2-а-645/11

                                                  П О С Т А Н О В А

 14 червня 2011 року                                                                  місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді –Гноєвой С.С.,

при секретарі –Ковальовій М.В.

за участю позивача                               ОСОБА_1,  

представника відповідача                     ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району міста Маріуполя про визнання дій протиправними, про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007-2010 роки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району міста Маріуполя, просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату з відповідача недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу до 5-го Травня у розмірі 9165 гривень, за період 2007-2010 роки, посилаючись на те, що він має статус учасника бойових дій. У відповідності із ст. 12  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», він має право на щорічну разову допомогу до 5-го Травня у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, але Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району міста Маріуполя виплатило йому допомогу не в повному обсязі, а саме за 2007 рік у розмірі 280 гривень, за 2008 рік – 310 гривень, за 2009 рік – 340 гривень, за 2010 рік – 380 гривень, але ця сума, на думку позивача, є необґрунтована, ніякими розрахунками ні підтверджена,  чим порушуються його конституційні права, які знайшли своє підтвердження у рішеннях Конституційного Суду України (рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року). Оскільки виплата позивачу проводилась в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок, але їй було відмовлено. Просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити  перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го Травня за 2007-2010 роки у розмірі 9165 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги надав пояснення, аналогічними викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позов.  

Представник відповідача - УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міськради  ОСОБА_2, що діє за довіреністю, заперечуючи в судовому засіданні проти пред’явленого позову, пояснила, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і користується пільгами передбаченими ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.  Виплата разової грошової допомоги до 5 травня  встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  де ст. 29 передбачено для учасників бойових дій  розмір виплат - 280 грн., які позивач одержав у квітні 2007 року, таким чином вимоги позивача що разову грошову допомогу до 5 травня потрібно розрахувати з розміру мінімальної пенсії за віком у сумі 410,00 гривень, суперечить нормам діючого законодавства та постанові Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, представник відповідача вважає, що Управління праці та соціального захисту населення, здійснивши виплату разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій ОСОБА_1Є у розмірі 280 грн., передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (ст.29), діяло в межах повноважень відповідно до положень діючого законодавства. Вважає, що доводи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. про визнання неконституційними деяких положень Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік " є необґрунтованими, оскільки воно було прийняте 09.07.2007 р., тобто після здійснення спірної виплати позивачу у квітні 2007 р. Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI були внесені зміни до Закону № 3551-ХІІ. Відповідно до ч. 5 ст. 13 цього Закону, що діяла на момент виплати, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних асигнувань, встановлених Законом «Про Державний бюджет України». Згідно із Постановою КМУ "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 12.03.2008р. № 183, якою регламентовано виплату разової грошової допомоги, позивачу як учаснику бойових дій, у квітні 2008 року виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 310 грн. Вважає, що доводи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. про визнання неконституційними деяких положень Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. № 107-VI є необґрунтованими, оскільки воно було прийняте 22.05.2008 р., тобто після здійснення спірної виплати позивачу у квітні 2008 р. в період дії вищезгаданого Закону України № 107-VI від 28.12.2007р. У квітні 2009 року позивачу була сплачена разова грошова допомога до 5-го травня у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211, і складає 340 гривен. Застосування саме вказаної постанови передбачено положеннями ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та положень Бюджетного Кодексу України щодо здійснення управлінням видатків із Держаного бюджету України у межах бюджетних асигнувань. Частиною 2 статті 60 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. Згідно підпункту14 пункту 12 Паспорту бюджетної програми на 2010 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерством фінансів України від 21.06.2010 року №159/511, виплата до 5 травня разової грошової допомоги інвалідам війни встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 07.04.2010 року №299 і складає 380 грн. ОСОБА_3 України «Про державний бюджет України на 2010 рік» на відповідність Конституції України не розглядався та є діючим.   У зв’язку з тим, що на УПСЗН Орджонікідзевського району не покладено функції визначення розмірів разової грошової допомоги, здійснення перерахунків, вважає, що дії відповідача зі спірного за позовом питання вчинені в межах повноважень і у відповідності з діючим законодавством. Крім того, представник відповідача вказував на те, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду за захистом прав. Грошову допомогу позивач отримував щорічно у квітні, а до суду звернувся тільки у грудні 2010 року. Пропущення строку звернення до суду відповідно до ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову, на чому наполягає відповідач. Поважних причин пропущення строку у позивача не має.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає що у задоволені позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та користується пільгами відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  про що свідчить посвідчення серії АА№ 198640, видане 08 жовтня 2007 року (а. с. 9).

Правовий статус інвалідів війни визначає ОСОБА_3 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року. Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, ст. 12 якого передбачає пільги інвалідам війни.

                  Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району м. Маріуполя, позивач ОСОБА_1 отримав кошти до 5 травня, встановлені вищенаведеним Законом, а саме за 2007 рік у розмірі 280 гривень, за 2008 рік – 310 гривень, за 2009 рік – 340 гривень, за 2010 рік – 380 гривень.

Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” була зупинена дія положень ч.  5 ст.ст. 12,13, ст.ст. 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, встановлені розміри виплат, зокрема, разова допомога до 5 травня учасникам бойових дій визначена у розмірі 280 гривен.

Разом з тим, п. 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 року від 9 липня 2007 року  у справі № 1-29\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону  України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі і положення п. 13 ст. 71, яким було зупинено на 2007 рік дію ч.  5 ст.ст. 12,13, ст.ст. 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про
Державний бюджет України” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Проте, пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, законодавцем в супереч зазначеним правовим позиціям були внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 28 грудня 2007 року щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги здійснюється, зокрема, учасникам бойових дій у розмірі 310 гривен. ОСОБА_3 суму позивач отримав у квітні 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”, у тому числі і положення п. 20 розділу П, яким були внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пунктом 6 рішення встановлено, що Рішення Конституційного Суду України по цій справі має преюдиціальне значення для судів загальною юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Відповідно до принципу верховенства права та законності суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01 листопада 1996 року  «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і Закону.

У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч.2 ст. 150)».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" зміни до ч.5 ст.13  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились.  Таким чином, на  2009 рік редакція ч.5 ст. 13  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є  чинною і тому відповідач мав  керуватися   цим спеціальним законом і виплачувати позивачеві одноразову грошову допомогу до 5 травня 2009 року в сумі, що передбачена Законом, тобто у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Доводи відповідача про те, що правовідносини сторін регулюються ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і розмір  одноразової допомоги до 5 травня у 2009 році визначається Кабінетом Міністрів України безпідставні. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дійсно передбачено, що розмірі державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються в   залежності від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.   

З приведеної норми Закону видно, що розміри соціальних гарантій на 2009 рік визначаються   у тому числі і відповідними законами.   

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає розмір соціальних гарантій позивача у вигляді виплати  разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п’яти мінімальних пенсій. Тому посилання відповідача на розмір вказаних сум, визначений постановою Кабінету Міністрів України, у даному випадку є неправомірним.   

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" сума прожиткового мінімуму на 2009 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 498 гривен з 01 січня 2009 року.   

Враховуючи зазначене, виплата щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік, здійснена відповідачем у розмірі 340 гривен, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", є такою, що порушує норму спеціального Закону, а тому і відмова відповідача у застосуванні спеціального Закону є неправомірною.

          Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.   

ОСОБА_3 не визначив розмірів разової грошової допомоги до 5 травня, яка мала виплачуватись ветеранам війни у 2010 році. Ці розміри встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».   

ОСОБА_1 у 2010 році  виплачено допомогу як учаснику бойових дій в розмірі 380 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Однак, у 2010 році були чинними положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які визначали більший розмір цієї допомоги.   

Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо зміни діючих законів України, а тому виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин підлягали застосуванню норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ.   

Таким чином, суд приходить до висновку, що виплата позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня, а саме за 2007 рік у розмірі 280 гривень, за 2008 рік – 310 гривень, за 2009 рік – 340 гривень, за 2010 рік – 380 гривень, є такими, що порушують норми спеціального закону.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шостимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, так як позивач щорічно отримував спірну допомогу та знав про її розміри.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав право на отримання разової допомоги до 5 травня  за 2007-2010 роки у розмірах, встановлених законом однак, до суду з вказаною вимогою звернувся тільки 28 грудня 2010 року, тобто, після спливу річного строку позовної давності, передбаченого ст. 99 КАС України. Поважних причин пропуску вказаного строку суду не навів.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача протиправними та про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5-го Травня за 2007-2010 роки задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись  ст. 12 Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп 2007 року у справі № 1-29\2007, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 88, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району міста Маріуполя про визнання дій протиправними, про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007-2010 роки - відмовити.

          Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Окружного Адміністративного Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ____________