УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р. м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Вотьканича Ф.А.,
суддів - Машкаринця М. М. , Дідика В.М. ,
з участю прокурора - Сирохман Л.І. засудженого - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями, захисника ОСОБА_2 засудженого ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 30 листопада 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, раніше судимий: 13 квітня 2000 року Мукачівським міським судом за ч.2 ст. 140 КК України (1960р.) на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік, 28 травня 2002 року Мукачівським міським судом за ч.2 ст. 185, чЗ. ст. 185, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 190 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі, засуджений за ч.3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалено: запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній - взяття під варту, а строк відбування покарання розпочати обчислювати з 25 грудня 2005 року.
Речові докази в справі: куртку, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, електропровід з торшером, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4, постановлено залишити за належністю потерпілим, а гільзи - знищити.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 7248 грн. у відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, а також 816 грн. 70 коп. судових витрат на користь НДЄКЦ при УМВС України в Закарпатській області.
В апеляціях захисник ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_1порушують питання про скасування вироку, посилаючись на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону, у зв'язку з чим щодо ОСОБА_1 слід постановити виправдувальний вирок.
номер рядка статистичного звіту:2
Справа: №11-185/07
Головуючий у першій інстанціі: Феєр І.С. доповідач: Машкаринець М. М.
ОСОБА_1визнаний винним у тому, що він 22 грудня 2005 року близько 8-ої години 10 хв., умисно, маючи, на меті відкрито заволодіти чужим майном, проник, скориставшись незачиненими на замок хвірткою та вхідними дверима, в приміщення будинку АДРЕСА_2, де з застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілої ОСОБА_4 вимагав у останньої гроші. Після відмови потерпілої передати йому гроші, ОСОБА_1почав шукати їх у приміщеннях будинку. Знайшовши в одній з кімнат вироби з золота, ОСОБА_1викрав їх, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 7348 грн.
Після скоєного ним розбійного нападу, біля будинку АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, ОСОБА_1з наявного в нього пістолета колібру 6.35 м. м. кілька разів вистрелив у потерпілого ОСОБА_3, який на прохання потерпілої ОСОБА_4 намагався його затримати. Внаслідок цих пострілів потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна носа та наскрізного вогнепального поранення щічної ділянки з права, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Після цього ОСОБА_1 , маючи на меті довести злочин до кінця та позбавити ОСОБА_3 життя, здійснив в нього ще два постріли, пошкодивши останньому куртку.
Окрім цього ОСОБА_1 , без передбаченого законом дозволу, у невстановленої слідством особи, придбав вогнепальну зброю та набої до неї, які зберігав та носив при собі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1 , який підтримав апеляцію, прокурора про законність та обгрунтованість вироку, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи, викладені в апеляціях, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 323, 257 КПК України вирок може бути обгрунтовано лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
Згідно вимог ст. 306 КПК України суд повинен з'ясовувати причини неявки в судове засідання свідків. Показання свідків на досудовому слідстві можуть оголошуватись виключно у випадках, передбачених вказаною нормою кримінально-процесуального закону.
Оголошення показань свідка, який до суду не з'явився без поважних причин, є недопустимим. Суд не вправі у вироку посилатись на ці показання як на доказ у справі.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку у точних і категоричних судженнях, які виключали б сумнів з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
З матеріалів кримінальної справи, зокрема, судового рішення вбачається, що суд обґрунтував свій висновок щодо ОСОБА_1 і показаннями свідка ОСОБА_6 (а.с. 64, т.З), який в судове засідання не з'явився, незважаючи на ту обставину, що як захисник ОСОБА_2, так і засуджений ОСОБА_1 неодноразово заявляли клопотання про необхідність його допиту в судовому засіданні.
До матеріалів кримінальної справи долучені повідомлення начальника УМВС України в Закарпатській області про те, що останній не може з'явитись в судове засідання, оскільки виїхав за межі області (а.с. 21, 22, т.3). Однак вказана обставина не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з розписки (а.с. 19 т.З) видно, що ОСОБА_6 одержував повідомлення суду і знаходився у м. Мукачево.
За таких обставин у суду першої інстанції не було достатніх і законних підстав для відхилення заявлених учасниками судового розгляду клопотань і оголошення показань свідка ОСОБА_6 без їх безпосереднього дослідження.
Обґрунтовуючи судове рішення рядом речових доказів, суд, всупереч вимогам ст. 257 КПК України, не дослідив їх в судовому засіданні.
Відхиляючи показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд у вироку зазначив, що ОСОБА_7 є співмешканкою ОСОБА_1 і він мав намір укласти з нею шлюб. Будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини суд у вироку не зазначив. Посилаючись на те, що показання цих свідків суперечать іншим доказам у справі, суд не вказав яким саме і не дав їм належної оцінки.
З показань підозрюваного ОСОБА_1від 27 грудня 2005 року (а.с, а.с. 74-77 т.І) вбачається, що його місцезнаходження 22 грудня 2005 року можуть ствердити його вітчим ОСОБА_9 та сусідка ОСОБА_10 , які всупереч вимогам ст. 65, 323 КПК України залишилися не досліджені.
Згідно висновку судово-медичної експертизи за №19 від 24 січня 2006 року у потерпілої ОСОБА_4 під час її медобстеження виявлені легкі тілесні ушкодження (а.с. а.с. 4-5, т.2).
Кваліфікуючи суспільно небезпечні дії ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (а.с. 66, т.3) суд не звернув уваги на ту обставину, що згідно диспозиції вказаної норми кримінального закону під фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, охоплюється легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або втрату працездатності тощо.
З висновку судово-медичної експертизи за №5 від 2 лютого 2006 року вбачається, що у ОСОБА_1 при його медосвідуванні виявлені легкі тілесні ушкодження, які не характерні для самовільного падіння з висоти власного росту (а.с. а.с. 56-57, т.2). Враховуючи ту обставину, що дані тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли під час його знаходження під вартою, тобто 24-25 грудня 2005 року, не встановлення судом їх походження свідчить про неповноту судового слідства.
З матеріалів кримінальної справи, зокрема, показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11 , вбачається, що підозрюваний здійснював постріли з пістолета як у ОСОБА_3, так і у ОСОБА_11. Однак протиправні дії, допущені щодо ОСОБА_11, у вироку не знайшли своєї юридичної оцінки. Аналогічним чином не знайшла правової оцінки і та обставина, що ОСОБА_1 після звільнення з місця позбавлення волі знаходився під адміністративним наглядом, який згідно показань свідка ОСОБА_12 останній порушував (а.с, а.с. 128-129, т.І).
З протоколу судового засідання, зокрема, промови прокурора в судових дебатах, вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні впізнала ОСОБА_1 однак, всупереч вимогам ст. 87 КПК України, в її показаннях ці обставини не відображено.
Відповідно до вимог ст. ст. 49, 50 КПК України про визнання громадяна потерпілим, цивільним позивачем чи про про відмову в цьому, особа, що проводить дізнання, слідство і суддя виносить постанову, а суд - ухвалу.
З судового рішення видно, що суд, не визнавши ОСОБА_5 потерпілою, цивільним позивачем у справі постановив рішення про задоволення цивільного позову на її користь, чим порушив вимоги ст. 328 КПК України.
Таким чином, допустивши однобічність, неповноту судового слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, суд першої інстанції виніс незаконне рішення, яке підлягає до скасування, з направленням справи на новий судовий розгляд при якому суду необхідно усунути вказані недоліки, всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи, дати належну оцінку зібраним і дослідженим доказам та ухвалити належне рішення.
З наведених обставин, апеляції підлягають до часткового задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляції захисника ОСОБА_2 засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 30 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі до стадії судового розгляду.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити попередній - взяття під варту.