ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 травня 2011 року 10:25 № 2а-2962/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Вєкуа Н.Г. , суддів Літвінової А.В. Васильченко І.П. при секретарі судового засідання Ковтун Ю.І. вирішив адміністративну справу
за позовом Товаириство з обмеженою відповідальністю "Край-2"
до Державна податкова адміністрація України
провизнання недійсною податковох консультації
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2»(далі –ТОВ «Край-2»або позивач) звернулося до суду з позовом до Держаної податкової адміністрації України і (далі ДПА України або відповідач) про визнання податкової консультації відповідача від № 2977/6/15-0116 від 15.02.2011 року недійсною.
Представники позивача під час судового засідання позов підтримав, позовні вимоги вмотивовані тим, що використання атракціону пересувного дитячого з еластичними елементами (батут надувний) та надання послуг споживачам-дітям, що полягають у стрибках на батуті, не підлягає обкладанню збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності, оскільки не підлягає під визначення: діяльність у сфері розваг. На підставі викладеного, просить суд визнати недійсною податкову консультацію відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні виклав зміст заперечень проти позовних вимог та просив суд у позові ТОВ «Край-2»відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 16 травня 2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову, виходячи з наступного.
У зв’язку з наміром придбати кілька одиниць обладнання –атракціон пересувний дитячий з еластичними елементами (батути) та надавати споживачам послуги, що полягають у стрибках дітей на батутах, 12 січня 2011 року позивач звернувся до ДПА України з проханням надати податкову консультацію щодо необхідності сплати збору за впровадження деяких видів підприємницької діяльності при наданні споживачам послуг атракціону.
Листом від 15.02.2011 року № 2977/6/15-0116 Державна податкова адміінстраці України надала позивачу податкову консультацію віповідно до якої зазначила, що діяльність з проведення дитячих ігор, що полягає у проведенні розважальних ігор, участь у яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів) та проведення оплатних розважальних ігор, відноситься до сфери розваг, і суб»єкти господарювання, які провадять такі розважальні ігри є платниками збору та придбавають торговий патент на кожне незалежне місце визначене для проведення розважальних ігор.
Відповідно до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01.03.06 р. № 110 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки», атракціон –пристрій або комбінація пристроїв, які пересувають або спрямовують відвідувача (відвідувачів) заданою траєкторією або в певній зоні з метою розваги, або інші пристрої, використовувані в місцях дозвілля населення для розваги і активного відпочинку.
Пунктом п.14.1.46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що діяльність у сфері розваг - господарська діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо;
Відповідно до 267.1.1. ПК України, платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності, як і діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Пункт 267.1.ПК України передбачає, що не є платниками збору за провадження у сфері розваг суб»єкти господарювання, які проводять комп»ютерні та відеоігри.
Відповідно до зазначеної норми Закону, даний перелік є вичерпним і до нього не входить вид діяльності у сфері розваг зазначений позивачем.
Судом встановлено, що пересувні дитячі атракціони з еластичними елементами (батути) позивач має намір використовувати під відкритим повітрям, а саме: розважальних стрибках дітей на зазначених батутах.
В свою чергу, представники позивача під час судового розгляду справи не довели, яким чином надувні батути будуть використовуватись позивачем у наданні послуг у сфері послуг.
Пунктом 267.3.6 статті 267 передбачені ставки збору за здійснення діяльності у сфері розваг.
Відповідно до зазначеного пункту, ставка збору на квартал, для проведення інших оплатних розважальних ігор, становить розмір мінімальної заробітної плати за кожне окреме гральне місце.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкова консультація надана відповідачем здійснена відповідно до вимог чинного законодавства України та містить повну інформацію щодо сплати позивачем збору за здійснення діяльності у сфері розваг.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, надав суду достатні докази та обґрунтування наданої консультації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Н.Г. Вєкуа
Суддя А.В. Літвінова
Суддя І.П. Васильченко
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –19.05.2011р.