Дата документу 14.06.2011

                     Іллічівський міський суд Одеської області

                                                                             Справа № 2-306/11

                                                                                          Справа №2-306/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого –судді Петрюченко М.І.,

при секретарі –Ковтонюк Г.В.,

за участю:

позивача –ОСОБА_1

представника позивача –ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

представника відповідача –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іллічівську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю та розділі сумісно нажитого майна, (третя особа –Публічне Акціонерне товариство комерційний банк «Правекс банк»), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом (а.с.4-5), в подальшому уточненим (а.с.25-26, 169-172), до ОСОБА_3, стверджуючи, що вони проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з січня 1998 року по 16 квітня 2010 року, вели сумісне господарство та набули майно, що є їх спільною сумісною власністю подружжя. Однак їхні сімейні відносини припинились, згоди про розділ майна не досягнуто, тому  позивачка просить суд:

- встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 1998 року по 16 квітня 2010 року;

- визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

- визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої в с.т. «Примор’є»;

- визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля Шевроле;

- виділити їй в натурі пральну машинку і телевізора та виділити в натурі відповідачу холодильник і телевізор

- розділити майно, що є їх спільною власністю, виділивши в натурі ОСОБА_3 майно: холодильник NORD 241-6-400, спальний гарнітур, матрац, кухонний гарнітур, плита газова «ZANUSSI», пральна машинка «ZANUSSI», телевізор –«Samsung», телевізор «LG», душова кабінка, вентилятор с пульт управлінням, люстра, штори, портьєри;

- відшкодувати ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 9069 грн.;

- відшкодувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за придбання автомобіля НОМЕР_1 в розмірі Ѕ частини коштів витрачених на його придбання –30346 грн. 05 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 відмовилася від позовної вимоги щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої в с.т. «Примор’є»(а.с.180).

Також позивачка просила залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину автомобіля НОМЕР_2; розділі майна, яке є сумісною власністю, а саме –виділенні їй в натурі пральної машинки і телевізору та виділення в натурі відповідачу холодильника і телевізору.

Судом прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину земельної ділянки, розташованої в с.т. «Примор’є». Провадження в справі в цій частині закрито та залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину автомобіля НОМЕР_2 та розділі майна, яке є сумісною власністю, а саме –виділенні їй в натурі пральної машинки і телевізора та виділення в натурі відповідачу холодильника і телевізору.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги з врахуванням змін та доповнень.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечили проти задоволення позову, стверджуючи, що все майно належить ОСОБА_3 на праві власності, придбано ним за власні кошти і позивачка до цього майна ніякого відношення не має.

Представник Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Правекс банк»в судове засідання не з’явився, був повідомлений про день і час судового засідання (а.с.179).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що земельна ділянка в ОГСТ «Приморський», лінія 4, ділянка 5 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.39).

Згідно договору купівлі –продажу від 08.09.2006 року №5400 (а.с.37) ОСОБА_3 належить квартира на праві власності за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.94), яка була придбана ним після продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.36).

Крім того, 17.06.2006 року ОСОБА_3 продав земельну ділянку (а.с.40), за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул.Л.Українки, яка належала йому на праві власності (а.с.41), грошова оцінка земельної ділянки складає 67000 грн. (а.с.40).

20 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «Запорізький автомобіле-будівельний завод»укладено договір купівлі – продажу автомобіля №310 (а.с.43) моделі марки ШЕВРОЛЕ.

Згідно п.1.1 відповідного договору покупець за рахунок власних коштів в порядку, передбаченому цим Договором, сплачує Продавцю частину вартості автомобіля у сумі 40%, тобто 28460 грн. (а.с.43). Відповідно до п.1.3 відповідного договору сплату різниці коштів між вартістю автомобіля та сплаченим авансом покупець здійснює за рахунок коштів, отриманих від банку.

26 грудня 2007 року між акціонерним комерційним банком «Правекс –Банк»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №3239-055/07р, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 8538 доларів США (а.с.45).

У відповідності до вимог ст.74 ч.1 Сімейного кодексу України, якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними.   

Із досліджених в судовому засіданні доказів слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1998 року проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Вказане підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які перебувають у дружніх стосунках із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ствердили, що останні перебувають у фактичних шлюбних відносинах з 1998 року, спочатку разом жили у позивачки, потім в квартирі по вул.Героїв Сталінграду. Через деякий час переїхали до квартири по вул. Олександрійській в м.Іллічівську.

Свідок ОСОБА_9, яка проживає по сусідству з             ОСОБА_3 та займається господарськими справами будинку, пояснила, що знає сторони по справі з моменту їх заселення до будинку, спочатку вони робили ремонт в квартирі, потім відмічали новосілля. Пояснила, що за домофон в будинку сплачувала домогосподарка квартири, хоча всі документи складалися на прізвище ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10, яка працює в агентстві нерухомості за адресою: м.Іллічівськ, вул.Леніна, 22/75 пояснила, що у 2006 року ОСОБА_3 купував через її агентство квартиру по         вул. Олександрійській. Також пояснила, що сторони по справі разом приходили до контори з приводу купівлі квартири, радилися з питань купівлі, а потім після укладення договору купівлі-продажу навіть запросили її до себе в гості на святкування з цього приводу. Пояснила, що сприймала їх як одну сім’ю, стосовно цієї пари у неї склалося приємне враження.

Крім того проживання однією сім’єю сторін підтверджується фотографіями, які містяться в матеріалах справи (а.с.11-12).

Таким чином є достатні підстави задовольнити вимогу позивачки про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 1998 року по 16 квітня 2010 року.

Відповідно до п. 5 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім’ю України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них. Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд погоджується з доводами позивачки стосовно того, що оскільки спірне майно придбане в період перебування позивачки з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, є достатні підстави для визнання майна, набутого сторонами їх спільною сумісною власністю та поділу майна, набутого за час сумісного проживання позивачки з відповідачем.

На час укладення договору купівлі –продажу автомобіля та іншого майна (а саме: холодильник NORD 241-6-400, спальний гарнітур, матрац, кухонний гарнітур, плита газова «ZANUSSI», пральна машинка «ZANUSSI», телевізор –«Samsung», телевізор «LG», душова кабінка, вентилятор с пульт управлінням, люстра, штори, портьєри), сторони проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, що підтверджується матеріалами справи та показами свідків, а тому вказане майно є таким, що, на підставі ст.74 СК України, вважається їх спільним сумісним майном.

Так, за час сумісного проживання відповідно до договору №310 від 20.12.2007 року, укладеного між ЗАТ «Запорізький автомобудівельний завод»та ОСОБА_3 був придбаний автомобіль Шевроле –Авео загальною вартістю 71150 грн.

ОСОБА_3 внесена первинна сума вартості автомобіля у розмірі 28460 грн. (а.с.43), на іншу суму вартості на його прізвище було укладено кредитний договір №3239-005/07р між ним та АКБ «Правекс –Банк»(а.с.45).

За час сумісного проживання сторін, по кредитному договору була погашена сума в розмірі 32232 грн. 11 коп. (а.с.149-150).

Таким чином позивачка має право на отримання компенсації в розмірі Ѕ частини від коштів, вкладених в придбання автомобіля, а саме: (28460+32232,11):2=30346 грн. 55 коп.

Також у зв’язку з неможливістю отримання речей в натурі, придбаних за час сумісного проживання сторін, позивачка має право на отримання компенсації Ѕ вартості пральної машинки у розмірі 1034 грн., 00 коп., купівля якої підтверджується чеком (а.с.46).

Відповідно до ст. 74 СК України, перебування осіб у фактичних шлюбних відносинах є такими як і у випадку перебування осіб у зареєстрованому шлюбі. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу (проживання однією сім’єю чоловіка та жінки), належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Окрім того, ч.3 ст. 368 ЦК України також стверджує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу (фактичних шлюбних відносин чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю) є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.   

Однак, як з’ясувалося в ході розгляду справи, у зазначений період спільного проживання позивачки з відповідачем, ОСОБА_3 придбана квартира АДРЕСА_1 за кошти відповідача у розмірі 27 000 грн.(а.с.37), отриманих ним від продажу земельної ділянки у розмірі 67000 грн. (а.с.40) та квартири АДРЕСА_4 (а.с.112), яка дісталася йому після розлучення з попередньою дружиною (а.с.120-121).

Таким чином квартира АДРЕСА_1 придбана за кошти ОСОБА_3, які належали йому особисто.

Згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власнітю дружини, чоловіка є «…майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто».

Тому вимога позивачки про визнання за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 –задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 256, 209-210 ЦПК України, ст. 16, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 68, 69, 70, 74 СК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з січня 1998 року по 16 квітня 2010 року.

ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1034 грн., 00 коп.

ОСОБА_3 відшкодувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за придбання автомобіля НОМЕР_2 в розмірі Ѕ частини коштів витрачених на його придбання –30346 грн. 05 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення, або отримання його копії.

Суддя