Справа № 2-а-684/11

                              П О С Т А Н О В А

                          І м е н е м  У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                  17 травня 2011 р.   

Петровський районний суд міста Донецька у складі:

головуючого судді -Владимирської І.М.,

при секретарі - Булуєвій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов"язання здійснити виплату недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня, , -

                                                           В С Т А Н О В И В:

       Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов"язання здійснити виплату недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня за період з 2006 по 2010 рік та зобов"язання здійснювати виплату недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в подальшому, мотивуючи свої вимоги тим, що він мав статус учасника бойових дій, в теперішній час є  ветераном  війни –інвалідом війни  третьої групи, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ має право щорічно до 05 травня  на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, як інвалід війни, але  відповідач проводив йому в вищезазначені періоди виплату одноразової щорічної грошової допомоги як інваліду війни 3 групи   до 5 травня у розмірі меншому, ніж це передбачено чинним законодавством, чим порушив його право на отримання цих соціальних виплат у гарантованому законом розмірі.

Ухвалою Петровського  районного суда міста Донецька від   17 травня 2011 року     позовні вимоги за період з 2006 по 2009 рік залишено без розгляду.        

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги,в обґрунтування яких послався на обставини, викладені в позові, просив позов задовольнити.   

 Управління праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало, пославшись на їх безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами, стверджував, що соціальні виплати у вигляді щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Управлінням проводились ОСОБА_1  щорічно у порядку і розмірах, передбачених для вказаної категорії осіб положеннями Законів „Про Державний бюджет України" на відповідні роки та відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Крім того, зазначеними нормативними актами не передбачені витрати на спірні соціальні виплати у розмірі, на якому наполягає позивач. Також  зазначив, що районним управлінням праці та соціального захисту населення лише здійснюються виплати в межах коштів, які надходять до Управління відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України. Управління є розпорядником бюджетних коштів, який бере бюджетні зобов’язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Вважає, що службові особи відповідача діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивача при цьому порушені не були, тому просить у задоволені позову    ОСОБА_1    відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до посвідчення №536306  є інвалідом війни 3 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни.   

Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії, їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 р. встановлена інвалідам 3 групи  виплата щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію Закону України №3551-ХІІ, здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону відповідно до ст. 17-1 цього закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. На відповідача покладений обов’язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».   

Згідно листа відповідача, позивачу була виплачена разова грошова допомога за 2010 рік – 15.05.2010 року в сумі 800 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення сум недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги позивачу як інваліду війни- інваліду 3 групи до 5 травня за  2010 роки, суд виходить з наступного.

   Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік"  зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги не вносились. Тобто, на спірний період Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є діючим і слід керуватися тільки цим спеціальним законом, згідно зі ст. 13 якого інваліду війни 3 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.     

   Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

   Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня  2010 року № 2154-VI розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

     Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

   Статтею  52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" з 01.04.2010 р. сума прожиткового мінімуму на 2010 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 706 грн.     

   Тому позивач повинен був отримати за 2010 рік одноразову допомогу до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі: 706 грн. х 7 = 4942 грн, але фактично він отримав  щорічну разову допомогу до 5 травня за 2010 рік в розмірі 800 грн. Недоотримана сума щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік становить  грн. ( 4942 грн. –800 грн. = 4142 грн.)     

Суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено право позивача на виплату йому разової грошової допомоги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки саме цей Закон у повній мірі гарантує позивачу найбільший розмір допомоги та виходячи з вимог ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами. Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що несплата управлінням праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради ОСОБА_1  грошової допомоги за 2010 рік - у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправною, тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Посилання представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2010 рік щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених ч. 5 ст. 13 Закону від 22 жовтня 1993 р. № 3551-Х11, суд визнає безпідставними і не бере до уваги тому, що відсутність у бюджеті коштів на виплату зазначеного виду допомоги не може бути підставою для відмови в їх виплаті. Зазначені обставини не є підставою для звуження існуючого у позивача права на отримання соціальної пільги - грошової допомоги і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача і в подальшому проводити нарахування та виплату допомоги виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, не підлягають задоволенню за таких підстав.

Зі змісту ст.2 КАС України вбачається, що завданням  адміністративного   судочинства  є  захист прав, свобод  та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень, а не можливість їх порушення в майбутньому.   

У зв’язку з цим, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання відповідача вчиняти дії в майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, і тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.   

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

            На підставі викладеного, керуючись ст.183-2 КАС України, суд, -    

                                                                 ПОСТАНОВИВ:     

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов"язання здійснити виплату недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня за 2010 рік та зобов"язання здійснювати виплату недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня у розмірах, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в подальшому-  задовольнити частково.     

   Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради щодо несплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік у розмірах, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"- неправомірними.

    Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради нарахувати та здійснити виплату на користь ОСОБА_1   недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як інваліду війни 3 групи  до 5 травня за  2010 рік.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради  від сплати судових витрат на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного  адміністративного суду Донецької області через Петровський районний суд  м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.     

Суддя                                                               І.М. Владимирська