Справа №  2-272/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді Перекупка І.Г.,

при секретарі            Трифонової І.О.,

за участю представника КП «Служба единого замовника»ОСОБА_1,

за участю представника ПВ «Димитровтепломережа»       ОСОБА_2,

за участю представника Товариства співвласників багатоквартирного будинку  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 підприємства “Служба єдиного замовника”,  ПВ «Димитровтепломережа»,  Товариства співвласників багатоквартирного будинку про не стягнення платежів за житлово-комунальні послуги.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 підприємства “Служба єдиного замовника”, ПВ «Димитровтепломережа»,  Товариства співвласників багатоквартирного будинку про не стягнення платежів за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування вимог вказав, що згідно свідоцтва про право власності на житло № 3/52-1814 від 12 липня 1996 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі приватної власності.

З позовної заяви свідчить, що позивач у 1980 році виїхав з сім’ею до Республіки Комі м. Інта (Росія). З 1980 року у квартирі ніхто не мешкав. На думку позивача комунальні підприємства, у зв’язку з його не проживанням у вказаній квартирі, не повинні стягувати комунальні платежі так як він фактично ними не користується.

Позивач до судового засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності у зв’язку з великою відстанню його мешкання, наполягав на задоволені позовних вимог.

Представники відповідачів ОСОБА_5 підприємства “Служба єдиного замовника”,  ПВ «Димитровтепломережа»,  Товариства співвласників багатоквартирного будинку до судового засідання не з’явилися, направили до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, не заперечували проти винесення рішення на розсуд суду.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про розгляд справи у відсутності сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що комунальне підприємство “Служба єдиного замовника” є юридичною особою  і  створено з метою задоволення потреб мешканців міста у наданні житлово-комунальних послуг. Одним з джерел фінансування діяльності та розвитку підприємства є  платежі, отримані від квартирної плати та вартості витрат на утримання будинку та при будинкової території, що сплачують громадяни, які мешкають у державному фонді та власники квартир у багатоквартирних будинках.

Згідно свідоцтва про право власності на житло № 3/52-1814 від 12 липня 1996 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4. (а. с. 6).

Згідно ст.156 ЖК України власник квартири в багатоквартирному будинку  зобов’язаний брати участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території та проведенні зобов'язанi вносити плату на   обслуговування i ремонт будинку щомiсячно не пiзнiше 10-го числа слiдуючого мiсяця.

Щодо позовних вимог  позивача до ОКП «Донецьктеплокомуненерго»суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

По перше, згідно позовних вимог, позов пред’явлено до ПО «Димитровтеплосіть” однак вказане підприємство не може бути відповідачем по справі, оскільки не є юридичною особою.  Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою та являється обласним теплопостачальним підприємством, яке засноване на спільній власності територіальних громад і знаходиться в управлінні Донецької обласної державної адміністрації. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно  до чинного законодавства та Статуту.

Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ»«Димитровтепломережа»є структурним підрозділом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», без права юридичної особи, що підтверджується Довідкою АБ №033470  яка видана 03 листопада 2008 року Управліянням статистики у місті Донецьку. Таким чином, Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеполокомуненерго»«Димитровтепломережа»не може бути відповідачем по справі, оскільки  позов заявлено не до юридичної особи, а до структурного підрозділу.  

Статями 28 та 29 Цивільного процесуального кодексу України передбачена цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність, наявність яких є  підставою для  участі у цивільному процесі.  

Цивільна процесуальна правоздатність визначається за всіма  фізичними особами. Цивільна процесуальна дієздатність  належить громадянам, які досягли повноліття. Що стосується  комерційних та некомерційних  організацій, інших утворень, то  за ними цивільна право - та дієздатність   визначається у випадку, якщо вони є юридичними особами.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.  Згідно із ст. 95 ЦК України  філії та представництва не є юридичними особами. Відомості про філії  та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно із  зазначеним Положенням, ВО «Димитровтепломережа»здійснює   виробничу діяльність з метою  найбільшого, повного та якісного задоволення споживачів щодо забезпечення постачання теплової енергії споживачам (юридичним особам та населенню).

Здійснюючи свою діяльність, ВО «Димитровтепломережа»протягом опалювального періоду 2000-2011 років надав теплову енергію у квартиру № 30, що знаходиться у житловому будинку  № 20 м-н “Молодіжний” м. Димитров.            

Згідно зі ст. 58 Житлового кодексу Української РСР, на підставі рішення  про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної,  міської, районної вмісті, селищної,  сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Тобто, на підставі ордеру на жиле приміщення  укладається договір найму між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією і наймачем (громадянином, на ім’я якого видано ордер). Таким чином,  підставою для відкриття  особового рахунку на ім’я ОСОБА_4 є  ордер на житлове приміщення, виданий на підставі рішення місцевого органу виконавчої влади про надання житлового приміщення (після приватизації квартири -  це свідоцтво про право власності на квартиру чи договір відчуження житла).

Особовий рахунок  відкривається на наймача чи власника або уповноваженого власника квартири (за наявності декількох її співвласників) для здійснення  платежів за житлово-комунальні послуги.

Щодо доводів позивача, що між ним та комунальними підприємствами ОКП «ДТКЕ»«Димитровтепломережа», ОСОБА_5 підприємством «СЄЗ»не були укладені відповідні договори і тому він не повинен сплачувати платежі суд відноситься критично і вважає, що в цій частині позо також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з чинним законодавством  житлово-комунальні послуги  повинні надаватися на підставі  договорів, а відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець та споживач  зобов’язані укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.  

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено термін «договір»а саме договір –усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення  усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.  

Згідно п. 20 ОСОБА_6 надання послуг з централізованого опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення»плата за  послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).  щомісяця направляв позивачу квитанцію на оплату  фактично спожитих послуг з теплопостачання по кв. 30 б. 20 м-ну “Молодіжний” м. Димитров.

Разом з цим, ст. 11 ЦК України зазначено, що зобов’язання  виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією  породжують цивільні права та обов’язки. Тобто, згідно зазначеної статті  цивільні права та обов’язки  виникають не тільки за прямо  вказаних обставин, а й з “інших юридичних фактів”.  Юридичні факти у цивільному праві –це  факти обставини, з якими норми цивільного права пов’язують встановлення, зміну, припинення, поновлення тощо цивільних прав і обов’язків.  Тобто, група юридичних фактів закріплюється в одній нормі і є явищем одного порядку. Таким чином, юридична (фактична) сукупність містить взаємопов’язані  елементи, які окремо можуть взагалі не мати правового значення або породжують не ті наслідки, яких прагнули суб’єкти права. Так, для виникнення права на жиле приміщення в будинках державного або громадського фонду є наявність  юридичної  сукупності: рішення про надання житла, видача ордера тощо. Вказані обставини є  етапом на шляху до виникнення прав та обов’язків. Отже, незалежно від того, чи є громадянин  власником  приватизованої квартири  або наймачем неприватизованої квартири, він є споживачем житлово-комунальних послуг, тому його обов’язком являється своєчасна  оплата  наданих послуг.

Оскільки ОКП «ДТКЕ»«Димитровтепломережа»надає послугу з теплопостачання, а позивач нею користується (без укладання договору), то відповідно, він повинен  сплачувати кошти за  споживання цієї послуги..

Таким чином, суд вважає, що між відповідачем та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання. А саме, на підставі ст. 11 Цивільного кодексу України та на підставі відкритого особистого рахунку № 4360, який відповідає квартирі 30  б. 20 м-ну “Молодіжний” м. Димитров.

Щодо доводів позивача до оплати за послуги з теплопостачання у разі тимчасової  відсутності мешканців, то Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (ОСОБА_6), визначено, що централізоване опалення –це послуга, спрямована на задоволення потреб  споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається  виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Виробники послуг з централізованого опалення несуть витрати із  забезпечення нормативної температури повітря у приміщенні незалежно від факту проживання у квартирі споживачів. Тобто, оплата послуг з теплопостачання здійснюється  з моменту набуття права на квартиру, оскільки  ця послуга надається незалежно від наявності мешканців у квартирі (в разі  відсутності технічної можливості відключення квартири  від мереж централізованого теплопостачання).

          Разом з цим, згідно з чинним законодавством споживачі послуг мають повне право сплачувати лише ті послуги, які фактично надавались. Для того, щоб реалізувати це право, споживачам потрібно документально оформити ненадання або надання не в повному обсязі житлових послуг, передбачених  законом України  “Про житлово-комунальні послуги”.

Пунктом 23 ОСОБА_6 передбачено виконання перерахунку  розміру плати за фактично отриману теплову енергію у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників  від нормативної, згідно з додатком до вказаних правил. У Додатку зазначено вимоги щодо  кількісних та якісних   показників  комунальних послуг, а також зазначено порядок  зменшення плати у разі  їх відхилення та вказано порядок проведення перерахунку плати за комунальні послуги у разі їх неякісного надання. Таким чином, діюче законодавство передбачає лише виконання перерахунків у разі  відхилення  температури внутрішнього повітря від санітарної норми +18 0 С.  Оплата зменшується на 5% за кожний градус відхилення  від +18 до +12 град С за весь період   відхилення. При температурі  в квартирі нижче +120С плата за централізоване опалення не нараховується. Тобто, перерахунки виконуються  лише у той календарний місяць, в якому було неякісне надання  вищевказаної послуги  та у разі наявності  належних доказів.

Щодо відключення квартир споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюються Правилами та «Порядком  відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання  гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»,  затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4

Відповідно до п. 2.1. вказаного Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків ) від мереж централізованого опалення його власник  (власники) повинен  (повинні) звернутися до відповідної Комісії органу місцевого самоврядування  або місцевого органу виконавчої влади з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви  додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття  рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого  опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримано всіма  власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.                     Як було встановлено судом таке рішення щодо вказаного питання мешканцями будинку № 20 м-ну «Молодіжний»м. Димитров не приймалося та не обговорювалося на загальних зборах ТСББ “Альфа”.  

Крім того, відповідно до п. 2.2. зазначеного Порядку комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої  органом місцевого самоврядування в установленому порядку  оптимізованої схеми перспективного  розвитку  систем  теплопостачання  населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування  індивідуальної (автономної) системи теплопостачання  та збір вихідних даних  і технічних умов для виготовлення  проектної документації. При цьому обов’язково враховуються  технічні можливості  існуючих мереж газопостачання,  водопостачання та електропостачання даного населеного пункту  або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення  запропонованої власником (власниками) систем теплопостачання.

Разом з цим, згідно з п. 26 «ОСОБА_6 надання послуг з централізованого опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення» відключення споживачів від мереж  централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна  можливість такого відключення передбачена затвердженою органом  місцевого самоврядування відповідно до закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення  безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних  приміщеннях вимог будівельних  норм і правил з питань  проектування  житлових  будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу,  порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва,  а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до ст. 360 ЦК України  співвласник відповідно до своєї частки  у праві спільної часткової власності зобов’язаний  брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів0, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними  із спільним майном.

Оскільки системи опалення та гарячого  водопостачання будинку є спільною сумісною власністю всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку, то власник  окремого приміщення не має права самовільно змінювати ці системи та здійснювати  відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.          

Дії щодо відключення приладів опалення  можуть  погіршити умови проживання у будинку та  порушить права мешканців квартир, не обладнаних  індивідуальним опаленням, що суперечуватиме  ст. 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам  суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

При цьому слід зазначити, що переобладнання системи опалення призводить до  розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу.

Згідно з вимогами відповідних  будівельних норм при проектуванні будинку, в якому  передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув’язані  для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи загалом. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від’єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців , що є недопустимими  за ЦК України.

Саме з метою захисту прав  усіх мешканців багатоквартирних  будинків постановою КМУ  від 31 жовтня 2007 року № 1268 до зазначених ОСОБА_6 були внесені зміни, а саме, передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання  гарячої води  у квартирах багатоквартирних будинків не з ініціативи споживача, а   відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. Виходячи з наведеного та  відповідно до чинних нормативно-правових документів,   питання відключення житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання повинно вирішуватись за згодою всіх співвласників багатоквартирного будинку, а також з  урахуванням   затвердженої  схеми теплопостачання міста та стану інженерних мереж. Отже, самовільне відключення квартир від мереж централізованого опалення є порушенням вимог  п. 30 ч. 3 «ОСОБА_6 надання  послуг з централізованого опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Згідно ст. 322 ЦК України  власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.           Відповідно до п. 7 ОСОБА_6  користування приміщеннями  житлових будинків із змінами, внесеними постановою КМУ від 24.01.2006р. №45 власник та  наймач  квартири зобов’язані забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають  псування приміщень, приладів та обладнання будинку, та порушують умови проживання громадян.  

Статтею 319 ЦК України зазначено, що  власність зобов’язує, орієнтуючи власників на те, що кожен з них не лише має суб’єктивні права, але й несе  відповідальність перед громадою та  суспільством за належне використання цих прав. Відповідно до п.5  вказаної  статті власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Статтею 383 ЦК України також зазначено, що  власник житла повинен використовувати  належне йому майно (квартиру, будинок) за цільовим призначенням, тобто для проживання, забезпечувати  його схоронність, утримувати у належному  санітарному та технічному стані, утримуватись  від руйнування  або псування, підвищувати  благоустрій житла та ін.   Ремонт та інші зміни  власник має право  проводити, якщо вони не призведуть до  порушень або обмежень прав  власників  інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать  санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку.

Суд вважає, що посилання позивача на вимоги  нормативно –правових актів щодо ненадання або неякісного надання послуг з централізованого опалення є некоректним, оскільки відповідач зі своєї сторони надав зазначену послугу, а позивач своїми противоправними діями, шляхом внесення змін до інженерних мереж будинку, унеможливив  надання виконавцем послуг з теплопостачання та  їх отримання. Отже, враховуючи вищенаведене, самовільне відключення радіаторів в квартирі споживача не є підставою  для звільнення, або зменшення плати за теплову енергію.  

Щодо позовних вимог позивача про застосування загального строку позовної давності до нарахованих платежів  за послуги з теплопостачання,  судом встановлено, що жодним діючим законодавчим актом України не передбачено  списання заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у  три роки та застосовується до всіх правовідносин, за винятком тих, для яких законом  встановлені інші, більш короткі, або більш тривалі строки.

Станом на 18 квітня 2011року за вищевказаною квартирою  рахується борг перед ВО «Димитровтепломережа»в розмірі 10 599,62грн., який виник  за період з липня 2000 року до квітень 2011 року. (а. с. 38-39).

Позивач просить застосувати строк позовної давності до нарахованих платежів з теплопостачання в тому рахунку до  заборгованості минулих років.  

Суд вважає, що заборгованість  минулих років не може бути списана, або віднесена  до безнадійної з наступних підстав.

Статтею  598 ЦК України передбачено, що зобов’язання  припиняється  на підставах, встановлених  законом або договором. Статтями 599-609 ЦК України  передбачені підстави припинення  зобов’язання, а саме припинення зобов’язання виконанням, припинення зобов’язання передаванням відступного, припинення зобов’язання зарахуванням, припинення зобов’язання за домовленістю сторін, припинення зобов’язання прощенням боргу, припинення зобов’язання неможливістю його виконання (крім грошових зобов’язань), припинення зобов’язання смертю фізичної особи, припинення зобов’язання ліквідацією юридичної особи.

Крім того,  у відповідності до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом  Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, зареєстрованого  в міністерстві юстиції України 25.10.1999 р. № 725/4018, заборгованість, яка утворилася поза межами позовної давності  та заборгованість, у стягнення якої відмовлено судом, не може бути віднесена до безнадійної і тому не може бути списана з особового рахунку. Таким чином, наявність у бухгалтерському обліку Виробничої одиниці  «Димитровтепломережа»заборгованості поза межами  загального строку позовної давності, не може бути підставою  для списання боргу з особового рахунку споживачів за послуги з теплопостачаня. Тобто, списання боргів за спожиті комунальні послуги чинним законодавством не передбачено, а тому не може бути підставою скасування боргу  по особовим  рахункам, які відповідають квартирі 30 б. 20 м-ну “Молодіжний, м. Димитров.

З урахуванням викладеного суд вважає, що в  позовній заяві позивача не надано  доказів  щодо  обставин, які б потребували  захисту  його інтересу в судовому порядку.          Крім того, оскарження  позивачем дій, які не настали, не встановлює для позивача будь-яких обов’язків та не передбачено чинним законодавством в якості  способу захисту прав, оскільки за період від 01 липня 2000 року до 18 квітня 2011 року  відповідачами в особі КП «Служби єдиного замовника», ВО “Димитровтепломережа”  не  пред’являлись  вимоги  до наймача про стягнення заборгованості  з квартирної плати, теплопостачання по квартирі № 30 б.20   м-ну  “Молодіжний” м. Димитров та не винесено  судом жодного рішення, яким зобов’язано списати заборгованість по особовим  рахункам вказаної квартири яка утворилась перед КП «Служби єдиного замовника», ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.156,162 ЖК України,  п.17 ОСОБА_6 користування жилими примiщеннями будинкiв i прибудинковими територiями, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, ст. 28, 29, 80, 257, 319, 322, 360, 383, 598, ст.ст.10,11,57,209,212,213,214,215,224-226,294 ЦПК України,  суд  -

                                              В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 підприємства “Служба єдиного замовника”,  ПВ «Димитровтепломережа»,  Товариства співвласників багатоквартирного будинку про не стягнення платежів за житлово-комунальні послуги, відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя