Справа №2-751/07

РІШЕННЯ

іменем        України

30 травня 2007 року                                             Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого  - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Хоменчук С.М.

за участю адвоката   - ОСОБА_1 та представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_3 до Рівненського державного аграрного коледжу, третя особа Міністерство аграрної політики України, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування відомостей, стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та судових витрат по справі, -

встановив:

18 Липня 2006 року в суд надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Рівненського державного аграрного коледжу /РДАК/ про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання відповідача в особі директора до публічного вибачення в засобах масової інформації і перед трудовим колективом та спростування відомостей щодо неправомірності рішення атестаційної комісії коледжу „не відповідає займаній посаді", зобов'язання голови атестаційної комісії РДАК та голови атестаційної комісії Мінагрополітики України назвати підстави винесення саме такого рішення, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

В позовній заяві зазначав, що працював у відповідача викладачем будівельних дисциплін з вересня 2003 року. В 2002 році закінчив з відзнакою Український державний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю „Міське будівництво та господарство", отримав кваліфікацію інженера-будівельника. В 2003 році закінчив магістратуру цього ВУЗу за спеціальністю „Промислове та цивільне будівництво", отримав кваліфікацію магістра будівництва. В травні 2003 року склав кандидатський іспит із філософії на відмінно. Являється співавтором трьох наукових статей, розробив методичні матеріали, підготовив студентів до Четвертої міжнародної студентської наукової конференції Студентська молодь і науковий прогрес в АПК", яка відбулася у Львівському державному аграрному університеті, де його студенти зайняли 2 та 3 призові місця.

За вказівкою завідуючої методкабінетом він при наявності стажу педагогічної роботи два роки подав заяву щодо проходження атестації, оскільки йому не було відомо, що відповідно до п.2.4 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, атестації не підлягають педагогічні працівники, які мають стаж безперервної педагогічної роботи до 3-х років. Разом з ним проходили атестацію ще 8 викладачів, стаж роботи яких складав до 3-х років. На засіданні атестаційної комісії РДАК 20.04.2006 року прийняте рішення „Викладач ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді". На засіданні атестаційної комісії по його атестації, яке проходило півгодини, завідуючий будівельним відділенням запропонував атестувати на підтвердження категорії спеціаліст, він відповів на задані питання, після чого голова атестаційної комісії ОСОБА_4 в своєму 15-хвилинному виступі звинуватив у написанні передвиборної скарги, у шантажі, у вступі в партію, у висуванні кандидатом до міської ради. Після голосування ОСОБА_4 повідомив, якщо хоче працювати в коледжі, то має вибачитися перед ним на очах у всього колективу, після чого йому буде даний шанс повторення атестації в наступному році на другу категорію.

Вважає рішення атестаційної комісії коледжу абсолютно необ"єктивним, необгрунтованим, незаконним, таким, що прийняте на основі суб"єктивної оцінки голови атестаційної комісії через розбіжності з ним у політичних поглядах. Підтвердженням цього може бути той факт, що жоден із ч.1енів атестаційної комісії не відвідував його занять протягом всієї його педагогічної діяльності, а відвідуванням занять завідуючим будівельним відділенням та іншими викладачами недоліків виявлено не було. Атестація решти 8 викладачів без необхідного 3-річного стажу була проведена успішно із присвоєнням кваліфікаційної категорії спеціаліст. На його звернення 06.05.2006 року, у відповідності до п.9.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, була подана скарга до Вищої атестаційної комісії та до Департаменту освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України на вищевказане рішення атестаційної комісії коледжу. З

Вищої атестаційної комісії відповідь не надана, оскільки атестаційна комісія коледжу, всупереч Типовому положенню, 17.05.2007 року відмінила своє рішення і документи у Вищу атестаційну комісію не були надані. Вважає, що протокол №6 від 17.05.2006 року сфальсифіковано, оскільки перевіряюча Міністерства ОСОБА_5 саме 17.05.2006 року запевнила про скасування незаконного рішення атестаційної комісії РДАК Вищою атестаційною комісією, про дане рішення його не повідомлено, тривалий час не вимогу не було надано копію атестаційного листа і копію протоколу №6 засідання комісії. Під час міністерської перевірки 05-06.06.2006 року появився запис про те, що на пропозицію заступника директора з навчальної роботи рішення атестаційної комісії щодо позивача відмінене з підстави відсутності необхідного для атестації стажу роботи, хоча саме рішення атестаційної комісії, яке винесене незаконно і упереджено до позивача, не оцінювалось. Рішення атестаційної комісії РДАК такого змісту змусило його подати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, оскільки інформація щодо висновку атестаційної комісії швидко поширилась не тільки серед колег по роботі, але і серед студентів коледжу. Вважає, що таким незаконним рішенням атестаційної комісії коледжу принижена його честь, гідність, ділова репутація. Незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань у вигляді зниження престижу, до неможливості займатися викладацькою, науковою діяльністю, написанням кандидатської дисертації, до втрати життєвих перспектив, кар"єри, роботи, неможливості реалізувати свої бажання, до погіршення відносин з оточуючими, до зміни способу життя, почуття невпевненості в собі, безпомічності, втрати душевної рівноваги, спокою, дискомфортного стану за неможливістю продовжувати активну життєву позицію, сорому, приниження, відчаю, душевного болю, чим завдана моральна шкода, що відповідно до ст.23 ЦК України належить відшкодуванню шляхом грошової компенсації в зазначеному позовом розмірі.

29 Січня 2007 року та 12 березня 2007 року позивачем надано доповнення до позовної заяви в порядку ст..31 ЦПК України, згідно яких позивач на підставі ст.ст. 28,43 Конституції України, ст..ст.23,277,299 ЦК України просить: визнати рішення атестаційної комісії коледжу від 20.04.2006 року відносно нього незаконним, винесеним безпідставно та упереджено щодо ОСОБА_3; зобов"зати директора коледжу ОСОБА_4 перед колективом коледжу попросити у нього публічного вибачення та спростувати відомості щодо неправомірності винесеного рішення атестаційною комісією коледжу за змістом „Викладач ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді"; зобов"язати голову атестаційної комісії РДАК ОСОБА_4 та голову атестаційної комісії Міністерства аграрної політики України ОСОБА_6 назвати підстави, що послужили винесенню рішення саме такого змісту; стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути судові витрати в справі, в тому числі за надання правової допомоги в сумі 800 грн.

В своїх запереченнях від 29.01.2007 року та доповненнях до заперечень від 19.02.2007 року відповідач Рівненський державний аграрний коледж не визнає позовних вимог ОСОБА_3 про захист честі гідності та ділової репутації, вважає їх безпідставними, такими що не підлягають до задоволення з наступних підстав. В позовній заяві позивач посилається на неправомірно прийняте щодо нього рішення атестаційної комісії від 20.04.2006 року /протокол №5/ про невідповідність його займаній посаді, однак вказане рішення відмінено за протоколом №6 від 17.05.2006 року засідання атестаційної комісії, як таке, що суперечить п.2.4 Положення про атестацію педагогічних працівників Рівненського державного аграрного коледжу, згідно якого не підлягають атестації працівники, які мають стаж безпосередньої педагогічної роботи до 3 років. Не підтверджені доказами доводи позивача про намір адміністрації на звільнення його з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України при виявленні невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Посилання позивача на дискомфортний стан у зв"язку із втратою роботи не заслуговують на увагу, оскільки він був звільнений за власним бажанням, а не по ініціативі адміністрації. Згідно Закону, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, проте ніяких відомостей в ЗМІ щодо атестації позивача поширено не було, результати атестації відповідачем ніде не поширювались, позивач особисто своїми скаргами поширив інформацію стосовно трудового спору між ним і колективом в Міністерство та Генеральну прокуратуру України. Жодним чином відповідач не принижував честь, гідність та ділову репутацію позивача, вимоги якого є безпідставними і недоведеними.

Згідно заперечень третьої особи, Міністерства аграрної політики України, вбачається, що третя особа вважає позовні вимоги ОСОБА_3 незаконними і необгрунтованим з тих підстав, що зверненню до суду з таким позовом має передувати порушення прав, свобод та інтересів заявника. Позивач має довести ті обставини, на які він посилається. Позивач наводить низку обставин, як винесення рішення атестаційною комісією на підставі розбіжностей у політичних

поглядах з головою атестаційної комісії та фальсифікація протоколу атестаційної комісії, які на його думку є тими фактами, але вони жодним доказом не підтверджуються. Скарга позивача була перевірена з виїздом на місце, з висновками комісії позивач був ознайомлений. Мінагрополітики вважає, що права, свободи та інтереси позивача не порушені, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивачка та представник позивачки повністю підтримали позовні вимоги та вищезазначені доводи в суді. Додатково пояснили, що результати засідання атестаційної комісії від 20.04.2006 року були відомі в цей день 11-ти ч.1енам комісії, всім педагогам, котрі атестувалися, майже всьому педколективу та студентам. Вони були обнародувані на педагогічній раді 26.04.2006 року, яка відбулася після такої атестації, де приймалось рішення про заборону здійснення її запису технічними засобами ОСОБА_3, що достовірно встановлено з пояснень представника відповідача і свідків. Показами свідків в судовому засіданні підтверджено також що рішення атестаційної комісії щодо ОСОБА_3 стало відомо всьому колективу відповідача. Саме в день педагогічної ради позивач подав заяву на звільнення і про цей факт директор повідомив викладачам коледжу. Позивач знав, що по результатах атестації, згідно положення, видається наказ, який повинен бути вивішеним на дошці об"яв у викладацькій, згідно вимог Типового положення про атестацію наступає обов"язкове вирішення питання про звільнення, а копії документів по результатах атестації подаються Міністерству. Вважають, що при проведенні атестації так і в суді жодної конкретної підстави прийняття такого рішення щодо позивача встановлено не було, відсутні будь-які документи, які б засвідчували невідповідність позивача займаній посаді.. Покази свідків в частині протиправної та аморальної поведінки ОСОБА_3 вважають упередженими, суперечними, такими, що не підтверджуються жодним конкретним фактом. При цьому жодних офіційних сигналів і заяв такого характеру щодо позивача з цього приводу не зафіксовано, таких перевірок не проводилось, достовірних доказів не надано і не названо. Крім того, вважають, що атестаційна комісія не мала права скасувати своє рішення, а протестом прокурора, відповіддю прокуратури міста Рівне від 16.06.2006 року, дослідженими обставинами та доказами підтверджується, що рішення атестаційної комісії коледжу від 17.06.2006 року не приймалось, протокол в цій частині не відповідає дійсності. Зазначені заперечення відповідача є безпідставними, надуманими і не витікають із встановлених обставин. Звернули увагу, що поширення відповідачем негативної недостовірної інформації щодо позивача потягнуло зазначені в позові наслідки приниження честі, гідності, ділової репутації, моральні страждання, чим заподіяна моральна шкода. Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача не визнали позовні вимоги ОСОБА_3, вважають їх немотивованими, безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Підтримали надані ними заперечення. По суті вказали, що, вважають вимоги позивачки щодо скасування рішення атестаційної комісії коледжу від 20.04.2006 року в протоколі №5 безпідставним, так як воно відмінене на засіданні атестаційної комісії 17.05.2006 року /протокол №6/, як суперечне п.2.4 Положення. Всі висновки позивача вважають такими, що ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені конкретними фактами в тому числі, яка саме недостовірна інформація була поширена і яким чином. Заподіяння моральної шкоди позивачу вважають не підтвердженою належними доказами в частині неправоміних дій відповідача та наслідків у вигляді приниження честі, гідності, ділової репутації та морального страждання позивача. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Оцінюючи пояснення сторін, їх представників, дослідженні надані в справі докази, в тому числі письмові докази і показання свідків в суді, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено на підставі досліджених доказів та пояснень позивача, які не оспорюються відповідачем, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, працюючи викладачем будівельних дисциплін, з 01 вересня 2003 року по 10 травня 2006 року. В 2002 році він закінчив з відзнакою Український державний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю „Міське будівництво та господарство", отримав кваліфікацію інженера-будівельника. В 2003 році закінчив магістратуру цього ВУЗу за спеціальністю „Промислове та цивільне будівництво", отримав кваліфікацію магістра будівництва. В травні 2003 року склав кандидатський іспит із філософії на відмінно. Являється співавтором трьох наукових статей, розробив методичні матеріали, підготовив студентів до Четвертої міжнародної студентської наукової конференції Студентська молодь і науковий прогрес в АПК", яка відбулася у Львівському державному аграрному університеті,   де   його   студенти   зайняли   2   та   3   призові   місця.   На   пропозицію   завідуючої

методкабінетом позивач при наявності стажу педагогічної роботи два з половиною роки подав заяву щодо проходження атестації. Для проведення атестації позивача, у відповідності до Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого Наказом Міністра освіти України №310 від 20.08.1993 року, зареєстрованого МЮ України 02.12.1993 року за №176, відповідачем за підписом голови педагогічної ради -директора коледжу ОСОБА_4 підготовлений атестаційний лист на ОСОБА_3 з виключно позитивними оцінками його роботи та характеристикою його особи, з яким позивач ознайомлений під розписку 16.03.2006 року. На засіданні атестаційної комісії РДАК 20.04.2006 року прийняте рішення „Викладач ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді", що стверджується витягом з протоколу №5 засідання атестаційної комісії Рівненського державного аграрного коледжу від 20.04.2006 року. Протокол засідання атестаційної комісії в цілому від 20.04.2006 року, на якому разом з позивачем проходили атестацію ще 8 викладачів, стаж роботи яких складав до 3-х років, діяльність яких була оцінена позитивно, був оголошений на засіданні педагогічної ради відповідача 26.04.2006 року. Зазначене рішення атестаційної комісії відповідача щодо ОСОБА_3, з яким позивач не погодився, вважаючи його упередженим і незаконним, викликало оскарження його до Вищої атестаційної комісії Міністерства аграрної політики, департаменту освіти, науки та дорадництва цього міністерства і в органи прокуратури. З приводу скарг позивача на рішення атестаційної комісії відповідача проведені дві перевірки по ініціативі Мінагрополітики та принесено протест прокурора міста Рівне. Крім того, прийняте рішення атестаційної комісії відповідача,,Викладач ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді" спонукало позивача до подачі 26.04.2006 року заяви про звільнення з роботи, на що він був звільнений за наказом №46-ос відповідача від 10.05.2006 року за власним бажанням.

Дослідженим довідками проведених перевірок та відповідями Мінагрополітики на ім."я позивача зроблений висновок про незаконність проведеної стосовно позивача атестації, в числі 9 викладачів зі стажем безпосередньої педагогічної роботи до трьох років, як такої що проведена всупереч п.2.4 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, чого не заперечується відповідачем в суді. Так, з відповіді директора Департаменту Мінагрополітики від 03.07.2006 року № 18-1-2-16/729 вбачається, що відповідачу вказано на порушення при проведенні атестації, на що рішенням атестаційної комісії коледжу від 17.05.2006 року протокол №6 відмінено попереднє її рішення від 20.04.2006 року протокол №5 в частині присвоєння кваліфікаційної категорії „спеціаліст" педагогічним працівникам, які мають стаж безпосередньої педагогічної роботи до трьох років. З відповіді прокуратури м. Рівне від 316-с-Об від 16.06.2006 року позивачу встановлено, що атестація позивача проведена в порушення п.2.4 Типового положення, рішень щодо відміни рішення в частині атестації позивача не прийнято, на рішення атестаційної комісії Рівненського державного аграрного коледжу від 20.04.2006 року прокуратурою м. Рівне принесено протест.

У відповідності до п.2.4 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого Наказом Міністра освіти України №310 від 20.08.1993 року, зареєстрованого МЮ України 02.12.1993 року за №176, з наступними змінами, атестації не підлягають педагогічні працівники, які мають стаж безпосередньої педагогічної роботи до трьох років.

Суду надана копія протоколу №6 засідання атестаційної комісії відповідача від 17 травня 2006 року „про перегляд атестаційних матеріалів викладачів ОСОБА_7 та ОСОБА_3", що складається з одного пункту, в кінці якого міститься пропозиція заступника директора коледжу щодо відміни рішення атестаційної комісії від 20.04.2006 року в п.п. 2.41-2.50 та ухвала про відміну такого рішення, де відсутні прізвища викладачів та вказівка на голосування ч.1енів атестаційної комісії. Дослідженням копії даного протоколу у співвідношенні з витягом протоколу №5 від 20.04.2006 року видно, що питання атестації позивача стосується п.2.2 протоколу №5, не п.п.2.41-2.50 цього протоколу. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів та пояснень щодо прийнятих ними заходів на протест прокуратури м. Рівне.

За встановлених обставин, дослідженими в справі доказами встановлені неправомірні дії відповідача по проведенню незаконної атестації позивача 20.04.2006 року всупереч чинним нормативним актам з цього приводу, що фактично визнано відповідачем в суді, та неприйняття своєчасних достатніх мір по усуненню порушення прав та інтересів позивача у зв"язку з даною атестацією. Водночас вимоги позивача в частині визнання рішення атестаційної комісії відповідача від 20.04.2006 року відносно позивача незаконною не заявлені в порядку чинного трудового законодавства у встановлені строки, відповідно ст..ст.232,233 КЗпП України, не можуть бути задоволені з цих підстав.

Із досліджених судом письмових доказів, показів допитаних в якості свідків ч.1енів атестаційної комісії ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, вбачається, що робота позивача атестаційною комісією в достатній мірі вивчена не була, об"єктивних, конкретних, достовірних показів з приводу підстав до прийняття атестаційною комісією рішення „Викладач ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді" ними не висловлено, вищенаведене рішення було проголошене на засіданні педагогічної ради, стало відомим колективу, окремі свідки вважали таке рішення атестаційної комісії достатньою підставою для звільнення позивача з роботи.

З наведеного витікає, що позовні вимоги про зобов"язання голови атестаційної комісії коледжу та голови Вищої атестаційної комісії Мінагрополітики назвати підстави, які послужили винесенню оспореного рішення від 20.04.2006 року не можуть бути задоволені судом за безпідставністю, оскільки такі вимоги стосуються колективного рішення атестаційної комісії відповідача, що приймається таємним голосуванням, крім того рішенням не можуть бути вирішені вимоги щодо третьої особи.

Що стосується вимог громадян або організації про спростування відомостей, які містяться в інших документах /службових характеристиках, матеріалах атестації / і не відповідають дійсності або викладені неправдиво та порочать їх честь, гідність чи ділову репутацію, то вони розглядаються й вирішуються за загальними правилами цивільного судочинства у позовному провадженні.

Громадянин або організація, щодо яких поширені відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі гідності або ділової репутації, вправі поряд із спростуванням цих відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної /немайнової/ шкоди, завданої їх поширенням.

У справах про захист честі, гідності й ділової репутації суди мають виходити із того, що позивач повинен довести факт поширення відомостей, які порочать його честь, гідність або ділову репутацію саме відповідачем, а той зобов"язаний довести, що ці відомості відповідають дійсності.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні вищенаведені докази, суд вважає доведеними факти опорочения і приниження честі, гідності та ділової репутації позивача ОСОБА_3, як особистості, спеціаліста, викладача будівельних дисциплін коледжу незаконним рішенням атестаційної комісії відповідача „Викладач ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді", яке судом оцінюється у вигляді негативної інформації, та поширення, в порушення положень ст.ст.277,278,299 ЦК України, негативної інформації щодо незаконного рішення в колективі Рівненського державного аграрного коледжу, чим заподіяні моральні страждання позивачу.

Відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних, переконливих доказів про те, що поширена щодо позивача негативна інформація про те, що„Викладач ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді", відповідає дійсності.

У відповідності до положень ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні обов'язків, вважається юридична особа в якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється в такий же спосіб, у який вона була поширена.

З огляду на викладене, суд вважає частково обгрунтованими вимоги позивача в частині зобов"язання спростування негативної інформації щодо нього перед колективом коледжу і публічного вибачення, оскільки такі вимоги можуть стосуватись юридичної особи відповідача та від імені юридичної особи. Водночас вважається можливим зобов"язання до вчинення таких дій юридичну особу в особі її директора ОСОБА_4

У відповідності до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає в фізичному болю та стражданнях, у зв"язку із ушкодженням здоров"я, у душевних стражданнях, завданих протиправною поведінкою, у приниженні честі і гідності фізичної особи.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в порядку ст.ст. 23, 1167 ЦК України, та оцінюючи надані в цій частині докази, що стосуються характеру порушення, характеру, обсягу і глибини фізичних та душевних страждань, внаслідок неправомірних дій відповідача, їх наслідків та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану позивача, виходячи із принципу розумності і справедливості, суд вважає доцільним часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення на його користь з відповідача грошового відшкодування в розмірі 500 гривень.

Судові витрати в справі на підставі ст.88 ЦПК України присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.ст. 23,277,278,299 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11,79,88,208,209,212-215,218,223,292,294,367 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов"язати відповідача Рівненський державний аграрний коледж в особі його директора ОСОБА_4 перед колективом коледжу спростувати недостовірну інформацію про невідповідність бувшого викладача ОСОБА_3 займаній посаді, поширену в результаті незаконно проведеної щодо нього 20 квітня 2006 року атестації, попросити у ОСОБА_3 публічного вибачення.

Стягнути із Рівненського державного аграрного коледжу на користь ОСОБА_3 500 грн. в відшкодування моральної шкоди і 347 грн. в відшкодування судових витрат по справі, а всього 847 /вісімсот сорок сім/ грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за їх безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без поперднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.