Справа № 2-563/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15.06.2011                                                  Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Представник відповідача –Виконкому Орлівської сільської ради Ренійського району позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечує, просив розглянути справу у його відсутності.   

           Представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності від 11.02.2011 р., на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія заповіту від 17.01.2004 р. на ім’я ОСОБА_1.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 –померла ІНФОРМАЦІЯ_2.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, власницею якого є ОСОБА_4 –ціле; довідка КП «Ренійське БТІ»№ 8 від 02.02.2011 р., про належність та вартість спадкового домоволодіння; копія рішення Орлівської сільської ради народних депутатів Ренійського району Одеської області від 02.03.1994 р. № 78, про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських побудов на ім’я ОСОБА_4

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4. За життя ОСОБА_4 належав житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, де вона мешкала разом зі своєю сім’єю без оформлення відповідних правовстановлюючих документів на домоволодіння. Факт належності житлового будинку ОСОБА_4 підтверджується технічним паспортом на будинок. На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилася майном, належним їй, 17.02.2004 р. залишила на ім’я позивачки заповіт, ІНФОРМАЦІЯ_2. - померла. Після смерті ОСОБА_4 згідно заповіту складеного нею за часів життя відкрилась спадщина на вищезазначений будинок. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, позивач звернувся до державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори, за видачею свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус відмовила йому у оформлені права на спадщину, вказавши, що для отримання свідоцтва на спадщину на нерухоме майно (у тому числі на житловий будинок або його частку) необхідно додати свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Документи, що встановлюють право на це нерухоме майно, відсутні. Отже, в оформленні прийняття спадщини на житловий будинок позивачу було відмовлено за відсутністю правовстановлюючої документації на ім’я померлої, роз’яснено, що питання про визнання права власності на будинок в порядку спадкування повинно вирішуватися у судовому порядку. Після смерті матері позивач почав жити у спадковому будинку, доглядає за його технічним станом, несе всі витрати по його утриманню, сплачує необхідні платежі, обробляє земельну ділянку.

Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Він у передбачений законом строк  подав заяву у державну нотаріальну контору про прийняття спадщини, отже вважається таким, що прийняв її фактично.  

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Як виходить з матеріалів справи, ОСОБА_4 за своє життя склала заповіт на ім’я позивача, який у передбачений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тому спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснюється за заповітом. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки, воля позивача, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном ( догляд за будинком, сплата витрат по його утриманню та т.і.).               

Позивач прийняв спадщину за ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, не може оформити її у зв’язку із тим, що на момент відкриття спадщини були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно на ім’я померлої.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, який залишився після смерті ОСОБА_4

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України, ст. ст. 328, 1217, 1235, 1268, 1269, 1270  ЦК України, -

                                                          В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав його матері ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2., про що в книзі реєстрації актів про смерть Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області зроблено відповідний актовий запис № 30.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                            Суддя                                                    В.І. Дудник