Справа № 2-1283/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

23.06.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Чумак Н.  О

при секретарі                              Хачатурян  М.  Ю.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі № 8 в приміщенні суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -  

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

         Позов, з урахуванням уточнень на задоволенні якого наполягав в судовому засіданні позивач, обґрунтовується тим, що 19 червня 1993 року він уклав шлюб з ОСОБА_2. Шлюб було розірваний 18 липня 2002 року.  Від шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які з серпня 2003 року залишились проживати разом з відповідачкою. На підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2003 року він виплачує на користь відповідачки аліменти на утримання синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходів, але не менш Ѕ частки неоподаткованого мінімуму доходу громадян на кожну дитину. Суд приймав відповідне рішення з урахуванням того, що на той час обоє сини знаходились на утриманні матері та будуть знаходитись з неї до набуття ними повноліття. Але на даний час ці обставини змінились.  У червні 2010 року старший син ОСОБА_5 закінчив 9 класів середньої школи № 65 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та виявив бажання навчатись у м. Харкові, де мешкає його батько. 15 липня 2010 року його син ОСОБА_5 був зарахований абітурієнтом  до Харківського радіотехнічного технікуму та після здачі вступних іспитів він був зарахований студентом першого курсу технікуму. Отже  з 15 липня 2010 року старший син разом з матір’ю у м. Кривому Розі  не проживає, а мешкає разом з ним у м. Харкові. Витрати на харчування, комунальні послуги, квартирну плату, ремонт житлового приміщення, придбання меблі, побутової техніки, господарчих товарів, одягу, канцелярських товарів для навчання, проїзд у громадському транспорті у м. Харкові здійснюється за його рахунок і  перебуває на утриманні позивача. На його прохання  до відповідача компенсувати вище перелічені витрати шляхом передачі старшому сину в повному обсязі коштів, отриманих від нього у вигляді аліментів за період з липня 2010 року по березень 2011 року, відповідач відповіла відмовою. Хоча частково матеріальну допомогу вона надавала, а саме у листопаді 2010 року 500 грн., в грудні 2010 року 400 грн., в січні 2011 року 300 грн., у лютому 2011 року 300 грн., у березні 2011 року 350 грн.  26 жовтня 2010 року та 30 листопада 2010 року звернувся до начальника служби у справах дітей Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з проханням перевірки цільового витрачання аліментів на старшого сина. 30 грудня 2010 року він отримав відповідь, в якій повідомлялись результати перевірки. За результатами перевірки встановлена відсутність підтверджуючих документів стосовно витрачених відповідачем коштів, які  вона отримувала на утримання старшого сина.  Крім того, відповідачем у своїй пояснювальної на ім’я начальника  служби у Справах дітей Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначено, що сума аліментів на старшого сина складає 450 гривень, що не відповідає дійсності. Фактично на утримання старшого сина відповідач щомісячно отримувала 529 гривень 46 копійок. Також в своїй пояснювальній відповідач надала неправдиві відомості щодо витрачених аліментів, а саме кошти для оплати проїзду з м. Луганська до м. Кривий Ріг та з м. Кривий Ріг до м. Харкова надавала мати позивача ОСОБА_7. Також відповідач зазначила, що покупала у серпні 2010 року літні речі та продукти харчування. Але ніяких літніх речей та продуктів харчування у серпні 2010 року син не отримував.  У вересні 2010 року відповідач вказує, що купувала сезонний одяг та взуття, однак сину про це нічого не відомо. Відомості щодо перерахування коштів у сумі 250 грн. на карточку ПАТ «Приватбанк» підтверджуються довідкою банка.  За період з листопада 2010 року по березень 2011 рік  відповідач не разу не витрачала аліменти на старшого сина в тому обсязі, в якому вона їх отримувала. Отже, є факт нецільового витрачання відповідачем аліментів на старшого сина. За час знаходження позивача в цивільному шлюбі з ОСОБА_4, у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.  24 березня 2011 року позивач отримав позовну заяву від ОСОБА_4 про стягнення з нього аліментів в розмірі ј частина зі всіх видів заробітної плати на утримання сина ОСОБА_3. У випадку повного задоволення судом позовних вимог ОСОБА_4, загальний розмір аліментів перевісить Ѕ частки його грошового забезпечення. Фактичні витрати на утримання старшого сина, небажання відповідача повертати аліменти на старшого сина у повному обсязі ставить його  у скрутне матеріальне становище та обмежує можливості щодо забезпечення членів сім’ї. Тому, він просив суд зменшити розмір стягуваних аліментів з 1/3 частки на 1\6 частку з усіх видів його заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача на його користь сплачені ним державне мито в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. Позивач в судове засідання не з’явився, до суду надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, наполягав на їх задоволенні.

          Відповідач в судове засідання не з’явився,  про час і  місце судового засідання повідомлявся  належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. На підставі наявних у справі доказів та зі згоди позивача, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст. 224 ЦПК України.

             Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

            В судовому засіданні встановлено, що 19 червня 1993 року позивач зареєстрував уклав шлюб з ОСОБА_2. Шлюб був розірваний 18 липня 2002 року.  Від шлюбу вони  двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які з серпня 2003 року залишились проживати разом з відповідачкою.

       На підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2003 року позивач виплачує на користь відповідачки аліменти на утримання синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки зі всіх видів заробітної плати, але не менш Ѕ частки неоподаткованого мінімуму доходу громадян на кожну дитину.            Суд приймав відповідне рішення з урахуванням того, що на той час діти знаходились на утриманні матері та будуть знаходитись з нею до досягнення 18 років.

        З липня 2010 року  старший син ОСОБА_5 був зарахований абітурієнтом  до Харківського радіотехнічного технікуму та після здачі вступних іспитів він був зарахований студентом першого курсу технікуму, що підтверджується довідкою Харківського радіотехнічного технікуму від 02.11.2010 року за вих.. № 378 (ас. 17).              

           Отже з 15 липня 2010 року ОСОБА_5 разом з відповідачкою у м. Кривому Розі  не проживає, а мешкає у м. Харкові. Витрати на харчування, комунальні послуги, квартирну плату, ремонт житлового приміщення, придбання меблі, побутової техніки, господарчих товарів, одягу, канцелярських товарів для навчання, проїзд у громадському транспорті у м. Харкові здійснюється за рахунок позивача та перебуває на утриманні позивача.

         На прохання позивача до відповідача компенсувати вище перелічені витрати шляхом передачі старшому сину в повному обсязі коштів, отриманих від нього у вигляді аліментів за період з липня 2010 року по березень 2011 року, відповідач відповіла відмовою, хоча частково матеріальну допомогу вона надавала, а саме -у листопаді 2010 року 500 грн., в грудні 2010 року 400 грн., в січні 2011 року 300 грн., у лютому 2011 року 300 грн., у березні 2011 року 350 грн.

        За період з листопада 2010 року по березень 2011 рік  відповідач жодного разу  не витрачала аліменти на старшого сина в тому обсязі, в якому вона їх отримувала. Фактичні витрати на утримання старшого сина, небажання відповідача повертати аліменти на старшого сина у повному обсязі, які вона до  теперішнього часу отримує ставить позивача у скрутне матеріальне становище та обмежує можливості щодо забезпечення членів його сім»ї.

      Відповідно до ст. 180 СК України обоє батьків в рівній мірі несуть обов’язки з утримання дитини.

       Крім того, відповідно до вимог ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача  на користь позивача слід стягнути понесені ним та фактично підтверджені судові витрати, а саме 8 гривень 50 копійок судового збору та 120 гривень витрати на ІТЗ.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 208, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 192 Сімейного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити.

            Стягувати щомісячно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Луганська, проживаючого в АДРЕСА_1 на користь  ОСОБА_2, проживаючої в АДРЕСА_2  на утримання синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2  у розмірі 1/6 частини  з усіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з моменту набрання чинності рішення суду.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 8 (вісім) гривен 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн..

              На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області  через районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

              Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя:Н. О. Чумак