Справа №2-129/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06 червня 2007 р. Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді                      Петкова В. П.

при секретарі                              Бондар Г. В.

за участю

позивача                                     ОСОБА_1

представника позивача             ОСОБА_2

представника відповідача         ОСОБА_3

представника третьої особи      ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду,  в місті Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Одеської залізниці,  третя особа на стороні відповідача профспілковий комітет Знам'янської дистанції сигналізації і зв'язку Одеської залізниці про визнання незаконним його звільнення,  поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  визнання заяви про звільнення такою,  що написана під тиском та стягнення моральної шкоди,  суд,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом і просить постановити рішення яким визнати заяву про його звільнення такою,  що написана під тиском,  визнати незаконним наказ начальника Знам'янської дистанції сигналізації і зв'язку Одеської залізниці (далі - ОСОБА_10) № 16/ос від 18.03.2006 р. про його звільнення з займаної посади,  поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за ввесь час вимушеного прогулу,  моральну шкоду в сумі 5000 грн.,  та також стягнути на його користь судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю і в обґрунтування своїх позовних вимог суду пояснив,  що з 1989 року він працював в ПІЧ- З на різних посадах. 18.03.2006 року згідно наказу № 16/ос начальника ОСОБА_10 Одеської залізниці він був звільнений з роботи по п. 1  ст.  36 КЗпП України,  за угодою сторін. Також на нього був складений акт,  що він 19.03.2006 року знаходився на робочому місці в нетверезому стані,  але його ніхто не обстежував,  в лікарню його не направляли для обстеження,  тому з актом він погодився і акт не підписав. 21 березня 2006 року відбулося засідання профспілкового комітету ОСОБА_10 і вирішувалося питання про надання згоди на моє звільнення. Він був присутнім на засіданні профспілкового комітету і у його присутності профспілковий комітет розглянув подання адміністрації ОСОБА_10 і надав згоду на його звільнення по п. 7  ст.  40 КЗпП України. Перед засіданням профспілкового комітету начальник ОСОБА_10 Васянович та заступник по зв'язку пропонували йому написати заяву про звільнення за згодою сторін,  але він відмовився так як був впевнений,  що профспілковий комітет згоди на його звільнення не надасть тому,  що складений акт 19.03.2006 р. не відповідає дійсності адже на роботі спиртних напоїв не вживав. До цього у нього виникали конфлікти з керівництвом ОСОБА_10. Після засідання профспілкового комітету на прохання начальника відділу кадрів ОСОБА_5. він написав заяву про звільнення за згодою сторін з 19.03.2006 року. Наміру звільнятися з

роботи він не мав, а заяву написав під психологічним тиском. 18-19 березня 2006 року він виконував свої службові обов'язки згідно графіка до моменту складання відносно нього акту, і звільнили мене з 18.03.2006 року вважає, що його звільнили незаконно. Просить суд поновити на роботі і з відповідача стягнути кошти за вимушений прогул. Незаконним звільненням йому завдана моральна шкода тому, що він не може знайти роботу, позбавився нормального сну погіршився стан здоров'я, він втратив нормальні життєві зв'язки з людьми, він не має джерела прибутку. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн.

Просить суд, визнати написану під писком заяву про звільнення за згодою сторін, поновити його на роботі, на посаді листоноші ПІЧ-3 Одеської залізниці, а також стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, а також стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю і суду пояснив, що ОСОБА_1 був звільнений у відповідності з діючим законодавством про працю України. До цього згідно наказу № 185 від 21.04.2003 року ОСОБА_1. за порушення маршруту доставки телеграм була оголошена догана, тобто він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Згідно наданих до справи документів вбачається, що ОСОБА_1 19.03.2006 року дійсно не був на робочому місці з 20.00 год. до 21 год. 30 хв., і він не поїхав у розноску термінових телеграм, тому книги і телеграми залишилися на пошті і був складений акт у присутності трьох працівників. Позивач з'явився на роботі о 21 год. ЗО хв. в нетверезому стані, але він відмовився від проходження медичного обстеження на предмет вживання алкоголю. На підставі складеного акту адміністрація ОСОБА_10 звернулася до профспілкового комітету ОСОБА_10 д поданням про звільнення ОСОБА_1 за появу на робочому місці в нетверезому стані і профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи по п. 7 ст. 40 КЗпП України, але позивач 18.03.2006 року подав заяву про звільнення його за згодою сторін 19.03.2006 року тому його і звільнили наказом № 16 від 18.03.2006 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підприємство ОСОБА_10 працює цілодобово і накази видаються у будь - який час. Заяву про звільнення за угодою сторін позивач написав власноручно без всякого тиску на нього, тому вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулось відповідно до вимог законодавства.

Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд, встановив наступне.

22 червня 2000 року наказом Знам'янської дистанції сигналізації і зв'язку № 39 -к від 21.06.2000 року позивач був переведений на посаду листоноші у цех № 17 -телеграфна станція Одеської залізниці тобто з ним у відповідності до ч. 1 ст. 21 КЗпП України був укладений безстроковий трудовий договір (а.с.8).

Судом з урахуванням викладеного встановлено, що листоноша телеграфу ОСОБА_1 працюючи 19 березня 2006 року з режимом роботи з 15.00 год. до 23.00 год. не з'явився на доставку телеграм згідно графіку о 20.00 годині, тому на доставку телеграм був задіяний інший працівник, а також були прийняті заходи по виявленню ОСОБА_1, але на території підприємства він не був виявлений. В будинок зв'язку ОСОБА_1 з'явився о 21 год. 30 хв. На запитання керівництва ОСОБА_10 відповів, «він в доставці»при цьому мова була невиразною і був присутній стійкий запах алкоголю з ротової порожнини. На пропозицію пройти медичний огляд на встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння ОСОБА_1 категорично відмовився, і був відсторонений від виконання своїх посадових обов'язків (а.с. 19-23).

Факт відсутності листоноші ОСОБА_1 на роботі 19 березня 2006 року в період часу з 15.00 до 21 год. 30 хв., а також перебування його в стані алкогольного

-3-

сп'яніння, що він відмовився від проходження медичного огляду на встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків :

·                    ОСОБА_4, який суду пояснив, що він працює начальником телеграфної станції Знам'янського ОСОБА_10. 19.03.2006 року була неділя і о 19 год. ЗО хв. йому додому зателефонувала старша зміни ОСОБА_6., що листоноша ОСОБА_1 не з'явився на графікову доставку телеграм і повідомила, що ОСОБА_1 бачили біля 40- магазину і він був у нетверезому стані. Приблизно о 21.00 годині він прибув на телеграф, але ОСОБА_1 ніде не було. Були оглянуті всі без виключення приміщення, книги доставки знаходились у старшої зміни. 0 21 год. 30 хв. з'явився ОСОБА_1, який повідомив, що був у доставці, але при цьому від нього був запах алкоголю. Був складений акт в якому зазначено, що ОСОБА_1 на робочому місці знаходився в нетверезому стані і акт був оголошений ОСОБА_1, але від підпису і медичного огляду на предмет вживання алкоголю відмовився. На засіданні профспілкового комітету ОСОБА_1 не говорив, що хоче звільнитися за власним бажанням, він лише просив профком не звільняти по ст. 40 п. 7.;

·                    ОСОБА_7яка суду пояснила, що вона працює телеграфістом в ОСОБА_10. 19 березня 2006 року вона прийшла на роботу о 19 год. 45 хв. і побачила, що книги для розноски були на місці а листоноші не було. Старша зміни ОСОБА_8 шукала ОСОБА_1 скрізь але його не було, тоді вона зателефонувала ОСОБА_4, який швидко приїхав на телеграф, а також черговий інженер і всі знову почали розшукувати ОСОБА_1, але його ніде не було. Приблизно о 21 год. на телеграф прийшов ОСОБА_1 від нього було чути запах алкоголю. Був складений акт за появу на роботі в нетверезому стані, від підпису в акті і пройти медичне обстеження ОСОБА_1 відмовився, а в доставку телеграм був направлений інший працівник. Як член профспілкового комітету ОСОБА_10 була присутня 21 березня 2006 року на засіданні де розглядалось подання адміністрації ОСОБА_10 про звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України, він пояснив, що йому на похмілля і він випив пива, просив не звільняти його по ст. 40 п. 7 КЗпП України, бо не зможе знайти роботу, він сам напише заяву про звільнення за угодою сторін. Профком дав згоду на звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України;

·                    ОСОБА_9 яка суду пояснила, що вона працювала на телеграфі в ніч з 05 на 06 березня 2006 року і о 02.00 годині а потім і о 05.00 годині стукав у двері ОСОБА_1 вона його впізнала, але так як він був п'яний вона його не впустила на телеграф;

·                    ОСОБА_6. суду пояснила, що вона працює телеграфістом в ОСОБА_10 і займає посаду старшої зміни. 19.03.2006 року вона прийшла на роботу в нічну зміну. У призначений час листоноша ОСОБА_1 в доставку не з'явився, виникла потреба в терміновій доставці телеграм, що пов'язані з рухом поїздів. Вона його шукала по всіх службових приміщеннях, але не знайшла. Коли їй зателефонували, що бачили ОСОБА_1 в нетверезому стані, тоді вона зателефонувала начальнику телеграфу ОСОБА_4 Приблизно о 21 годині з'явився ОСОБА_1, він був у нетверезому стані, склали акт, але ОСОБА_1 відмовився підписувати акт і відмовився від проходження медичного обстеження;

20.03.2006 р. адміністрація ОСОБА_10 звертається з поданням до профспілкового комітету ОСОБА_10 про надання згоди на звільнення листоноші ОСОБА_10ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України, за появу на роботі в нетверезому стані.

18 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до адміністрації ОСОБА_10 про його звільнення по п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 19 березня 2006 року (а.с.14).

Наказом начальника Знам'янської дистанції сигналізації та зв'язку № 16/ос від 18.03.2006 року ОСОБА_1 звільнений з посади листоноші по п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 19 березня 2006 року, підстава особиста заява ОСОБА_1 (а.с.31).

Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету профспілкової організації ШЧ - 3 № 64 від 21 березня 2006 року, профспілковий комітет з участю ОСОБА_1 21 березня 2006 року розглянув подання адміністрації і надав згоду на звільнення з роботи ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України, але згоду на звільнення ОСОБА_1 адміністрація ОСОБА_10 не використала, а звільнила ОСОБА_1 з 19.03.2006 року по п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.24-30).

Доводи позивача, що заяву про своє звільнення він написав під психологічним тиском начальника ОСОБА_10, заступника начальника ОСОБА_10 по зв'язку ОСОБА_11. і начальника відділу кадрів ОСОБА_10 ОСОБА_5 спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами:

·                    Протоколом засідання профспілкового комітету ОСОБА_10 від 21 березня 2006 року № 64 в якому вказано, що присутній на засіданні профспілкового комітету ОСОБА_1 даючи пояснення повідомив, що йому було на похмілля, а в доставку телеграм не пішов так як випив пива. Просить членів профспілкового комітету не звільняти його по ст.. 40 п. 7 КЗпП України, на роботі він більше не буде вживати спиртні напої, якщо і будуть звільняти то тільки не по ст. 40 п. 7 (а.с.27-28);

·                    Копією заяви про звільнення за угодою сторін з 19.03.2006 року власноручно написаною ОСОБА_1 18.03.2006 р. (а.с.14);

·                    Копією наказу начальника Знам'янської дистанції сигналізації та зв'язку № 16/ос від 18.03.2006 року в якому зазначено, ОСОБА_1 звільнений з посади листоноші по п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 19 березня 2006 року, на підставі особистої заяви ОСОБА_1 (а.с.31),

а також показаннями допитаних в судовому засіданні, в якості свідків :

·                    ОСОБА_12 суду пояснив, що він являється членом профспілкового комітету ОСОБА_10 і 21 березня 2006 року він був присутнім на засіданні профкому коли розглядалось подання адміністрації про звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України. Присутній на засіданні профкому ОСОБА_1 давав пояснення, що 19.03.2006 року на роботі він дійсно випив пива і просив профком не звільняти його по ст. 40 п. 7 КЗпП України. Про звільнення за угодою сторін ОСОБА_1 на засіданні профкому мову не вів;

·                    ОСОБА_13. суду поясни, 21.03.2006 року відбулось засідання профспілкового комітету ОСОБА_10 і він як член профкому був присутній на засіданні, на якому розглядалось подання адміністрації про звільнення ОСОБА_1, а інформації про те, що ОСОБА_1 написав заяву про звільнення не було;

·                    ОСОБА_14 суду пояснила, що вона являється членом профспілкового комітету ОСОБА_10 і 21.03.2006 року відбулось засідання профкому на якому було розглянуте подання адміністрації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України. Присутній на засіданні профкому ОСОБА_1 признався, що 19.03.2006 року він вживав пиво, просив щоб його не звільняли по ст. 40 п. 7 КЗпП України, але профком надав згоду на звільнення по ст.. 40 п. 7 КЗпП України;

ОСОБА_5суду пояснила, що у березні 2006 року вона працювала начальником відділу кадрів ОСОБА_10. 21.03.2006 року вона була присутня на засіданні профкому ОСОБА_10, на якому розглядалося подання адміністрації ОСОБА_10 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7. Розглянувши подання профком дав згоду на звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України. Після засідання профкому вона знаходилась у приміщенні відділу кадрів коли зайшов ОСОБА_1 і надав їй заяву

про його звільнення з резолюцією начальника ОСОБА_10 «за угодою сторін» з 19.03.2006 року. При ній ОСОБА_1 зробив якесь виправлення в заяві і на підставі заяви вона виготовила наказ про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін. Будь якого тиску, вказівок, розпоряджень ОСОБА_1 вона не давала, а також з боку керівництва ОСОБА_10 вказівок і розпоряджень відносно звільнення ОСОБА_1 їй ніхто не давав;

·                    ОСОБА_10 суду пояснив, що він працює начальником ОСОБА_10. 19.03.2006 року ОСОБА_1 перебував на роботі в стані алкогольного сп'яніння, тому було підготовлене і направлене у профспілковий комітет ОСОБА_10 подання для надання згоди на звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України. 21.03.2006 року ОСОБА_1 був присутній на засіданні профкому де в присутності членів профкому визнав, що 19.03.2006 р. був на роботі в нетверезому стані і просив членів профкому не звільняти його по ст. 40 п. 7 КЗпП України, а звільнити за угодою сторін. Профспілковий комітет ОСОБА_10 по результатам розгляду подання адміністрації про дав згоду на звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п. 7 КЗпП України. До засідання профспілкового комітету ОСОБА_1 він не бачив. Після засідання профкому до нього у кабінет зайшов ОСОБА_1 із заявою про його звільнення за угодою сторін і просив не звільняти його за п'янку тому, що потім не зможе ніде влаштуватися або стати на біржу і він на заяві написав резолюцію «за угодою сторін», а згоду профспілкового комітету адміністрація ШЧ - 3 не використовувала. Факт звільнення ОСОБА_1 відбувся 19.03.2006 року;

·                    ОСОБА_11. суду пояснив, що він працює заступником начальника ОСОБА_10 і бачив як ОСОБА_1 хотів попасти на прийом до начальника ОСОБА_10, але на прийом не попав. З ним вів розмову ОСОБА_1 і просив щоб вирішити питання як звільнитися за угодою сторін, але він ОСОБА_1 сказав, що це питання він не може вирішити і необхідно звернутися до начальника ОСОБА_10. Ніякого тиску на ОСОБА_1. він здійснював і не примушував того писати заяву про звільнення.

Таким чином, суд не встановив будь - яких дій з боку адміністрації ОСОБА_10 на примус ОСОБА_1. в написанні заяви на звільнення за угодою сторін, а навпаки встановив, що позивач звертався до адміністрації ОСОБА_10 з проханням звільнити його за угодою сторін, а не по ст. 40 п 7 КЗпП України, що ОСОБА_1 власноручно без психологічного тиску 18.03.2006 року написав заяву про звільнення за угодою сторін..

Згідно роз'яснень, що містяться в пунктах 8, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року /Із змінами/, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.

Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватися як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог ч. З ст. 10, ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у судовому засіданні не довів і не надав суду доказів у підтвердження того, що адміністрація ІПЧ-3 застосувавши психологічний тиск примусила його написати заяву про, його звільнення за угодою сторін, а свої позовні вимоги побудував на припущеннях, а тому суд приходить до висновку, що позивача звільнено з роботи відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, наказ начальника Зна-м'янської дистанції сигналізації і зв'язку Одеської залізниці № 16/ос від 18.03.2006 року є законним, а тому ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі, на посаді листоноші Знам'янської дистанції сигналізації і зв'язку Одеської залізниці.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню державне мито на користь держави і витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ у суді.

Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 58, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 21, 23, 43, 221, 232, 233, 237і, п. 1 ст. 36 КЗпП України, пунктами 8, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року /Із змінами/, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської залізниці про визнання незаконним його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання заяви, про звільнення такою, що написана під тиском та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути зОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних справ у суді в сумі 30 грн.

Судовий збір покласти на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Кіровоградської області через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області  В. П. Петков