Справа 22ц-1125 / 2007 року                      Головуючий 1-ї інстанції: Батченко О.В.

Категорія 39                                    Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

РІШЕННЯ Іменем України

2007  року    червня      місяця 4 дня  судова колегія  судової палати   в цивільних

справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                                                Лисенка П.П.,

суддів:                                   Данилової О. О.,

Кутової Т.З.,

при секретарі:   Варміш О.С.,

за  участю:      представника   позивачки   ОСОБА_2.,      представників відповідача Волошиної О.В. та По димової О.Г.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  в м.  Миколаєві  цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення   Центрального   районного суду   м.   Миколаєва     від   6   квітня 2007 року постановлене по справі за позовом

ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації

про стягнення середнього заробітку  за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати.

В позові зазначено, що 1 липня 2004 року наказом Управління освіти та науки Миколаївської облдержадміністрації № 536-к позивачку було звільнено з посади вихователя дитячого будинку «РУСС» за власним бажанням. Належний їй розрахунок при звільненні в сумі 5973 грн. 57 коп. було стягнуто за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 року. Фактичний же розрахунок з позивачкою було проведено в грудні 2005 року. Посилаючись на викладене позивачка просила  задовольнити її позовні вимоги.

В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час   затримки розрахунку з нею при звільненні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що    суд не вірно застосував норми  матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і таке встановлено судом ОСОБА_1. працювала на посаді вихователя сімейного дитячого будинку і з 1 липня 2004 року була звільнена за власним бажанням.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2005 року, з відповідача на користь позивачки стягнуто 5973 грн. 57 коп. компенсації за невикористані відпустки.

Остаточний розрахунок з позивачкою було проведено 15 грудня 2005 року.

Суд, першої інстанції постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що розрахунок з позивачкою не було проведено, в зв'язку з відсутністю фінансування на вказані витрати, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час  затримки розрахунку немає.

Між тим, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на законі.

Так, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд же в оскаржуваному рішенні не навів переконливих доводів, а відповідач не надав відповідних доказів тому, що кошти відсутні не з його вини. А саме: які заходи були вжиті відповідачем для відновлення фінансування на зазначені витрат, чи то встановлення інших джерел для проведення розрахунку. Посилання ж відповідача на відсутність коштів    само по собі не виключає   його вину в несвоєчасному розрахунку.

За такого, судова колегія, вважає за необхідне на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, з урахуванням тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Таким чином на користь позивачки слід стягнути ( 344, 47 X 3) 1033 грн. 41 коп. та 51 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308   ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИ ЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1.   - задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2007 року - скасувати, по справі ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку  при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1033 грн. 41 коп. (одну тисячу тридцять три грн. 41коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку та 51грн. судового збору на користь держави.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, тобто з дня проголошення.