Справа № 2-а-343/11

                                                            2011 рік

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

05 травня 2011 року                                                                                  м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  в складі:

головуючого           – судді Толкаченко О.О.,

при секретарі          – Ткаченко О.М.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському адміністративний  позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, третя особа –ІДПС ВДАІ м. Білгород-Дністровського прапорщик –ОСОБА_2 про поновлення строку на подання адміністративного позову, визнання неправомірними дії посадової особи, скасування протоколу від 22.12.2010 року ВН1 №254574,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, третя особа –ІДПС ВДАІ м. Білгород-Дністровського прапорщик –ОСОБА_2 про поновлення строку на подання адміністративного позову, визнання неправомірними дії посадової особи, скасування протоколу від 22.12.2010 року ВН1 №254574, а саме просить суд, поновити строк на подання адміністративного позову по відповідній страві, що пропущений з поважних причин. Визнати неправомірними дії посадової особи співробітника ДАІ –ОСОБА_2, прапорщика ІДПС Білгород-Дністровського взводу ВДАІ в частині складання протоколу від 22.12.2010 року серії ВН1 № 254574 про адміністративне правопорушення та постанови від 22.12.2010 року в справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 324329 по справі за фактом скоєння правопорушення передбаченого частиною ч. 2 ст. 122 КУпАП стосовно ОСОБА_1. Скасувати протокол від 22.12.2010 року серії ВН1 254574 про адміністративне правопорушення та постанову від 22.12.2010 року по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 324329 по справі за фактом скоєння правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП стосовно гр. ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

 Представник УДАІ ГУМВС України в Одеській області в судове засідання не з’явився надіславши до суду письмові заперечення, в яких пред’явленні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з посиланням на те, що інспектор ДПС при виявленні правопорушення та складанні постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Просив розглядати справу у їх відсутність.

Третя особа –ІДПС ВДАІ м. Білгород-Дністровського прапорщик –ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, причина неявки суду не відома.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 22.12.2010 року близько о 13 годині 32 хвилин позивач ОСОБА_1 на 76 км автомобільної дороги Т1604 керував автомобілем НОМЕР_1 в умовах недостатньої видимості –під час туману на транспортному засобі не ввімкнув фари ближнього або дальнього світла, чип порушив вимоги підп. «а»п. 19.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Дане правопорушення було виявлено інспектором ДПС ВДАІ м. Білгород-Дністровського прапорщик –ОСОБА_2, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВН1 № 254574 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 324329, якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 425 гривень.

Відповідно до підп. «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах —фари ближнього (дальнього) світла.

Також, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 стверджує про те, що йому було надано лише протокол про адміністративне правопорушення, у зв’язку з чим він пропустив строк для звернення до суду, не є поважною причиною пропуску строку  для звернення до суду, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, поряд з іншими функціями, виконує функцію первинного процесуального документа, а його складання є моментом порушення справи, отже чинне адміністративне законодавство передбачає здійснення процесуальних дій, які необхідно здійснити після складання протоколу про адміністративне правопорушення і оформляються відповідними процесуальними документами, тобто безпосереднього розгляду справи, з встановленням дати та місця її розгляду.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВН1 № 254574 зазначено, що розгляд справи відбудеться 22.12.2010 року о 13 годині 32 хвилини на 76 км автомобільної дороги Т1604, тобто відмова позивача ОСОБА_1 від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення та, як наслідок отримання постанови по справі про адміністративне правопорушення є правом позивача, та не може розцінюватися як порушення інспектором ДПС норм чинного законодавства прискладанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 289 КупАП - скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

            Відповідно до ст. 251 КУпАП –доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають юридичне значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже суд вважає, що позивач надав суду надумані пояснення з метою уникнути відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.  

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об’єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ч. 2 ст. 171-2 КАС України, рішення  місцевого  загального  суду  як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо   притягнення  до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Вищевикладене підтверджує правомірність дій інспектора ДПС по складенню протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно винесенню постанови по справі про адміністративне правопорушення, та відсутності жодних доказів які спростовують правомірність складеного протоколу про адміністративне правопорушення та винесеної постанови ОСОБА_1 не надав до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи позивача про протиправність оскарженої постанови є не обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 293 КУпАП України, ст.ст. 158-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, третя особа –ІДПС ВДАІ м. Білгород-Дністровського прапорщик –ОСОБА_2 про поновлення строку на подання адміністративного позову, визнання неправомірними дії посадової особи, скасування протоколу від 22.12.2010 року ВН1 №254574 –залишити без задоволення.

Рішення місцевого загального  суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                                                                                                         О.О.Толкаченко