УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів: Михайловського В.І.,
Ткаченка В.Л.
з участю прокурора - Миколаєнко С. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1на постанову Бердичівського міськрайонного суду від 23 березня 2007 року,
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою відмовлено в задоволенні подання Райківської ВК № 73 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання.
Згідно змісту постанови суду ОСОБА_1 3.08.1999 року засуджений вироком Чернігівського обласного суду за ст. ст. 142 ч.3, 222 ч.1, 223 ч.2, 42 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі, відбуваючи покарання у Райківській ВК № 73 Бердичівського району Житомирської області.
Адміністрація зазначеної установи звернулася з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання, посилаючись на позитивну характеристику засудженого та його сумлінне ставлення до праці.
В апеляції засуджений просить скасувати постанову суду першої інстанції від 23.03.2007 року, а справу направити на повторний розгляд. В обгрунтування апеляції ОСОБА_1посилається на ті обставини, що прокурор зосередив увагу на незначних порушеннях 2001 року. У той же час засуджений ОСОБА_1., на його думку, довів своє виправлення зразковою
Поведінкою і ставленням до праці, а тому просить об'єктивно підійти до розгляду його скарги.
Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляції та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа № 11-375 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Шимко В.П.
Категорія ст. 81КК України Доповідач Михайловський В.І.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 3.08.1999 року засуджений вироком Чернігівського обласного суду за ст. ст. 142 ч.3, 222 ч.1, 223 ч.2, 42 КК України на 10 років позбавлення волі та відбуває покарання з 13.01.1999 року.
За час відбування покарання ОСОБА_1мав стягнення за період з 6.03.2000 року по 6.11.2004 року, які були погашені у встановленому законом порядку. Починаючи з 5.04.2004 року по 4.01.2007 року включно ОСОБА_1., маючи позитивну характеристику отримав 7 заохочень, у тому числі 5 від начальника колонії.
Разом з тим, розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання, зробивши посилання у постанові на те, що ОСОБА_1не став на шлях виправлення та має стягнення за період 2000-2004го років.
З вказаними висновками апеляційний суд не погоджується, оскільки вони є досить суперечливими та не відповідають вимогам закону, який регулює вказані правовідносини.
Так, згідно вимог ст. 134 п.14 КВК України засуджений визнається таким, що не має стягнення, якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення не буде підданий новому стягненню.
Згідно ж змісту ст. 81 ч.2 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У той же час, суд першої інстанції, фактично визнаючи наявність у засудженого ОСОБА_1 заохочень з 2004го по 2007й роки, позитивної характеристики (а.с.3) та відсутність будь-яких стягнень за наведений період, вважає неможливим прийти до висновку про виправлення засудженої особи (а.с. 8, о ст. абзац постанови).
Приймаючи до уваги наведене, апеляційний суд вважає, що зазначена
постанова суду щодо ОСОБА_1 не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1задовольнити.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.