Справа № 22ц -1205/07                            Головуючий у 1-й інстанції Висоцька Г.А.

Категорія                                                  Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА

Іменем        України

5 червня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого -   Славгородської Н.П., судців: Мурлигіной О.Я., Шолох З.Л., при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті   Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня 2007 року

за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця  державної виконавчої служби у місті Вознесенськ та Вознесенському районі і ОСОБА_2 (далі

- державний виконавець),

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернувся із скаргою на дії державного виконавця.

Він зазначав, що на виконанні державного виконавця знаходиться виконавчий лист виписаний на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина Дениса та доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу). За 2006 рік державним виконавцем здійснено розрахунок його заборгованості по аліментам та визначено її у розмірі 1202 грн. 97 коп.

Дії державного виконавця скаржник вважає незаконними, оскільки заборгованість визначена виходячи з того, що аліменти не можуть бути меншими ніж 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину. Між тим, державний виконавець повинен був виходити із середньої заробітної плати для міста Вознесенська, оскільки   він з 7 лютого по 29 травня

2006 року не працював й знаходився на обліку у центрі зайнятості населення. В четвертому

кварталі 2006 року він працював та отримував по 360 грн. 31 коп. щомісяця. Тому аліменти

повинні нараховуватися в розмірі 90 грн. 08 коп., а не 180 грн. 15 коп.(50% від заробітної

плати).

Скаржник просив зобов'язати державного виконавця перерахувати заборгованість по аліментам виходячи з розміру його заробітної плати, а у разі її відсутності - з середньої заробітної плати для міста Вознесенська, як це передбачено ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 березня 2007 року в якості заінтересованої особи до участі у справи притягнута ОСОБА_3.

В квітні 2007 року скаржник уточнив свої вимоги і просив зобов'язати державного виконавця перерахувати заборгованість виходячи з розміру його доходів, у тому числі коли він не працював.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня

2007 року в задоволенні скарги відмовлено. Державного виконавця зобов'язано виправити

помилку в нарахуванні заборгованості по аліментам за січень - березень 2006 року, з врахуванням ч.1 ст. 65 Закону України «Про державний Бюджет України на 2006 рік».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить ухвалу скасувати та вирішити справу по суті його скарги, посилаючись на порушення судом вимог матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 1997 року з ОСОБА_1. стягнути аліменти на користь ОСОБА_3. в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його заробітку на утримання двох дітей. Рішенням того ж суду від 9 квітня 1999 року, постановленого за позовом ОСОБА_1., аліменти, що стягуються на користь ОСОБА_3 зменшені до 1/4 частини заробітної плати скаржника. На підставі цього рішення був виписаний виконавчий лист, переданий у державну виконавчу службу у м. Вознесенськ та Вознесенського району та знаходиться на виконанні державного виконавця.

Відповідач за період з 1 січня 2006 року по 29 травня 2006 року не працював та знаходився на обліку у Вознесенському ЦЗН, отримавши за цей час допомогу у розмірі 81 грн. 97 коп. З 29 травня по 17 липня 2006 року він працював в ТОВ «Вікон» та одержав 30 грн. 38 коп., 523 грн. 65 коп. та 60 грн. 71 коп. відповідно. З серпня по грудень 2006 року скаржник працював в ПП «ОСОБА_5.» та його заробітна плата складала за серпень і вересень по 361 грн. 98 коп., а за жовтень - грудень 2006 року по 360 грн. 31 коп.

Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що при визначенні заборгованості по аліментам за час, коли скаржник не працював, державний виконавець обґрунтовано керувався ч.2 ст. 182 СК України де зазначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, крім випадків, встановлених ст. 184 СК України.

За такого суд дійшов обгрунтованих висновків, що дії державного виконавця в цій частині правомірні.

Правильно встановивши, що за січень - березень 2006 року державний виконавець допустив помилку, оскільки прожитковий мінімум складав не 508 грн., а 514 грн., суд зобов'язав державного виконавця провести перерахунок заборгованості по аліментам за цей час виходячи з положень ч. 1 ст. 65 Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Однак, задовольнивши скаргу частково, суд помилково зазначив в резолютивній частині рішення про відмову в задоволенні скарги.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що за період з травня по грудень 2006 року, заборгованість по аліментам визначена державним виконавцем без врахувань положень ст. 184 СК України, в розмірі не більшому 50 % його заробітної плати (а.с. 22- 25). Тоді як, розмір аліментів за цей час на кожну дитину не повинен бути меншим 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За такого колегія суддів вважає, що ухвалу суду відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України необхідно змінити, задовольнивши частково скаргу ОСОБА_1. Державного виконавця необхідно зобов'язати визначити заборгованість скаржника по аліментам з врахуванням вимог ч. 2 ст. 182 СК України та ч. 1 ст. 65 Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Доводи скаржника щодо необхідності стягнення аліментів у розмірі, що не перевищує 50% його заробітної плати (доходу) не можуть бути взяті до уваги. Так, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» на яку посилається апелянт, визначає лише правила відрахувань із заробітної плати та доходів боржника, а не встановлює розмір аліментів, в тому числі мінімальний.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.

Змінити ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня 2007 року.

Скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.

Зобов'язати державного виконавця державної виконавчої служби у місті Вознесенськ та Вознесенському районі ОСОБА_2 визначити заборгованість по аліментам ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 за 2006 рік з врахуванням вимог ст. 182 СК України та ч. 1 ст. 65 Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.