08.07.2011                                                                                           2-15/11

                                                                           Справа № 2-148

                                                                                      2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          25 травня  2011 року Новоазовський районний суд Донецької області

у складі:

судді                                                                                         Безрук Т.В.

при секретарі                                                                                          Ясиненко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовам регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі  РВФДМУ по Донецькій області) до ОСОБА_1 про визнання недійним договору купівлі –продажу та зобов’язання  повернення майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 30.12.1993 року між Донецьким РВФДМУ та організацією орендарів Кіровської орендної автобази був укладений договір купівлі- продажу № 222, відповідно до якого організація орендарів придбала  у власність державне майно –цілісний майновий комплекс Кіровської орендної автобази.

16.12.1996 року було укладено доповнення до зазначеного договору купівлі –продажу № 222 про безоплатну передачу АТЗТ «Кіровська автобаза»інвентарних об’єктів ім. Лізи Чайкіної, а саме спального корпусу №1 та спального корпусу № 7.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачена безоплатна передача підприємству об’єктів соціально - побутового призначення.

Проте, така безоплатна передача не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об’єктів соціально –побутового призначення в безоплатне користування. Ні ст. 24 ЗУ «Про приватизацію державного майна», ні іншими нормативними актами ФДМУ та його регіональних відділень, як суб’єктам цивільних правовідносин не надано право передачі об’єктів, визначних зазначеною нормою закону у власність на безоплатній основі.

Отже, РВФДМУ по Донецькій області спірне майно передавалось саме у безоплатне користування і доказам цього свідчить зміст пп.6 п.2 Доповнення до договору купівлі –продажу № 222, відповідно до якого Донецьке РВФДМУ  залишає за собою право перерозподілу спірних об’єктів при невиконанні визначених умов. Таким чином, РВФДМУ по Донецькій області залишило за собою право розпорядження спірним майном як власник цього майна.

Не зважаючи на цю обставину, між АТЗТ «Кіровська автобаза»в особі ліквідатора ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 було укладено договір купівлі- продажу № 4374 від 24.11.2006 року на об’єкт державної власності –нежитлову будівлю спального корпусу № 7 ДОЦ ім. Лізи Чайкіної загальною площею 167 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, Новоазовський район, с. Піонерське, вул. Набережная, буд. 62-б.

Підставою відчуження державного майна було рішення виконавчого комітету Виноградненської сільської ради Новозовського  району Донецької області № 70 від 27.09.2006 року (далі рішення № 70) «Про визнання права власності на спірні будівлі АТЗТ «Кіровська автобаза»та видання свідоцтва про право власності від 13.10.2006 року на нежитлові будівлі спальні корпуси № 1 та № 7 ДОЦ ім. Лізи Чайкіної.

Постановою  Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 року  рішення № 70 визнано протиправним та скасовано.

Зазначена постанова суду набрала законної сили.

На підставі ст. 203, 215, 216 ЦК України просили визнати недійсним договір купівлі – продажу нерухомого майна –нежитлової будівлі спального корпусу № 7  ДОЦ ім. Лізи Чайкіної № 4374 від 24.11.2006 року, укладений між акціонерним товариством закритого типу «Кіровська автобаза»в особі ліквідатора ОСОБА_2 та відповідачем  ОСОБА_1; зобов’язати  повернути до державної власності в особі РФДМУ  по Донецькій області нежитлову будівлю спального корпусу № 7 ДОЦ ім. Лізи Чайкіної загальною площею 167 кв.м, розташованої адресою: Донецька область, Новоазовський район, с. Піонерське, вул. Набережна, буд. 62-б.

В своїй заяві про доповнення підстав позову (а.с.56) зазначив, що оскільки будівля спального корпусу № 7 ДОЦ ім. Лізи Чайкіної була відчужена ліквідатором поза волею власника –держави в особі РВФДМУ  по Донецькій області, вважають, що мають всі законні підстави для витребування спірного майна та повернення його до держави  в особі РВФДУ по Донецькій області на підставі ст. 388 ЦК України.

В судове засідання позивач надав заяву (а.с.75), в якій просить розглянути  справу без участі їх представника, наполягають на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове  засідання  надіслав телеграму (а.с. 129), в якій просить справу розглянути без його участі в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача  такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області № 70 від 27 вересня 2006 року «Про визнання права власності на нежитлові будівлі, розташовані на території ДОЦ ім.Лізи Чайкіної за АТЗТ «Кіровська автобаза» за АТЗТ «Кіровська автобаза»було визнано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 167 кв.м., 1958 року побудування, розташовані на території ДОЦ ім. Лізи Чайкіної та нежитловим будівлям наданий № 62б (а.с.19).   

24.11.2006 року між відповідачем ОСОБА_1 та акціонерним товариством закритого типу «Кіровська автобаза»в особі ліквідатора ОСОБА_2, що діяла на підставі постанови Господарського суду  Донецької області від 30.05.2005 року про визнання боржника банкрутом, ухвали  Господарського суду Донецької області від 05.06.2006 року, був укладений договір купівлі-продажу спального корпусу № 7 ДОЦ ім. Лізи Чайкіної загальною площею 167 кв.м, розташований за адресою: Донецька область, Новоазовський район, с. Піонерське, вул. Набережна, буд. 62б (а.с. 86-88).

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 року рішення виконавчого комітету Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області № 70 від 27 вересня 2006 року «Про визнання права власності на нежитлові будівлі, розташовані на території ДОЦ ім.  Лізи Чайкіної за АТЗТ «Кіровська автобаза»скасовано (а.с. 12-17).

            Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 68-70).

          Згідно копії ухвали Господарського суду Донецької області від 13.12.2007 (а.с. 78-79) року АТЗТ «Кіровська автобаза»ліквідовано.  

          Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана  повернути другій стороні в натурі  все, що вона одержала на виконання цього правочину.

          Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів правочинів.      

          Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужено особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

          Відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України - майно не може бути витребувано від  добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.         

          Згідно п. 7  ППВСУ  № 9 від  06.11.2009 року «Про судову практику  розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний  недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, встановлених законом.

Відповідно до п.10 зазначеного ППВСУ  реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша ст. 216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з чим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини  першої ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних  правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчиненні після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною  недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України…»

          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що в ході розгляду справи недобросовісність набувача ОСОБА_1 не встановлена, тобто він є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки, як вбачається з оспорюваного договору (а.с. 86-88)  відповідач придбав майно на прилюдних торгах на ТБ «Донецька універсальна товарна біржа», тобто не знав  і не повинен був знати, що продавець не мав права на його відчуження,  а іншого позивачем не доведено, тому повернення майна власнику від добросовісного набувача шляхом визнання правочину недійсним не може бути здійснено.

          Аналізуючи вищезазначені норми законодавства суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання повернути до державної власності спірне нерухоме майно на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки майно було продано в порядку встановленому для виконання судових рішень, що позбавляє позивача права вимагати повернення  цього майна і неможливості в такому разі віндикації майна.

Також суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що майно вибуло з їх володіння не з їхньої волі іншим шляхом, оскільки згідно науково-практичного коментаря до ст.388 ЦК України: «коли власник передає своє майно за договором найму, безоплатного користування, тощо іншим особам, які неправомірно згодом здійснили відчуження такого майна третім особам, за таких умов майно не витребується на підставі ст. 388 ЦК України у добросовісного набувача, у якого за законом виникає право власності на це майно. Відтак на власникові лежить ризик необачливого вибору контрагента якому від довірив майно, одна власник у такому випадку може звернутися з відповідним позовом про відшкодування збитків до особи, що здійснила неправомірне відчуження майна власника.    

Оскільки суд на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України відстрочував позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення, то вважає необхідним стягнути з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 8,50  гривень.

                   Керуючись ст. 10, 11, 60, 61,81,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст. ст.  203, 215,216,330,338 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року,  суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          У задоволенні  позову регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до ОСОБА_1   про визнання недійним договору купівлі –продажу та зобов’язання повернення майна відмовити.

          Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на користь держави на рахунок 31412537700315, ЗКПО –34686825, МФО –834016, код бюджетної класифікації –22090100, одержувач –управління Державного казначейства в Донецькій області, судовий збір в сумі 8 (вісім гривень) 50 копійок.

          На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя