АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
30 травня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М. , Процик М. В.,
при секретарі Непомнящій О.О., розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об"єктів нерухомості" з участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Позивачка зазначала, що 07 липня 2005 року вона придбала за договором купівлі-продажу 2\5 частини жилого будинку АДРЕСА_1, яка складалася з житлового будинку під літерою"А" загальною площею 60, 3 кв.м. , житловою площею 36, 8 кв.м. , кухні під літерою "Г", сараю під літерою "Д", вбиральні під літерою "Е". Оскільки будинок був побудований ще у 1917 році, стіни були частково розтріскані, вона була змушена самочинно збудувати в межах старого технічного плану новий житловий будинок з переобладнанням жилих і підсобних приміщень та за межами старого будинку побудувати коридор площею 2, 4 кв.м. Будівництво нового будинку було зроблено за згодою співвласників будинку.
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила задовольнити позов на підставі ст. 376 ЦК України та визнати за нею право власності на житловий будинок під літерою "А" загальною площею 126, 8 кв.м. , житловою площею 40, 7 кв.м, і сарай під літерою "Е" в цьому домоволодінні та зобов'язати КП "ОМБТІ та РОН" зареєструвати її право власності на зазначений будинок.
Відповідачі позов не визнали, мотивуючи тим, що спірний будинок побудований позивачкою самочинноз порушенням вимог законодавства на земельній ділянці, яка їй у власність чи у користування не виділялася. Вирішення питання про прийняття в експлуатацію новозбудованих, перебудованих або реконструйованих будинків є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради, яка не була притягнута до участі у справі.
Головуючий у 1 ін ст. Погрібний М. О. Справа № 22ц -2661\2007 р.
Доповідач: Федорова А.Є Категорія ЦП: 5
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2007 року позов задоволено. Визнано право власності ОСОБА_1. на житловий будинок під літерою "А" загальною площею 126, 8 кв.м. , житловою площею 50, 7 кв.м, та сарай під літерою "Е", розташованих на земельній ділянці площею 446 кв.м. Зобов'язано КП "ОМБТІ та РОН" зареєструвати за ОСОБА_1. право власності на зазначений будинок.
У апеляційних скаргах відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду з тих підстав, що воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка правомірно, за згодою співвласників, збудувала будинок під літерою "А" та сарай під літерою "Е" і має право власності на самовільно побудовані приміщення.
Проте з такими висновками суду без всебічного і повного з'ясування обставин справи, прав і обов'язок сторін погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка за договором купівлі-продажу від 01 липня 2005 року купила 2\5 частини домоволодіння під номером АДРЕСА_1, який в цілому складається з трьох кам'яних житлових будинків під літерами А, Б, В, житловою площею 86, 98 кв.м. , вбиральні-Е, сараїв-И, 3, Д, літньої кухні-Г, огорожі-1, 2, 4-7, що розташовані на земельній ділянці площею 466 кв.м.
Таким чином, зазначений будинок належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1.-2\5 частини, ОСОБА_2.-1\5 частини, ОСОБА_3. -2\5 частини.
В натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, у встановленому ст. ст. 364, 367 ЦК України порядку, не виділені.
Між тим, відповідно до ч.2 ст. 367 ЦК право спільної часткової власності припиняється у разі поділу спільного майна між співвласниками.
Визнавши право власності позивачки на певні приміщення у спільному будинку, суд фактично поділив в натурі цей будинок, тобто, вирішив питання про права та обов'язки співвласників - третіх осіб ОСОБА_2. і ОСОБА_3. , які не були притягнуті до участі у справі в якості сторони, у судовому засіданні не були присутні і пояснень суду у встановленому порядку не надали. При цьому суд не звернув увагу на те, що площа збудованих приміщень значно збільшує площу будинку в цілому, що за межами старого будинку під літерою "А" прибудоване нове приміщення, і що питання про припинення спільної часткової власності не вирішено.
Тому висновок суду про те, що належні позивачці 2\5 частини будинку складалися з жилого приміщенні під літерою "А" де були розташовані певні приміщення, не засновані на матеріалах справи та законі. Технічний паспорт, на який-посилається суд, не підтверджує право позивачки на конкретні приміщення у будинку, який належить на праві спільної часткової власності трьом особам. Договір між співвласниками про виділ
у натурі частки з нерухомого спільного майна, який може бути укладений в порядку, встановленому ч.3 ст. 364 ЦК України, у справі відсутній.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинне збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, на підставах, зазначених в законі.
Між тим, в порушення вимог ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК суд належним чином не перевірив доводи відповідачів про те, що позивачкою самочинно реконструйовано житловий будинок без дозволу виконкому Одеської міської ради, без проектної документації на будівництво, дозволу Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на виконання будівельних робіт, який видається в порядку, передбаченому державними будівельними нормами ДБН А.З 1-2-93 "Порядок видачі дозволу на здійснення будівельних робіт", на підставі правовстановлюючих і нормативно-технічних документів, договору на право забудови, висновку "Укрінвестекспертизи".
Згідно зі ст. 152 ЖК України згода Одеського міськвиконкому на перепланування і перепланування житлового будинку, належного громадянам на праві приватної власності є обов'зковою.
Задовольняючи позов, суд виходив із висновку експертизи, яка проводилася Приватним підприємством "Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень" 22 грудня 2006 року і в якому зазначено, що реконструйована^ жила будівля під літерою"А" загальною площею 126, 8 кв.м. , що входить в склад домоволодіння № 6, відповідає вимогам ДБН, санітарним і пожежним нормам. Однак при цьому суд не звернув увагу на те, що експертиза була проведена за заявою позивачки і експерт не попереджався про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, і з урахуванням цього не дав належну оцінку цьому висновку.
Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на їх території належить право затвердження місцевих правил забудови. Місцеве самоврядування здійснюється на території міста Одеси територіальною громадою в особі Одеської міської ради, рішенням якої від 17 квітня 2001 року № 2153-ХХ111 затверджено Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на будівництво об'єктів містобудування надають виконавчі органи відповідних рад у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами.
Суворовська районна адміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради, однак згідно з Положенням про районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 20-У від 27 червня 2006 року до компетенції районної адміністрації не відноситься розгляд питань, пов'язаних із прийняттям в експлуатацію самовільно збудованих (реконструйованих) будівель, визнання права власності на останні. Спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури щодо самочинно збудованих (реконструйованих) обьєктів нерухомого майна є Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.
Однак суд належним чином не перевірив доводи відповідачів про те, що належним відповідачем у справі є Одеська міська рада і помилково не притягнув її стороною до участі у справі, а постановивши рішення про визнання права власності на самочинне збудовано нерухоме майно, вирішив питання про її права і обов'язки, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд у порушення вимог ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214 ЦПК не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином юридичну сутність правовідносин сторін, їх права та обов'язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду і не дав належної оцінки наданим доказам.
Оскільки суд не виконав норми процесуального права, не притягнув стороною до участі у справі співвласників спірного будинку та відповідну міську раду, є потреба, у збиранні та перевірці доказів з участю всіх зацікавлених осіб, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 3ОЗ, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об"єктів нерухомості" задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.