачених коштів;
- стягнути з відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в місті Києві на користь позивача 1 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-6168/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 17 травня 2011 року, яке відкладалось на 30 травня 2011 року.
Враховуючи, що судом у попередніх судових засіданнях було вжито всіх заходів для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16 червня 2011 року.
У судовому засіданні 16 червня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві заперечив проти позовної заяви та просив суд відмовити у задоволенні.
Представники Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, Відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в місті Києві у судове засідання 16 червня 2011 року не з’явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Порядком сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі по тексту –Порядок № 1740), суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду Державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля. Позивач зазначає, що огляду на вищевказане, Порядок № 1740 передбачає сплату збору лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі.
В матеріалах справи містяться заперечення представника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, відповідно до яких представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на їх безпідставність з огляду на те, що пунктом 12 Порядку № 1740 передбачено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Заперчення Головного управління Державного казначейства України в місті Києві мотивовані тим, що жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено повернення надмірно сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за рахунок коштів кошторису на утримання Головного управління.
Предстваником Відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в місті Києві зазначалось, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки сплата збору на загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення з відчуження автомобілю є обов’язковою умовою реєстрації автомобіля в органах ДАЇ.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
13 листопада 2010 року ОСОБА_1 придбав автомобіль Мерседенс-Бенц S-500L4M вартістю один мільйон дев’яносто вісім гривень.
16 листопада 2010 року при реєстрації автомобіля в органах ДАЇ ОСОБА_1 сплатив збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 27 472, 50 грн.
В матеріалах справи міститься копія квитанції № 142135/25 від 16 листопада 2010 року відповідно до якої, позивач дійсно сплатив 27 472, 50 грн.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97 (далі по тексту – Закон № 400/97).
Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону № 400/97 зазначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Згідно пунктом 6 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97 об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобілю. Відповідно до статті 4 цього Закону для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставка збору у розмірі 3 відсотки від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі по тексту –Порядок № 1740) регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(пункт 1 Порядку № 1740).
Згідно з пунктами 12-15 Порядку № 1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 “Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на масі автомобілів, усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок” реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення порядку платежів за огляд транспортних засобів.
Згідно статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту довідки-рахунку, яка видана ОСОБА_1, вбачається, що даний бланк довідки – розрахунку видається при продажу автомобіля.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 у відповідності до приписів пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97 є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та у встановленому порядку сплатив збір до пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 27 472, 50 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в місті Києві на користь позивача 1 000 грн. моральної шкоди суд, також, не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем не зазначено, в чому полягає моральна шкода, не наведено жодного доказу на підтвердження заявленої до стягнення суми моральної шкоди.
У судовому засіданні 30 травня 2011 року предстваник позивача не пояснив з чого складається сума коштів, яка заявлена до стягнення в якості моральної шкоди, а лише зазначив, що жодним нормативно правовим актом не визначено обґрунтування суми моральної шкоди.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.