Справа № 2а/2570/3158/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А 1479 Калінчука Володимира Петровича про визнання бездіяльності неправомірною,-
В С Т А Н О В И В :
11.08.2010 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до командира військової частини А 1479 Калінчука Володимира Петровича про визнання бездіяльності неправомірною в частині ненадання позивачу відповіді на заяву від 14 грудня 2009 року щодо подання до Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова необхідні документи для зарахування позивача на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. Свої вимоги мотивує тим, що позивач 14.12.2009 року звернувся з заявою до командира військової частини А 1479 Калінчука В.П щодо подання до Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова необхідних документів для зарахування його на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. Однак, відповідачем всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідь на його заяву надана не була.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 року – залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011 року, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року – скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив в зв’язку з винесенням 15.02.2011 року Ічнянським районним судом Чернігівської області постанови з того самого спору і між тими самими сторонами, провадження у справі у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 157 КАС України, закрити.
Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст. 1 Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Статтею 3 Закону №393/96-ВР, передбачено що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14 грудня 2009 року звернувся із заявою до начальника військової частини А 1479 Калінчука В.П. щодо подання до Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова необхідних документів для зарахування позивача на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналогічні положення містить і п. 119 Закону України від 24.03.1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Закон № 551-XIV).
Відповідачем не надано суду жодних доказів надання відповіді позивачу, а отже відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 20 Закону №393/96-ВР та п. 119 Закону № 551-XIV не надав ОСОБА_1 відповіді на його заяву щодо подання до Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова необхідних документів для зарахування позивача на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла, а тому суд вважає бездіяльність відповідача в частині ненадання позивачу відповіді на заяву позивача від 14 грудня 2009 року неправомірною.
Суд не бере до уваги надіслану до суду відповідачем копію постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15.02.2011 року, на яку відповідач посилається, як на підставу для закриття провадження у справі, оскільки в наданій копії не міститься інформації щодо набрання постанови законної сили.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам справи, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Встановивши обставини справи, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням статті 162 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, шляхом визнання бездіяльності неправомірною в частині ненадання позивачу відповіді на заяву від 14 грудня 2009 року щодо подання до Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова необхідних документів для зарахування позивача на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до командира військової частини А 1479 Калінчука Володимира Петровича - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність командира військової частини А 1479 Калінчука В. П. в частині ненадання позивачу відповіді на заяву від 14 грудня 2009 року щодо подання до Чернігівського об’єднаного міського військового комісаріату і Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова необхідних документів для зарахування позивача на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.