2-141/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року                                                                                        місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді –Шиян В.В.  

при секретарі  Кульбачній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті  Маріуполі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  про визнання неправомірними дії ОСОБА_2 міської лікарні № 4  та зобов’язання скласти запит на інформаційну довідку відповідно до її профмаршруту в період з 1989 року по 2005 рік по ВАТ «МК»Азовсталь»з зазначенням в запиті всіх діагнозів з 1999 року по 2009 рік,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_2 міської лікарні № 4  про визнання неправомірних дій  щодо відмови у складанні запиту на інформаційну довідку з зазначенням всіх діагнозів захворювань, які вона має. В обґрунтування позову позивачка посилається на ті обставини, що в протоколі ВКК № 47 від 24 червня 2005 року вказано діагноз позивачки ОСОБА_1 як алергійний дерматит, вказаний діагноз дає підстави на встановлення професійного захворювання. Відповідно до п.7 ч.2 Постанови  Кабінету міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 року, до гострих  професійних захворювань відносяться захворювання  отримані під впливом  неіонізуючих опромінювань, при перенапрузі окремих органів та систем людини. До них відносяться алергічні захворювання. У відповіді Санітарно епідеміологічної станції Орджонікідзевського району міста Маріуполя від 2 листопада 2006 року міститься зазначення того, що в роботі дефектоскописта  має місце неіонізуючі опромінювання. Тобто діагноз вказаний в протоколі ВКК № 47 від 24 червня 2005 року надавав підстави для складання санітарно гігієнічної характеристики умов праці.   Для складання  інформаційної довідки  санітарно гігієнічної характеристики, СЕС міста Маріуполя необхідно надати дані по замірам  шкідливих та небезпечних  факторів умов праці. Однак відділ охорони праці відмовляється надавати вказану інформацію, та відмовляє в розслідуванні  на предмет професійного захворювання, оскільки не надано документ який підтверджує зв’язок захворювання з виконанням трудових обов’язків тобто  не надано санітарно гігієнічної характеристики  умов праці відповідно до професійного маршруту  позивачки ОСОБА_1 в період  роботи на комбінаті ВАТ «МК»Азовсталь»з 1989 року по 2005 роки. Враховуючи вищенаведене, позивачка просить суд визнати дії ОСОБА_2 міської лікарні № 4 неправомірними та зобов’язати скласти запит на інформаційну довідку відповідно до професійного маршруту  в період з 1989 року по 2005 рік з зазначенням в запиті всіх діагнозів з 1999 року по 2009 рік.  

Після уточнення позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на ті обставини,  що вона працювала в ВАТ «МК»Азовсталь»,  на посаді дефектоскописта  ультразвукового контролю  та дефектоскописта по електромагнітному контролю твердості металів в цеху автоматичного неруйнівного контролю. Як вважає позивачка її робота була пов’язана  з неіонізуючими опромінюваннями в наслідок чого вона придбала алергічне захворювання  та дистрофію сітчатки очей. Як вважає позивачка ці захворювання  відносяться до професійних  захворювань. В період з 09 серпня 1999 року вона працювала на посаді обліцовщика плиточника  будівельно монтажного цеху ВАТ «МК»Азовсталь»а в період з 03 лютого 2004 року переведена машиністом обходчиком з турбінного устаткування  в цех Теплоелектроцентралі на період відпустки  Клопової по догляду за дитиною.  Під час роботи на вказаних посадах  вона  отримала захворювання: ексудативний плеврит  та мікробна екзема. При цьому  при укладанні з нею трудового договору ВАТ «МК»Азовсталь», не попередило її  про всі шкідливі умови праці, та не врахувало що всі види запропонованої роботи їй були заборонені за станом здоров’я. Не зважаючи на вищенаведене Поліклініка № 1 прийняла рішення про її  гідність для роботи  на ТЕЦ не маючи характеристик умов праці та не враховуючи той факт що у позивачки було виставлено діагноз алергійний дерматит. Також  позивачка пояснила, що при зверненні її до Санітарної епідеміологічної станції  міста  Маріуполя ( надалі СЕС)  та СЕС Донецької області  щодо надання характеристик робочих місць машиніста обхідника турбінного обладнання на ТЕЦ ВАТ «МК»Азовсталь»та дефектоскописта УЗК та магнітного контролю, їй було повідомлено,  що про шкідливі умови праці  її повинні були повідомити в ВАТ «МК»Азовсталь»або в лікарні №1 яка на той час була медичною санітарною частиною ВАТ «МК»Азовсталь». З 12 червня 2007 року заводська поліклініка № 1 ВАТ «МК»Азовсталь», була введена в структуру Міської лікарні № 4, тому позивачка просить суд зобов’язати саме ОСОБА_2 міську лікарню № 4 скласти запит на інформаційну довідку  в період роботи в ВАТ «МК»Азовсталь»із зазначенням  всіх діагнозів з 1993 року по 2009 роки  в Санітанітарно епідеміологічну станцію  в місті Маріуполі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що вона  працювала в ВАТ «МК»Азовсталь»з 19 травня 1989 року по 30 серпня 2005 року. В період часу з 1989 року по 1999 рік вона працювала на посаді дефектоскописта магнітного контролю ультразвуком (неіонізуючого опромінювання).  Під час роботи в неї почалися головні болі та запаморочення, в лікарні їй поставили діагноз як вегето –судинна дистонія по змішаному типу. Вказане захворювання  є професійним захворюванням  для осіб які працюють зі всіма джерелами  електромагнітних опромінювань згідно Переліку професійних захворювань встановлених відповідно до постанови № 1662 Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року ( надалі перечень). Пізніше в неї було виявлено захворювання очей –а саме дистрофія сітчатки очей, яке теж є у списку професійних захворювань  при роботі з неіонізуючими опромінюваннями. Пізніше працюючи в ВАТ «МК»Азовсталь», будівельно монтажний цех, плиточником,  з 9 серпня 1999 року по 1 жовтня 2002 року, в неї було встановлено діагноз –екзема, який теж відноситься до професійних захворювань  придбаних внаслідок роботи під впливом хімічних факторів та неіонізуючих опромінювань. Від роботи плиточником була відсторонена з 1 жовтня 2002 року за станом здоров’я, на підставі протоколу ВКК № 75 на підставі діагнозу : екзема, вегето - судинна дистонія, мігрень подібними пароксизмами. При цьому діагноз екзема  не є підозрою на професійне захворювання  а є діагнозом професійного захворювання , але при цьому ВАТ «МК»Азовсталь»так і не склав акт про  професійне захворювання відповідно до ст. 22 ЗУ «Про охорону праці України».  Відділом кадрів ВАТ «МК»Азовсталь»ОСОБА_1 запропоновувалася робота яка їй не підходила за станом здоров’я, та від якої вона вимушена була відмовлятися але при цьому вона  продовжувала виходити на роботу. З 16 жовтня 2003 року вона знов захворіла ексудативним плевритом та хворіла до 16 січня 2004 року. Лікарняний лист було закрито до оплати а не із зазначенням що вона здорова. Потім їй стало відомо, що захворювання ексудативним плевритом є алергічним захворюванням. 29 січня 2004 року вона за трудовим договором була переведена  в цех Теплоелектроцентралі, але з 29 березня 2004 року по 22 липня 2004 року вона знов знаходилася на лікарняному з діагнозом ексудативний плеврит. Про те, що під час  роботи вона  знаходилися у шкідливих  та небезпечних  умовах праці її під час підписання трудового договору не повідомили. Про шкідливі умови праці їй стало відомо лише  під час навчання  в Учбово  виробничому комплексі  ВАТ «МК»Азовсталь»в травні 2005 року. Після того, як вона дізналася про шкідливі умови праці, їй було змінено місце та графік робити  не отримав від неї письмової згоди на зміну умов трудового договору. 30 серпня 2005 року її було звільнено за закінченням строку трудового договору. Враховуючи той факт, що бухгалтерія ВАТ «МК»Азовсталь», знищила  протокол ВКК № 75 від 1 жовтня 2002 року, ОСОБА_1 просить суд зобов’язати саме Міську лікарню № 4 скласти запит на інформаційну довідку  в період роботи в ВАТ «МК»Азовсталь»із зазначенням  всіх діагнозів з 1993 року по 2009 роки  в Санітанітарно епідеміологічну станцію  в місті Маріуполі.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської лікарні № 4 –ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності,  в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та пояснила, що відповідно до п.1.7 наказу МОЗ України № 614 від 13 грудня 2004 року, запит на складання санітарно –гігієнічної характеристики умов праці подається лікувально –профілактичним закладом протягом трьох робочих днів після встановлення у працівника діагнозу підозри  на хронічне захворювання. Згідно відповіді ОСОБА_2  міської лікарні № 4 від 10 квітня 2008 року за № 342,  лікарня не  убачає  у ОСОБА_1 захворювання  передбачене Переліком  професійних захворювань   затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 року в сполученні з вказаним  в цьому Переліку шкідливими факторами, якщо вони присутні або були присутніми на робочих місцях на яких працювала ОСОБА_1, а всі захворювання які маються у ОСОБА_1  та  на які вона посилається, або відсутні в Переліку  професійних захворювань або згідно Переліку  можуть бути викликаними  такими шкідливими факторами під впливом яких ОСОБА_1 в період часу  на підприємстві не знаходилася. Також представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що згідно пояснень ОСОБА_1І,  та згідно рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24 грудня 2007 року яке на даний час набрало чинності,  вона дізналася  про своє порушене право в  березні 2006 року, таким чином вона пропустила строк  позовної давності для звернення до суду. На підставі  вищенаведеного  представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені її позову.

Суд вислухав пояснення сторін, розглянув матеріали справи вважає  що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно наказу Управління охорони здоров’я ОСОБА_2 міської ради № 188 від 12 червня 2007 року,  заводську  поліклініку № 1 ВАТ «МК»Азовсталь»  було введено у структуру ОСОБА_2 міської лікарні № 4  з 1 липня 2007 року. ( а.с.45)

Згідно довідки  виданої  повторно ОСОБА_2 міською лікарнею № 4  за № 342 від 10 квітня 2008 року,  захворювання які  маються  у ОСОБА_1  не входять в перелік професійних захворювань  згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 року «Про затвердження переліку  професійних захворювань». При цьому листом Орджонікідзевської районної санітарно епідеміологічної станції  від 12 листопада 2006 року за № 788/04  було відмовлено у видачі санітарно гігієнічної характеристики умов праці по захворюванням які мала ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 було  отримано відповідь з Відділення виконавчої дирекції міста Маріуполя  Фонду соціального страхування від нещасних випадків  на виробництві № 05-46/05-2088 від 11 жовтня 2006 року за якою діагнози які має  ОСОБА_1  не можуть бути визнаними як діагнози для підозри професійного характеру захворювання.  ( а.с.12)

Щодо переведення позивачки ОСОБА_1 під час її роботи  в ВАТ «МК»Азовсталь»на більш легку роботу за станом здоров’я, то рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24 грудня 2007 року, по справі 2-179/07,  було встановлено, що згідно  протоколу ВКК № 75 від 1 жовтня 2002 року, робота плиточника  позивачці була протипоказана  у зв’язку з чим її було переведено на легку працю на підставі ст. 6 ЗУ «Про охорону праці». З 3 лютого 2004 року  ОСОБА_1 була переведена машиністом обхідником з турбінного устаткування 3 розряду в ТЕЦ на період відпустки по догляду за дитиною  Кльопової. З умовами праці та шкідливими факторами  ОСОБА_1 була ознайомлена  під підпис. При цьому  за ініціативою ВАТ «МК»Азовсталь»було проведено першочергові та періодичні  медичні огляди позивачки, в наслідок чого було встановлено що ОСОБА_1 з урахуванням характеристики  умов праці машиніста –обхідника турбінного устаткування була визнана гідною  за станом здоров’я для роботи, протокол ВКК № 47 від 24 червня 2005 року. Таким чином рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24 грудня 2007 року за № 2-179/07  було встановлено що жодне із захворювань, встановлених лікувальними закладами у різні часи ОСОБА_4  не входить до переліку професійних захворювань  встановлених постановою Кабінету Міністрів  України від 8 грудня 2000 року за № 1662.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням яке набрало чинності  не доказуються  при розгляді інших справ в яких приймають участь такі самі  особа  у відношенні якої було встановлено такі саме обставини.  

Згідно з вимогами постанови  Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, ст. 171 КЗпП України, власник зобов’язаний провести розслідування причин професійного захворювання на протязі 10 днів після отримання повідомлення  про професійне захворювання. Повідомлення складається спеціальним  лікувальним закладом відносно кожного хворого на протязі трьох днів з моменту встановлення діагнозу про наявність професійного захворювання. Санітарно -гігієнична характеристика умов праці ( для працюючих на підприємстві) та інформаційна довідка про умови праці ( для звільнених) складається на підставі постанови Кабінету міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 та наказу МОЗ від 13 грудня 2004 року № 614. Даними нормативно правовими актами встановлено, що санітарно-гігієнична характеристика умов праці складається у випадку підозри  у працівника професійного захворювання  та являється одним із документів  з врахуванням  якого вирішується питання щодо зв’язку хронічного захворювання з впливом виробничих факторів та трудового процесу з ціллю встановити діагноз професійного захворювання. Лікувальною установою такого захворювання  встановлено не було, що підтверджено висновком ВКК № 47 від 24 червня 2005 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки всі захворювання які має ОСОБА_1 в період роботи  в ВАТ «МК»Азовсталь»,  з 1989 року по 2005 роки,  або відсутні  в Переліку професійних захворювань, або згідно з цього переліку можуть бути викликаними такими шкідливими факторами під впливом яких ОСОБА_1 в період роботи на комбінаті не знаходилася, а тому відповідач не мав законних підстав для  складання направлення запиту  до санітарно епідеміологічної станції міста Маріуполя  для складання інформаційної довідки  про умови праці.

Щодо періоду часу з 2005 року по 2009 роки на який посилається позивачка, а саме позивачка пояснює, що вона продовжує хворіти, її діагнози після закінчення роботи нікуди не поділися то суд  відмовляє у задоволенні позову в цієї частині, оскільки суду не було надано доказів щодо встановленого діагнозу професійного захворювання  позивачки ОСОБА_1  в період часу з 2005 року по 2009 роки, та саме які шкідливі фактори в цей проміжок часу впливали на неї.

Відповідно до ст.60 ЦПК  України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.     

Також суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 стало відомо про відмову у складанні направлення запиту  до санітарно епідеміологічної станції міста Маріуполя  для складання інформаційної довідки  про умови праці, ще в  лютому 2006 року під час отримання нею відмови Комісії по трудовим спорам ВАТ «МК»Азовсталь»щодо поновлення на роботі у зв’язку з незаконним звільненням за закінченням трудового договору при тому що ОСОБА_1  було подано заяву про звільнення з роботи  в порядку ст. 39 КЗпП України за її хворобою.

Відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися  про порушення свого права.

Позивачкою заяви про поновлення строку позовної давності подано до суду не було.

Враховуючи той факт, що суд вважає за необхідне відмовити позивачці ОСОБА_1 у задоволені її позовних вимог по суті то враховуючи вимоги ч..4 ст. 267  ЦК України  суд не розглядає питання щодо пропуску строку позовної давності.

Крім того, при зверненні до суду  позивачкою ОСОБА_1  не були сплачені судові витрати: судовий збір у сумі  8,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37,00 гривень, підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору  надано не було, тому суд вважає що на підставі ст.. 88 ЦПК України  вказані судові витрати підлягають стягненню з позивачки.

На підставі ст.7 ЗУ «Про охорону праці», ст.. 169, 171 КЗпП України, Постановою Кабінету міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 року «Про затвердження порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», Постанови Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 грудня 2000 року, «Про  затвердження переліку професійних захворювань»Наказа МОЗ  України № 614 «Про затвердження  порядку складання та вимоги до санітарно –гігієнічних характеристик умов праці», ст.. 257,261 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11,60, 88,  209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про визнання неправомірними дії  маріупольської міської лікарні № 4  та зобов’язання скласти запит на інформаційну довідку відповідно до її профмаршруту в період з 1989 року по 2005 рік по ВАТ «МК»Азовсталь»з зазначенням в запиті всіх діагнозів з 1999 року по 2009 рік   –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1  що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави,  судовий збір в розмірі 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37,0 гривень, а всього 45,50 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя _________________________   Шиян В. В.