Справа №  2-501/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                    І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 року                                                                                         м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого –судді               Перекупка І.Г.,

при секретарі                          Трифонової І.О.,

за участю позивача                ОСОБА_1,

представника позивача          ОСОБА_2,

представника відповідача      ОСОБА_3,

представника третьої особи   ОСОБА_4                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 16 травня 1990 року по 05 травня 2004 року перебуває з відповідачем у трудових відносинах.

18 вересня 1999 року близько о 13.50 годині працюючи на ВП «Шахта «Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля»машиністом гірничо-вилучених машин 5 розряду пересуваючись по вантажному ходку центрального уклону блока № 4 на ПК-80, він зачепився ногою за складовані металоконструкції та упав та при падінні травмувався головою. Внаслідок травми його було доставлено до Димитровської міської лікарні де встановлено діагноз: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забиття головного мозку, відкритий проникаючий фронтоорбітальний перелом, пошкодження сагітального синуса.

На стаціонарному лікуванні позивач знаходився з 18 вересня 1986 року по 08 грудня 1999 року внаслідок нещасного випадку від 18 вересня 1999 року.

05 квітня 2007 року МСЕК встановила  ОСОБА_5 40% втрати професійної працездатності та встановила ІІІ групу інвалідності безстроково.

Позивач вважає, що внаслідок зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовую до дійсного моменту.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на його користь слід стягнути 100 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, отриманої у зв’язку з травмою на виробництві.

У судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник наполягали на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Представник третьої особи запропонував винести рішенні на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Позивач працював на підприємстві відповідача з 16 травня 1990 року по 05 травня 2004 року.)

18 вересня 1999 року близько о 13.50 годині працюючи на ВП «Шахта «Стаханова»ДП «Красноармійськвугілля»машиністом гірничо-вилучених машин 5 розряду пересуваючись по вантажному ходку центрального уклону блока № 4 на ПК-80, він зачепився ногою за складовані металоконструкції та упав та при падінні травмувався головою. Внаслідок травми його було доставлено до Димитровської міської лікарні де встановлено діагноз: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забиття головного мозку, відкритий проникаючий фронтоорбітальний перелом, пошкодження сагітального синуса. (а. с. 41-42)

На стаціонарному лікуванні позивач знаходився з 18 вересня 1986 року по 08 грудня 1999 року внаслідок нещасного випадку від 18 вересня 1999 року. (а. с. 10-16)

05 квітня 2007 року МСЕК встановила  ОСОБА_5 40% втрати професійної працездатності та встановила ІІІ групу інвалідності безстроково. (а. с. 54-55).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40 % працездатності в зв’язку з травмою пов’язоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_5 отримав професійне захворювання і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ОСОБА_6 підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов’язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001  року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_5  заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 30%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок  відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч) грн .

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров’я, пов’язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача  являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_5 40 000 (сорок тисяч) грн.  в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941  на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: