Справа № 22-776 Головуючий у 1 інстанції - Волоско І.P.
Категорія - 33 Доповідач в апел.інстан. - Штефаніца Ю.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2007 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петричка П.Ф. суддів: Павлишина О.Ф., Штефаніци Ю.Г. при секретарі: Жукровській Х.І., з участю: представників Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_5, Львівської міської ради ОСОБА_6 та релігійної громади УГКЦ Пресвятої трійці Галицького району ОСОБА_7., відповідачки ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. , ОСОБА_3. та ОСОБА_2. на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2006 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львіської міської ради та релігійної громади УГКЦ Пресвятої трійці Галицького району до ОСОБА_1. , ОСОБА_3. та ОСОБА_2. про демонтаж самовільної забудови та добудови, -
встановила : Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова позов районної адміністрації Львівської міської ради задоволено повністю, а релігійної громади УГКЦ Пресвятої трійці Галицького району частково та постановлено зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 демонтувати самочинну добудову до будинку АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідачі у справі оскаржили його в апеляційному порядку, зазначивши в апеляційній скарзі що суд невірно встановив фактичні обставини справи, судовий розгляд провів однобічно, не врахував та не оцінив наведені ними доводи щодо спростування позовних вимог, а тому постановив необгрунтоване та незаконне рішення, яке просять скасувати і ухвалити нове, відхиливши позовні заяви Сихівської районної адміністрації та релігійної громади УГКЦ Пресвятої трійці Галицького району.
Апелянти стверджують, що ними проводився ремонт а не переобладнання будинку, який було завершено в повному обсязі до жовтня 2006 року, що підстав для винесення ухвали про забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які будівельні роботи не було, а виконання судового рішення призведе до повної руйнації їхнього житла та порушить їхні конституційні права.
В апеляційній скарзі робиться посилання на те, що суд не врахував тих обставин,
що Сихівській районній адміністрації про проведення спірних будівельних робіт було
відомо ще в серпні 2003 року, а тому суду слід було застосувати строки позовної давності
до заявленого райдержадміністрації позову, який позивачем було пропущено.
Апелянти також зазаначають, що суд фактично позбавив їх можливості надати всі належні докази у справі, відхиливши їх клопотання про відкладеня слухання справи у відсутність їх представника.
Окрім того, відповідачи вказують на те, що позовна заява Сихівської районної адміністрації подана особою, повноваження якої належно не підтверджені, а релігійна громада не мала підстав подавати позов в порядку ст. 376 ЦК України, щодо знесення будину, оскільки не являється власником спірної земельної ділянки.
Не доведено, на думку апелянтів, і факту порушення прав релігійної громади та громадського порядку у зв'язку з проведенням ремонтних робіт будинку та немає належного підтвердження повноважень пароха Церкви - О.А.Литвина , та його юридичного права діяти від імені громади і Церкви та подавати позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_4. на підтримку апеляційної скарги, заперечення щодо її обґрунтованості представників Сихівської районної адміністрації, Львівської міської ради та релігійної громади УГКЦ Пресвятої трійці Галицького району ОСОБА_5„ ОСОБА_6 та ОСОБА_7., перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1. , ОСОБА_3. та ОСОБА_2 проживають в будинку поАДРЕСА_1 без прописки. Даний будинок є самочинною забудовою, споруджений без проектної документації, не віднесений до будь якої власності та знаходиться в охоронній зоні пам'ятки національного значення - дерев'яної церкви Пресвятої Трійці, збудованої у 1600 році, що сторонами не спростовується.
З 2003 року ОСОБА_1. стала проводити самочинні будівельні роботи по реконструкції цього будинку, про що неодноразово попереджалась районною державною адміністрацією та притягувалась інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю до адміністративної відповідальності за ст. 97 КпАП України (постанови № 72 від 18 лютого 2004 року та №377 від 5 червня 2006 року (а.с. 35, 68)), однак, нехтуючи цим, продовжувала здійснювати будівельні роботи.
Згідно ж акту обстеження технічного стану будинковолодіння по АДРЕСА_1, складеного ЛКП «Старий Сихів» 03.07.2006 року, комісією ЛКП встановлено, що за вказаною адресою здійснено будівництво житлового будинку площею (10, 0 кв.м, х 11, 4 кв.м. ) без проектної документації та погоджень з Сихівською райдержадміністрацією, ГУАМ, СЕС, СДПЧ-2 та інш. (а.с. 33).
Розпорядженням голови Сихівської райдержадміністрації Львівської міської ради від 07.07.2006 року №759 «Про демонтаж незавершеної самовільної добудови до житлового будинку поАДРЕСА_1», ОСОБА_1. зобов'язано демонтувати незавершену самовільну добудову до житлового будинку до 01.08.2006 року.
Посилання апелянтів на те, що в даному випадку велось не будівництво а ремонтні роботи, обумовлені руйнуванням даного будинку внаслідок стихійного лиха в 2003 році, є голослівними, не підтверджуються матеріалами справи та доказами, наданими відповідачами на спростування позовних вимог, не наведені такі докази і апелянтами, а тому, у відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дану обставину слід вважати недоведеною.
Більш того, як вбачається з технічного паспорта на дану забудову, експлікації внутрішніх площ (а.с. 37 - 39) та згідно протоколу засідання міжвідомчої комісії Сихівської районної адміністрації Львіської міської ради від 12.08.2003 року, житловим будинком являється забудова під літ.А-1, що складається з двох житлових кімнат розмірами 14, 6 та 11, 6 кв. м. , кухні -11, 9 кв. м і коридору - 7, 6 кв. м. Спорудження ж під літ.А'-І є прибудовою, без визначення їх господарського призначення.
Як судом першої інстанції так і в апеляційному суді з очевидністю встановлено, що відповідачами фактично велись не ремонтні роботи житлового будинку, а будівельні
роботи з реконструкції даної прибудови до житлового будинку, та збільшення за рахунок прибудови площі житла.
Відповідно ж до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини і без погодження з Інститутом археології Національної академії наук України.
Однак судом встановлено, і це не заперечується апелянтами, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради не давало згоди на проведення будівельних робіт на території, на якій знаходиться дерев'яна церква Пресвятої Трійці, що перебуває в користуванні релігійної громади УГКЦ Пресвятої трійці Галицького району.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність позовних вимог релігійної громади УГКЦ Пресвятої трійці Галицького району, що є належним користувачем даної церкви, та фактичним користувачем земельної ділянки, закріпленою за церквою, та позовних вимог Сихівської районної адміністрації Львіської міської ради, власника даної земельної ділянки, щодо самочинності здійснення мешканцями будинку поАДРЕСА_1 спірної добудови пі літ.А1-1 на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та про необхідність її знесення відповідно до ст. 376 ЦПК України.
В супереч твердженням апелянтів, повноважність позивачів знайшла своє підтвердження матеріалами справи та сумніву не викликає.
Колегія суддів знаходить безпідставними і твердження апелянтів щодо пропуску Сихівською райдержадміністрацією строку позовної давності звернення до суду з даним позовом, та не вважає такий пропущеним.
Не спростовують правильності висновків суду і інші доводи апеляційної скарги, в тому числі щодо процесуальних порушень суду першої інстанції, які не перешкоджали апеляційному суду дослідити обставини справи, для встановлення істини у ній..
Оскільки судом з достатньою повнотою та всебічністю досліджено і перевірено всі обставини справи, які мають важливе значення для правильного та об'єктивного її розгляду, а також правильно застосовано норми матеріального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. , ОСОБА_3. та ОСОБА_2. -відхилити, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 жовтня 2006 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.