справа № 1 - 263 / 07

ВИРОК іменем    України

6 червня 2007 року

Рівненський міський суд

головуючий Герасимчук М.К., при секретарі Тимощук С.С., з участю прокурора  Гайдим 1.1., захисника  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м.Рівне, українця, громадянина України, з вищою, не одруженого, не судимого, підприємця, мешканця АДРЕСА_1,

за ст. 356, 146 ч. 2 КК України,

встановив:

Впродовж червня 2006 року, ОСОБА_2 самоправно, ненадавав ключі від квартири АДРЕСА_1, належній на праві спільної сумісної власності йому та ОСОБА_3, позбавивши останнього права на житло, який був вимушений жити на вулиці та в під"їздах.

В період з 17 червня по 24 липня 2006 року, ОСОБА_2, змінивши замки в дверях квартири, незаконно утримував ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у вчинені злочинів, за обставин, вказаних у вироку. Суду пояснив, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1. Він впродовж червня 2006 року умисно створював ОСОБА_3, з яким перебував у неприязних стосунках, перешкоди для проживання у квартирі. Це було викликано тим, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, був людиною похилого віку, міг підпалити помешкання. У вчиненому розкаявся.

При вирішенні питання про обсяг дослідження доказів у порядку ч.3 ст. 299 КПК України ОСОБА_2 та учасники судового розгляду погодилися з недоцільністю дослідження доказів, які підтверджують вчинення підсудним злочину за обставин, вказаних у вироку. При цьому вони завірили суд, що розуміють наслідки такої згоди та неможливість в подальшому оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Сумнівів у добровільності такої згоди та істинності їх позиції у суду немає.

Наведеними доказами встановлена винність ОСОБА_2 в самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність

яких оспорюється установою, якщо такими діями було заподіяно значної шкоди інтересам громадянина та у незаконному позбавленні волі, здійснюваному протягом тривалого часу. Його дії вірно кваліфіковані за ст. 356,146 ч.2 КК України.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного, який раніше не судимий,   повністю визнав себе винним, щиро розкаявся у вчиненому.

На думку суду необхідним та достатнім для виправлення підсудного може бути покарання не пов"язане з позбавленням волі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених с 356, 146 ч. 2 КК України та призначити покарання

за ст. 356 КК України - 3 місяці арешту,

за ст. 146 ч. 2 КК України - 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з випробувальним терміном на 1 рік.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суду.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 діб.