РІШЕННЯ

Справа №2-259/2007 p.

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 червня 2007 р.                                              Немирівський районний суд в складі

Головуючого Рибчинського В.П.

При секретарі Горбенко Л.П.

За участю адвоката ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Немирові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2007 року ОСОБА_2 з зазначеними позовними вимогами звернулась до суду. В позовній заяві ставить питання про стягнення з ОСОБА_3 на її користь заподіяну матеріальну шкоду в сумі 747 грн. та заподіяну моральну шкоду в сумі 5000 грн. а також стягнути 400 грн. витрат,  пов»язаних з наданням правової допомоги,  посилаючись на те,  що за договором дарування від 12 серпня 1952 року ОСОБА_4 подарував їй 33 проценти житлового будинку,  який розташований в АДРЕСА_1. В натурі їй було подаровано дві кімнати,  кухня,  коридор,  половина парадного ходу і дерев»яний сарай покритий залізом,  який вона пізніше перекрила шифером.

За частину подарованої частини будинку виникла судова справа,  внаслідок чого вона була вимушена за договором купівлі-продажу від 6 серпня 1987 року викупити 2/25 частин заначеного будинку в Немирівський міській Раді. На даний час їй належить 13/50 частин від усього будинку і господарських споруд.

23 травня 1955 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу купила у ОСОБА_6 17, 48 процентів цього ж будинку. Біля частини будинку,  яка була придбана ОСОБА_5 ніяких господарських будівель,  в тому числі і сараю не було. Пізніше ОСОБА_5 разом із своїм чоловіком побудували собі новий сарай.

Рішенням Немирівської міської Ради від 17 грудня 1997 року за ОСОБА_5 була закріплена земельна ділянка розміром 0, 0576 га.,  однак в натурі ОСОБА_5 була передана земельна ділянка не 0, 0576 а 0, 0620 га.. 21 травня 1998 року Немирівська міська Рада видала ОСОБА_5 Державний акт ІУ-ВН № 018728 на право приватної власності на земельну ділянку розмірами 0, 062 га..

Про це їй стало відомо значно пізніше. До того часу,  поки в будинку проживала ОСОБА_5 між ними ніяких конфліктів не було,  вона до неї ніяких претензій за землю чи сарай не заявляла і вона навіть не знала якого розміру земельна ділянка їй передана.

11 жовтня 2001 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 належну їй частину будинку і земельну ділянку розміром 0, 062 га. 15 жовтня 2001 року Немирівська міська рада видала ОСОБА_3 Державні акти на право приватної власності на частину будинку і на земельну ділянку. Коли ОСОБА_3 почала проживати в будинку то заявила претензію,  що площа земельної ділянки,  яка розташована під сараєм належить їй. Вона почала виясняти в чому річ і встановила,  що міська Рада помилково включила землю під її сараєм в площу земельної ділянки,  яка належала ОСОБА_5,  а потім ОСОБА_3. Між ними почався спір за земельну ділянку,  розташовану під сараєм і вона за захистом своїх прав звернулась з позовною заявою до Немирівського районного суду. Розгляд справи розпочатий Немирівський райсудом в липні 2004 року. В ході розгляду справи виконком

 Немирівської міської Ради визнав допущену ним помилку щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_5.

Рішенням Немирівського районного суду від 27 липня 2004 року її позов був задоволений,  однак ухвалою апеляційного суду Вінницької області рішення Немирівського райсуду скасовано,  а справа направлена на новий розгляд,  однак ОСОБА_3 не чекаючи повторного розгляду справи,  5 лютого 2005 року самовільно розібрала (знесла) її сарай,  площею,  згідно інвентарної справи 105, 78 кв. м. та вивезла будівельні матеріали невідомо куди.

У зв»язку з цим в квітні 2006 року вона звернулась до Немирівського районного суду із скаргою приватного обвинувачення про притягнення гр. ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за самоуправство.

Немирівський районний суд від 3 серпня 2006 року у вироку встановив факт самовільного знесення її сараю гр. ОСОБА_3 беззаперечно доведений цілим рядом об»активних доказів,  однак не притягнув ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності оскільки їй не було завдано значної матеріальної шкоди,  яка б у 100 і більше разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян,  а вартість знесеного сараю по даних Тульчинського МБТІ значилась 747 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 лис топада 2006 року вирок Немирівського районного суду залишений без змін.

Також рішенням Немирівського районного суду від 12 липня 2006 року повторно повністю задоволено позов до ОСОБА_3 щодо її права на користування земельною ділянкою розмірами 105, 78 кв. м. ,  яка знаходилась під сараєм.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2007 року рішення районного суду залишено без змін.

Таким чином внаслідок протиправних дій зі сторони відповідачки їй була заподіяна матеріальна та велика моральна шкода. Матеріальна полягає у вартості знесеного сараю,  моральну оцінює в 5000 гривень,  яка полягає в тому що вона зазнала великих душевних страждань . Внаслідок самоуправних була завдана шкода її здоров»ю,  в день,  коли ОСОБА_3 зносила сарай у неї піднявся кровяний     тиск і вона вимушена була викликати швидку допомогу,  а потім проходити амбулаторне лікування. Діями ОСОБА_3 були принижені честь і гідність в очах сусідів і оточуючих громадян,  адже всі вони знали ,  що сарай належав їй. ОСОБА_3 серед білого дня на очах у сусідів не зважаючи на попередження працівників міліції Оберняка та Остапенка безцеремонно і нахально знищувала її майно.

В судовому засіданні позивачка дала пояснення,  які відповідають обставинам викладених в позовній заяві.

Відповідачка позовні вимоги не визнала,  попросила суд в задоволенні позовної",  заяви відмовити оскільки сараю вона не зносила.

Суд,  заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи вважає позовні вимоги частково обґрунтованими,  які підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Зазначені правовідносини регулюються ч. 1 ст.  1166 ЦК України відповідно до якої майнова шкода ,  завдана неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

 ст. . 1167 ч. 1 ЦК України відповідно до якої моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

Приймаючи до уваги,  що вироком Немирівського районного суду від 3 серпня 2006 року,  за яким ОСОБА_3 по обвинуваченню у скоєнні злочину,  передбаченого  ст. . 356 КК України,  виправдано,  встановлено,  що громадянкою ОСОБА_3 самовільно,  всупереч установленому порядку самовільно знесено сарай ,  який належав ОСОБА_2 і який був розташований за адресою АДРЕСА_1,  зазначений вирок суду ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області залишено без змін,  тому суд приходить до висновку,  що заподіяна матеріальна шкода підлягаю відшкодуванню в повному об»ємі. Позовні вимоги щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди підлягають частковому задоволенню відповідно до обґрунтованих позивачкою перенесених моральних страждань і суд оцінює її в сумі 500 гривень.

По справі позивачкою понесені витрати на надання правової допомоги адвокатом,  які підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. . ст.  10, 60, 212-215 ЦПК України,  суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користьОСОБА_2 747 гривень заподіяної матеріальної шкоди та 500 гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 86 грн. 80 коп. витрат пов»язаних з наданням правової допомоги адвокатом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів та протягом 20 днів з дня подання заяви апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області.