2-а-3914/11  

                                                                   П О С Т А Н О В А

                                                           І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 року                                                                                                   місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді   Ковтуненко О.В.,

при секретарі            Білик І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Відділу державної автомобільної інспекції міста Маріуполя з обслуговування адміністративної території м. Маріуполя та автомобільно-технічної інспекції при  Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області, інспектора ВДАІ ОСОБА_2, про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

                                                                          В С Т А Н О В И В:

26 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду  із адміністративним позовом до відповідача в особі Відділу ДАІ з ОАТ м. Маріуполя та АТІ при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області (далі за текстом - Відділ ДАІ м. Маріуполя), інспектора ВДАІ ОСОБА_2 про визнання протиправною постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за постановою серії АН №904526 від 16 травня 2011 року, винесеної інспектором ДПС РДПС ВДАІ м. Маріуполя ОСОБА_2

В обґрунтування вимог посилається на те, що 16 травня 2011 року молодшим сержантом міліції  ВДАІ міста Маріуполя ОСОБА_2 було винесено постанову серії АН №904526 про притягнення його до адміністративної відповідальності та покладено на нього штраф у розмірі 425 гривень за ч.2 ст. 122 КпАП України. Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням діючого законодавства України та підлягає скасування по причині відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. По суті обставин вказує, що 16 травня 2011 року приблизно о 17-00 годині він рухався на своєму автомобілі MITSUBISHI ASX, державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Набережній  у бік Лівого берегу. Під’їжджаючи до перехрестя, що розташоване поблизу прохідних воріт коксового цеха «Азовсталь», позивач оцінив дорожню обстановку і на дозволяючий сигнал світлофору почав рух через перехрестя. Закінчив рух через перехрестя на жовтий сигнал світлофора. При переїзді перехрестя він керувався п.16.8 ПДР України, який передбачає, що водій, який виїхав на перехрестя проїзних частин згідно сигналу світлофора, дозволяючого рух, має виїхати у наміченому напрямку у незалежно від сигналу світлофору на виїзді. Таким чином, проїзд перехрестя було виконано ним у строгій відповідності до п.16.8 ПДР України. Пост ДАІ , або дорожній інспектор ДАІ поблизу перехрестя (перед ним або за перехрестям) не знаходились. Через 150-200 метрів після переїзду перехрестя його зупинив інспектор ДАІ, старший лейтенант міліції ОСОБА_2 та повідомив йому, що допустив правопорушення правил дорожнього руху та проїхав перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофору, тим самим порушив п.8.7.3. г ПДР України. Інспектор, всупереч встановленому порядку, знаходився не на встановленому посту, на відкритій ділянці дороги, на службовому автомобілі, а у скритому придорожньому рослинному місці, звідки перехрестя у районі прохідних коксового цеха «Азовсталь»практично не видно. Враховуючи відстань від перехрестя до місця, де знаходився інспектор ДАІ, який складає 150-200 метрів, інспектор ДАІ не міг об’єктивно оцінити дорожню обстановку на перехресті, а тим більше, достовірно стверджуючи, що позивач виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора. Інспектором ДАІ у відношенні позивача був складений протокол серії АН1 №510466. В протоколі вказано, що свідки вказаного правопорушення відсутні. У той час  як поруч з позивачем, рух, як в одному та і  протилежному напрямку здійснювали водії інших автомобілів. Однак, свідки зупинені не були. При цьому  в протоколі позивачем було вказані, що він почав рух на перехресті на зелений сигнал світлофора і, згідно п.16.8 Правил дорожнього руху України, повинен був їхати у наміченому напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді.  Вказані обставини, зайвий раз підтверджують, що позиція інспектора ДАІ є суб’єктивною та не відповідає фактичним обставинам. Відеозапис, що був пред’явлений інспектором ДАІ у якості доказів здійснення правопорушення, була поганої якості, на ній не було нічого видно процес руху автомобіля через перехрестя, коли рух було почато та коли закінчено, а тим більше не було видно сигнал світлофору, що горів в момент, коли він розпочав рух через перехрестя, що не дозволяє використовувати як факт здійснення адміністративного проступку. Крім того, прилад, з допомогою якого вівся контроль за дорожнім рухом з метою фіксації порушення, що не є автоматичним засобом фото, відеофіксаціїї, так як він знаходився в руках у співробітника ДАІ, і управлявся ним безпосередньо. На підставі викладеного та посилаючись на діюче законодавств, позивач звертається із даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні, підтримуючи доводи позову в повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у змісті позовної заяви. Зазначав, що при складанні протоколу про адмінправопорушення, не погоджувався із виною. Крім того, вважає, що підставою, яка має виключити притягнення його до адміністративної відповідальності є його пояснення, які він дав робітнику ДАІ при складанні протоколу. Вважав, що Правила дорожнього руху України він не порушував.

Представник відповідача, інспектор ДПС РДПС ВДАІ міста Маріуполя, молодший сержант міліції ОСОБА_2, до судового зсідання не з’явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутність, проти позовних вимог заперечує, просить відмовити, та при розгляді справи використати відеодоказ.

Дослідивши матеріали справи та інші докази, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

З протоколу про адміністративне правопорушення АН1 №510466, складеного інспектором ДПС РДПС ВДАІ м. Маріуполя ОСОБА_2, вбачається, що 16 травня 2011 року о 17-21 годині, ОСОБА_1, керував автомобілем MITSUBISHI ASX, державний номерний знак НОМЕР_1, по дорозі по вулиці Набережній в місті Маріуполі, проїхав пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. «г»ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно із постановою АН №904526, винесеною інспектором ДПС РДПС ВДАІ м. Маріуполя ОСОБА_2 від 16 травня 2011 року, ОСОБА_1 за вчинення вищезазначеного правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

         За ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність, в тому числі за порушення водіями   транспортних засобів встановлених обмежень проїзду на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху, що тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

         Правопорушник ОСОБА_1, надаючи пояснення інспекторові ДАІ, у протоколі від 16 травня 2011 року вину у скоєнні правопорушення не визнав, про що й зазначив у своїх поясненнях.  

У змісті позову ОСОБА_1 зазначав, що працівник ДПС не прийняв до уваги його доводи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до п. 28.9 чинної Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 N 111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009р. за N 576/16592, з метою запобігання конфліктним ситуаціям, об'єктивного розгляду справ, а також як допоміжний засіб для попередження  протиправних дій та розкриття правопорушень допускається використання фото - кінозйомки, відеозапису та звукозаписувальної техніки, а під час оформлення матеріалів ДТП воно є обов'язковим.

Так, в судовому засіданні в порядку дослідження доказів, було оглянуто відеозйомку, вчинену інспектором ДАІ 16 травня 2011 року, на якій в полі зору вбачається відсутність перешкод зупинки  позивача ОСОБА_1 перед світлофором і уникнути проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофору. І дану обставину позивач в ході вирішення справи не спростував.

         Отже, суд, зважаючи на положення чинних вищенаведених правових норм, враховує за доказ, який оцінений судом в сукупності з іншими зібраними по справі доказами, що підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_1 і відсутність підстав для звільнення його від передбаченої КУпАП відповідальності за ст. 122 ч. 2 цього кодексу.

         Заперечення ж позивача щодо законності постанови про накладення адміністративного стягнення є неслушними і такими, що не підтверджені в ході судового розгляду.  

Беручи до уваги характер руху,  за достатності доказів допущення ОСОБА_1 порушення ПДР, не доведення самим позивачем будь-якими доказами про об’єктивну наявність перешкод, не можна вважати в сенсі ст. 18 КУпАП, що ОСОБА_1 при конкретній дорожній обстановці діяв для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян,  установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Тому, доводи позивача щодо керування ним автомобілем у стані крайньої необхідності, як підстави для звільнення його від адміністративної відповідальності, суд із врахуванням зібраних по справі доказів, керуючись положеннями за ст. 252 КУпУП, вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Таким чином, відсутні підстави для визнання такою, що порушує права позивача і суперечить положенню закону, постанови про накладення адміністративного стягнення від 16 травня 2011 року  і її скасування, оскільки працівником ДПС були з’ясовані обставини, передбачені ст. 280 КУпУА, в тому числі, щодо факту вчинення адміністративного правопорушення, винуватості позивача у його вчиненні тощо, та у відповідності із цим кодексом накладено адміністративне стягнення.   

За таких конкретних обставин суд вважає необхідним відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 14-1, 122 ч. 2, 251, 252, 254, 256, 287-289, 293-294 КУпАП, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (з подальшими змінами), керуючись ст.ст. 8-11, 17, 18, 70-71, 86, 159-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної автомобільної інспекції міста Маріуполя з обслуговування адміністративної території м. Маріуполя та автомобільно-технічної інспекції при  Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області, інспектора ВДАІ ОСОБА_2,  про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності –відмовити.

Постанова суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним та оскарженню не підлягає.

 Суддя                                                                                 Ковтуненко О.В.