2-176/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

25 червня 2011 року                                                                     місто Маріуполь    

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді  Шиян В.В.,

при секретарі  Кульбачній В.В. ,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне  повернення кредиту , пені за несвоєчасне погашення відсотків,

та зустрічним позовом  ОСОБА_2  до  Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» про визнання кредитного договору  а також іпотечного договору -  недійсними,  

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2010 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне  повернення кредиту , пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитним договором № 77707С73 від 17 жовтня 2007 року.

4 серпня 2010 року позовні вимоги було уточнено та доповнено.

В обґрунтування заявлених доповнених вимог позивач посилався на те, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником прав та зобов’язань якого є Публічне Акціонерне Товариство «Державний експортно-імпортний банк України»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77707С73.  Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 доларів США  а відповідач  зобов’язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути  кредит Банку в порядку та у строки, визначені Кредитним договором.

У зв’язку з тим, що позивач вичерпав можливість  врегулювати питання погашення ОСОБА_2  існуючої заборгованості в добровільному  порядку, а також враховуючи значний розмір кредитної заборгованості позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за основною сумою кредиту по Кредитному договору  станом на 1 липня 2010 року включно, в сумі 3 988,16 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 банком  України становить 31 527,60 гривень,  заборгованість по відсоткам  за користуванням кредитом в сумі 347,06 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 банком  України становить 2743,61 гривні, пеню за порушення строків повернення кредиту   в сумі  1658,79 гривень, пеню за порушення строків сплати відсотків  по кредиту   в сумі  199,00 гривень. ОСОБА_4 позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем  а саме,   сплачену суму судового збору   в розмірі 361,29 гривень,  та сплачену суму судового збору в розмірі 120 гривень.     

29 квітня 2011 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2  до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2  посилається на ті обставини, що під час надання йому кредиту в іноземній валюті, ОСОБА_4 –позичальник -  Публічне Акціонерне Товариство «Державний експортно-імпортний банк України», порушив норми законодавства згідно яких грошовою одиницею України є тільки гривня, і гривня є єдиним платіжним засобом в Україні. Таким чином видача  Банком кредиту в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом  України є порушенням Банком своїх зобов’язань як агента валютного контролю, що тягне за собою визнання  кредитного договору № 77707С73 від 17 жовтня 2007  року - недійсним.   Просить суд визнати кредитний договір № 77707С73 від 17 жовтня 2007 року укладений між ним та ПАТ «Державно експортно імпортний банк України»та іпотечний договір відносно квартири АДРЕСА_1  - недійсними.

Представник  позивача –ОСОБА_5  діючий на підставі довіреності, в судовому засіданні пояснив, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Державно експортно- імпортний банк України»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір  за № 77707 С73  (Кредитна угода) згідно якого  ОСОБА_4 зобов’язується надати Позичальнику  кредит в сумі 5 000,00  доларів США з кінцевою  датою  погашення  кредиту 15 жовтня 2014 року, зі сплатою за процентів за користування кредитом у розмірі річної процентної ставки  яка визначається  відповідно до умов п.2.2.1 Кредитної угоди у валюті кредиту.  Для визначення розміру суми сплати за Кредитною угодою, було складено графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом з яким позичальника ОСОБА_2 було ознайомлено під розпис та копію якого йому було надано. Однак відповідачем ОСОБА_2 було порушено умови Кредитного договору в наслідок чого  відповідно до п.2.6.2 Кредитної угоди  відповідач зобов’язаний здійснити дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за Кредитною угодою, протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення. ОСОБА_4 у разі порушення  строків погашення кредиту, вказаних у Графіку надання та погашення кредиту, процентів  та платежів за Кредитною угодою відповідач відповідно до п.2.4.2 Кредитної угоди,   зобов’язався сплачувати банку за кожен день прострочення, включаючи день сплати, пеню у розмірі  подвійної облікової ставки національного Банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.    Рекомендованими листами  від 21 жовтня 2009 року № 077/07- 2029, який було вручено відповідачу 24 жовтня 2009 року, 25 березня 2010 року № 077/07-531, який було вручено 31 березня 2010 року, відповідач був повідомлений про наявність простроченої заборгованості по кредиту та процентам. ОСОБА_4 пред’явив відповідачу вимогу сплатити в 30 денний строк суму кредиту у повному обсязі, прострочену заборгованість за нарахованими процентами і попередив  про те, що в разі невиконання цих вимог, банк розпочне процедуру по примусовому стягненню.  Але відповідачем не було прийнято мір щодо погашення заборгованості у зв’язку з чим ОСОБА_4 вимушений звернутися до суду.   Враховуючи  вищенаведене представник позивача, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2  заборгованість  за кредитним договором  від  17 жовтня 2007  року № 77707С73 з урахуванням переведення заборгованості в іноземній валюті  в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 Банком України станом на 1 липня 2010 року  в розмірі: заборгованості за кредитом в сумі 347,06 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 банком  України становить 2743,61 гривні, пеню за порушення строків повернення кредиту   в сумі  1658,79 гривень, пеню за порушення строків сплати відсотків  по кредиту   в сумі  199,00 гривень. ОСОБА_4 позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем  а саме,   сплачену суму судового збору   в розмірі 361,29 гривень,  та сплачену суму судового збору в розмірі 120 гривень.  

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, щодо визнання кредитного договору  від 17 жовтня 2007 року за № 77707 С73  та іпотечного договору № 77507Z91 від 17 жовтня 2007 року –недійсними,  представник Банку просить суд відмовити, оскільки  під час укладання Кредитного договору та іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року було виконано всі вимоги  передбачені ст.. 203 ЦК України.    

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги Банку не визнає, та пояснив, що він вважає що ОСОБА_4 під час укладання з ним  Кредитного договору від 17 жовтня 2007 року  за № 77707 С73,   не мав  повноважень для укладення Кредитного договору  в іноземній валюті а саме в доларах США. При цьому відповідач пояснив, що під час укладання угоди представники Банку  не попередили його що курс валюти може сильно коливатися. Він розумів що курс долара не має постійного характеру, але він не розраховував що курс так підніметься. Відповідач не заперечує, що під час укладання Кредитного договору його ознайомлювали з умовами кредитного договору а також йому було надано графік погашення кредиту, але він не вникав у подробиці договору оскільки його влаштовувала процентна ставка за Кредитною угодою яка на той час була нижчою ніж процентна ставка за гривневим кредитом. Позовні вимоги Банку він не визнає оскільки вважає Кредитний договір не дійсним, так як банк під час укладання Кредитного договору вів його в оману  щодо курсу долару,  процентної ставки, при тому, що ОСОБА_4 не мав дозволу на видачу кредитів в іноземній валюті. Просить суд визнати Кредитний договір  № 77707С73 від 17 жовтня  2007 року недійсним а також визнати недійсним  іпотечний договір відносно квартири АДРЕСА_1.

Представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_1 підтримав пояснення  відповідача та доповнив що ОСОБА_4 для здійснення валютних операцій  повинен мати ліцензію,  а також ОСОБА_4 повинен  нести всі ризики  щодо  коливання  курсу долара, та збільшення процентної ставки  за Кредитною угодою, а не покладати всі ризики на позичальника. ОСОБА_4 під час укладання Кредитної угоди, ОСОБА_2 була надана неправдива інформація  про курс долара США. Банки скористалися дезінформацією яку розповсюджували СМІ щодо стабільності курсу долару США, та ввели в оману позичальників, а саме ОСОБА_2 ОСОБА_4 представник  відповідача ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що під час укладання Кредитної угоди, банком  не було надано необхідної інформації  щодо умов кредитування на поточні потреби, чим  було порушено ст.. 11  ЗКУ «Про захист прав споживачів».  Таким чином представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову ПАТ «Державно експортно- імпортний банк України» та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Державно експортно- імпортний банк України»та визнати Кредитний договір, та договір іпотеки  від 17 жовтня 2007  року -  недійсним. На підставі ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Суд вислухав пояснення сторін, розглянувши матеріали справи вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Державно експортно- імпортний банк України»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 77707С73,  відповідно до умов якого ОСОБА_2  отримав кредит у розмірі 5 000,0 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до п.2.5.1 Кредитного договору,  з кінцевим терміном повернення  кредиту  15  жовтня 2014  року.  (а.с. 9-13)

Згідно змін до статуту ВАТ «Державний експортно –імпортний банк України» затверджених постановою Кабінету міністрів України від 15 квітня 2009 року за № 375, та погоджених ОСОБА_3 банком 6 травня 2009 року, реєстраційний номер № 5, Відкрите акціонерне Товариство  «Державний експортно –імпортний банк України»перейменовано  на  Публічне акціонерне Товариство «Державний експортно –імпортний банк України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належними чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.   

Відповідно до  п.4.2 Кредитної угоди  банк має право вимоги дострокового виконання відповідачем зобов’язань за Кредитною угодою в разі невиконання позичальником  своїх зобов’язань, в тому числі  по сплаті у строк платежів по погашенню кредиту( п.4.1 Кредитної угоди).

Відповідно до п.2.6.2 Кредитної угоди, відповідач зобов’язаний здійснити дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за Кредитною угодою протягом 10 календарних  днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення.  

Філією АТ «Державний експортно –імпортний банк України»в місті Маріуполі 21 жовтня 2009 року за № 077/07-2029 та 25 березня 2010 року за № 077/07 -531, було надіслано вимоги  про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом.  ( а.с.15,16)

Відповідачем ОСОБА_2 умови кредитного договору виконувалися неналежним чином, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед Банком станом на   1 липня 2010 року  в розмірі:

-          заборгованість за кредитом в сумі  3 988,16 доларів США, що становить 31 527,60 гривень;

-          заборгованість по відсоткам  за користуванням кредитом в сумі 347,06 доларів США, що  становить 2743,61 гривні,

пеню за порушення строків повернення кредиту   в сумі  1658,79 гривень, пеню за порушення строків сплати відсотків  по кредиту   в сумі  199,00 гривень,

а всього  суму 36 129,00 гривень.

Згідно службового розпорядження ОСОБА_3 Банку України від 30 червня 2010 року  за № 417/244, офіційний  курс валюти  станом на 1 липня  2010 року становить: за 100 доларів США –790,53 грн.

Стаття  47 Закону України  «Про банки та банківську діяльність» визначає перелік банківських операцій, які банк має право здійснювати на підставі банківської ліцензії, зокрема  п.1 ч.2 с.47 зазначеного закону передбачає право Банку здійснювати операції з валютними цінностями.

          З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України» має банківську  ліцензію № 2,  видану 25 грудня 2001 року  та  зареєстровану НБУ 23  січня 1992 року за № 5 (а.с.98)

ОСОБА_4 ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України» має  дозвіл № 2-3, виданий НБУ 25 грудня 2001 року та зареєстрованого 23 січня 1992  року за № 5 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч.ч. 2,4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність (а.с.99)          

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Аналізуючи вищенаведену нормативно –правову базу, суд приходить до висновку , що відповідач ОСОБА_2 порушив умови Кредитного договору,  у зв'язку з чим сума заборгованості по сплаті кредиту  та процентів за користування кредитом за Кредитним Договором від 17 жовтня 2007 року  складає:  заборгованність за кредитом в сумі 3 988,16 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 банком  України становить 31 527,60 гривень,  заборгованість по відсоткам  за користуванням кредитом в сумі 347,06 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 банком  України становить 2743,61 гривні, пеню за порушення строків повернення кредиту   в сумі  1658,79 гривень, пеню за порушення строків сплати відсотків  по кредиту   в сумі  199,00 гривень,  підлягають стягненню з нього в повному обсязі, а тому суд задовольняє позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Розглядаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»щодо визнання Кредитного договору за № 77707С73 від 17 жовтня 2007 року та  договору іпотеки  № 77507Z91 від 17 жовтня 2007 року –недійсним, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як розглядалося вище, то під час підписання Кредитного договору від 17 жовтня  2007 року, ОСОБА_2 було ознайомлено з умовами кредитування,  про що свідчить сам Кредитний договір та Графік надання та погашення кредиту які було підписано ОСОБА_2. При цьому в судовому засіданні ОСОБА_2 було підтверджено той факт, що він ознайомлювався з Кредитним договором  та додатками до нього, він самостійно звернувся до банку з заявою про надання кредиту саме в іноземній валюті ( доларах США), при цьому працівниками банку йому було повністю роз’яснено умови кредитування.

Відповідно до вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», договір про надання  споживчого  кредиту  укладається  між кредитодавцем  та  споживачем,  відповідно  до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або  бере  зобов'язання  надати  їх споживачеві  для  придбання  продукції  у  розмірі  та  на умовах, встановлених договором,  а споживач  зобов'язується  повернути  їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання  споживчого  кредиту кредитодавець  зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

    1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

    2) кредитні умови, зокрема:      а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;   б) форми його забезпечення;      в) наявні форми кредитування з коротким  описом  відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;     г) тип відсоткової ставки;      ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;      д) орієнтовну  сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про  надання  кредиту  (перелік  усіх  витрат, пов'язаних   з   одержанням   кредиту,   його  обслуговуванням  та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);      е) строк, на який кредит може бути одержаний;      є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;      ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;      з) необхідність здійснення оцінки майна та,  якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;      и) податковий   режим   сплати   відсотків  та  про  державні субсидії,  на які споживач має право,  або відомості про  те,  від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;    і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно п.2.1  Постанови ОСОБА_3 Банку України  від 10 травня 2007 року за № 168 «Про затвердження правил  надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки зобовьязани перед укладанням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію  про умови кредитування  а також про  сукупну вартість кредиту.

До укладання Кредитного договору між Банком та ОСОБА_2,  ОСОБА_3 виконуючи вимоги ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», Постанови ОСОБА_3 Банку України  від 10 травня 2007 року за № 168, надав 9 жовтня 2007 року  всю інформацію щодо умов кредитування на поточні потреби в письмовому вигляді, з якою  позичальник ОСОБА_2 був ознайомлений в письмовому вигляді, про що свідчить його особистий підпис.  ( а.с.27)

Щодо пояснень ОСОБА_2 відносно незаконності валютного кредитування ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», то відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановленому законом.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»- операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Відповідно до ст.ст. 47,49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»визначаються операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти яка використовується. Указані операції  здійснюються на підставі банківської ліцензії. Таким чином  за наявності у Банку генеральної ліцензії та письмового дозволу ОСОБА_3 Банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Щодо ствердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 надаючи йому кредит в іноземній валюті, не виконав вимоги обов’язків агента валютного контролю, то відповідно до ст.ст. 12,13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»- валютному контролю підлягають валютні операції  за участю резидентів і нерезидентів. Відповідно до п.1.2 постанови НБУ від 8 лютого 2000 року за № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль», цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами незаконних валютних  операцій. Видача фізичній особі кредиту в іноземній валюті не є незаконною валютною операцією.

Щодо посилань ОСОБА_2 відносно незмінності курсу валют, при укладанні Кредитного договору, то відповідно до ст.. 36 ЗУ «Про ОСОБА_3 України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється  ОСОБА_3 Банком  України.  Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління ОСОБА_3 банку України за № 496 від 12 листопада  2003 року, офіційний курс  гривні до долара  США встановлюється щоденно. Таким чином стабільність курсу гривні до долару США законодавчо не закріплені.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_2 під час укладання Кредитної угоди з Банком  в іноземній валюті, та беручи на себе обов’язки щодо погашення кредиту та відсотків за користуванням кредитом саме в доларах США, усвідомлював що курс національної валюти  України  до долара США не є незмінним, та повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного курсу за Кредитною угодою.

Відповідно до ст. 1056 ч.2 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого  договором строку його надання, якщо інше не встановлено законом.    

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог які встановлені  ст.203  ЦК України.

Суд розглядаючи Кредитний Договір від 17 жовтня 2007  року  за № 77707С73, вважає що під час укладання вказаного договору,  сторонами було дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, а саме: зміст договору не суперечить вимогам  Цивільного законодавства, особи  які вчинили право чин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення  учасників правочину було вільним, та відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України Кредитний договір було укладено в письмовій формі,  про умови Кредитного договору  відповідно до вимог ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»ОСОБА_2 було повідомлено,  а інших доказів щодо недійсності правочину,  позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду надано не було.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 відносно визнання іпотечного договору  від 17 жовтня 2007 року за  № 77507Z91 не дійсним, то позивачем ОСОБА_2 не було надано доказів щодо недійсності іпотечного договору та вказано підстав для визнання вказаного договору недійсним,  таким чином суд вважає необхідним відмовити позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.  

Крім того, при зверненні до суду Банком були сплачені судові витрати: судовий збір у сумі  361,29 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень, що підтверджується квитанціями, які на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

При зверненні ОСОБА_2 з зустрічним позовом  до АТ «Укрексімбанк», позивачем ОСОБА_2 не було  сплачено судового збору, у зв’язку з посиланням на ЗУ «Про захист прав споживачів».  Під час судового засідання було встановлено що права ОСОБА_2 як споживача  відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»порушено не було. Банком було виконано всі вимоги зазначені в вищенаведеній статті, тому суд вважає що на підставі ст. 88 ЦПК України  з ОСОБА_2 підлягають  стягненню  в дохід держави судові витрати на сплату судового збору в розмірі 361,29 гривень.    

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.204,215, 526, 549, 610, ч.1 ст. 612, ст..629, ч.1,3 ст. 549, ч.1ст.1054, ч.2ст.1050, 1055 ЦК України,  ст. 47, 49  ЗУ«Про банки та банківську діяльність», ст. 5, 12,13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.2 постанови НБУ від 8 лютого 2000 року за № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль», ст. 36 ЗУ «Про ОСОБА_3 України», ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»у місті Маріуполі  до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне  повернення кредиту , пені за несвоєчасне погашення відсотків   –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк»міста Маріуполя,  заборгованість за кредитним договором  від 17 жовтня 2007 року № 77707С73 станом на 1 липня 2010  року  в сумі  36 129,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк»міста Маріуполя,  судовий збір в розмірі 361,29  гривень та суму витрат по сплаті інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, а всього – 481,29 гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  до  Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» про визнання кредитного договору від 17 жовтня 2007 року за № 77707С73 ,  а також іпотечного договору № 77507Z91 від 17 жовтня 2007 року  недійсними  – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь держави,  судовий збір в розмірі 361,29  гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя _________________________   Шиян В. В.