Справа № 22-480                            Головуючий у 1-ій ін ст.  - Мелешко С. І.

Категорія 44                                     Доповідач в апеляційній ін-т. - Штефаніца Ю.Г.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Петрички П.Ф.

суддів: Павлишина О.Ф.,  Штефаніци Ю.Г.

при секретарі: Жукровській Х.І.

з участю: позивачкиОСОБА_1,  представника відповідача - управління праці і соціального захисту населення виконкому Червоноградської міськради - Рудзік Г.Ф. та представника Пенсійного фонду в м. Червонограді - Сідельник С. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2006 року,  -

встановила :

Оскаржуваним рішенням суду відмовлено у задоволенні позову прокурора м. Червонограда в інтересахОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення із залученням управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді,  як третьої особи,  про стягнення з відповідача на користьОСОБА_1 недоотриманої в період з 27.05.1996 року до 02.03.2004 року (окрім періоду з 01.06.2001 року по 30.11.2003 року) доплати до пенсії,  як учаснику війни.

Не погоджуючись з даним рішенням суду,  ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона вказує на те,  що суд неповно з'ясував обставини справи та фактично не довів ті,  які вважав встановленими,  не дав оцінку наявним доказам про те,  що вона має статус учасника Великої Вітчизняної війни та з 1992 року у зв'язку з цим отримує пільги по оплаті комунальних послуг,  що саме з вини відповідача були утрачені з пенсійної справи первинні документи на підтвердження цього статусу і не було здійсненно перерахунок пенсії з 27.05.1996 року,  як учаснику війни,  а тому вважає,  що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,  рішення суду є необгрунтованим і незаконним,  просить його скасувати,  а справу направти на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення сторін на підтримку та заперечення апеляційної скарги,  перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Факт отримання ОСОБА_1 27 травня 1996 року,  виданого Червоноградським управлінням соціального захисту населення,  посвідчення учасника війни та набуття нею статусу учасника Великої Вітчизняної війни на підставі Закону України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року,  беззаперечно встановлено в судовому засіданні і сторонами не заперечується,  як і не спростовується те,  що вона набула права на користування пільгами,  передбаченими  ст.  14 даного Закону,  в тому числі,  на підвищення їй пенсії на 50 % мінімальної пенсії за віком з часу набуття такого статусу,  тоб то,  з 27 травня 1996 року.

Разом з тим,  реалізація передбаченого права,  щодо отримання підвищення до пенсії,  здійснюється не з моменту отримання самого статусу ветерана війни,  а шляхом призначення або перерахунку відповідної пенсії за заявою громадянина,  з наданням відповідних документів,  в тому числі документи про визнання заявника ветераном війни,  як це передбачено п.26 „Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" (затвердженого наказом Міністра соціального забезпечення України від 4 березня 1992 року №15),  що діяв на момент отримання Яворською К.Є відповідного статусу.

При цьому законодавець не покладає на органи соціального забезпечення обов'язок призначення,  перерахунку пільгової пенсії чи переведення з одного виду пенсії на інший за власною ініціативою,  а покладає право ініціювання цього питання лише на громадянина,  в чиїх інтересах належить здійснити таке призначення(нарахування).

Як вбачається з матеріалів справи,  та пояснень самоїОСОБА_1,  отримавши в 1992 році тимчасове посвідчення,  а згодом постійне посвідчення учасника війни в травні 1996 року,  вона до березня 2004 року не зверталась до Управління праці та соціального захисту населення чи Управління Пенсійного фонду із письмовою заявою про призначення їй пенсії,  як учаснику війни та відповідних документів з цією метою не подавала.

Та обставина,  що апелянт зверталась в комунальні підприємства міста для отримання відповідних пільг як ветеран війни,  на що звертається увага в апеляційній скарзі,  не підтверджує факту поданя нею належних документів до відповідача для нарахування пільгової пенсії.

У відповідності до вимог  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається,  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак апелянт не надала суду яких-небудь аргументованих доказів,  якіб підтверджували те,  що вона,  набувши права на отримання підвищеної пенсії з 27 травня 1996 року,  встановленим порядком зверталась до відповідача для реалізації цього права.

Таким чином,  суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те,  що ОСОБА_1,  в період,  що оспорюється,  не дотрималась механізму реалізації свого права на оримання підвищення до пенсії,  як учасник війни,  а тому обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

З огляду на те,  що судом належно та у повному об'ємі досліджено і перевірено всі обставини справи,  які мають важливе значення для правильного та об'єктивного    розгляду    справи,     а    також    правильно    застосовано    норми

матеріального права,  рішення суду є законним,  тому його слід залишити без змін,  а апеляційну скаргу - без задоволення.

З урахуванням зазначеного та керуючись  ст.  ст.  307,  308,  313 - 315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити,  а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2006 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.