2-175/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

25 червня 2011 року                                                                     місто Маріуполь    

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді  Шиян В.В.,

при секретарі  Кульбачній В.В. ,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне  повернення кредиту , пені за несвоєчасне погашення відсотків,

та зустрічним позовом  ОСОБА_2  до  Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» про визнання кредитного договору  а також іпотечного договору -  недійсними,  

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2010 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне  повернення кредиту , пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитним договором № 77707С8 від 19 березня 2007 року.

18 серпня 2010 року позовні вимоги було уточнено та доповнено.

В обґрунтування заявлених доповнених вимог позивач посилався на те, що 19 березня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником прав та зобов’язань якого є Публічне Акціонерне Товариство «Державний експортно-імпортний банк України»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77707С8. Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 23000 доларів США  а відповідач  зобов’язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути  кредит Банку в порядку та у строки, визначені Кредитним договором.

У зв’язку з тим, що позивач вичерпав можливість  врегулювати питання погашення ОСОБА_2  існуючої заборгованості в добровільному  порядку, а також враховуючи значний розмір кредитної заборгованості позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за основною сумою кредиту по Кредитному договору  станом на 18 серпня 2010 року включно, в сумі 20809,52 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 банком  України становить 164 205,84 гривні,  заборгованість по відсоткам  за користуванням кредитом в сумі 1870,15 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 банком  України становить 14 757,17 гривень, пеню за порушення строків повернення кредиту   в сумі  6203,50 гривень, пеню за порушення строків сплати відсотків  по кредиту   в сумі  1414,08 гривень, суму простроченої заборгованості по нарахованій комісії за управління кредитом в  розмірі 180,00 гривень, суму пені за прострочену комісію за управління кредитом в розмірі 12,29 гривень. ОСОБА_4 позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем  а саме,   сплачену суму судового збору   в розмірі 1700 гривень,  та сплачену суму судового збору в розмірі 120 гривень.     

18 березня 2011 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2  до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2  посилається на ті обставини, що під час надання йому кредиту в іноземній валюті, ОСОБА_4 –позичальник -  Публічне Акціонерне Товариство «Державний експортно-імпортний банк України», порушив норми законодавства згідно яких грошовою одиницею України є тільки гривня, і гривня є єдиним платіжним засобом в Україні. Таким чином видача  Банком кредиту в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом  України є порушенням Банком своїх зобов’язань як агента валютного контролю, що тягне за собою визнання  кредитного договору № 77707С8 від 19 березня 2007 року - недійсним.   Просить суд визнати недійсним кредитний договір № 77707С8 від 19 березня 2007 року укладений між ним та ПАТ «Державно експортно імпортний банк України»та іпотечний договір відносно квартири АДРЕСА_1  - недійсними.

Представник  позивача –ОСОБА_5  діючий на підставі довіреності, в судовому засіданні пояснив, що 19 березня 2007 року між ВАТ «Державно експортно- імпортний банк України»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір  за № 77707 С8  (Кредитна угода) згідно якого  ОСОБА_4 зобов’язується надати Позичальнику  кредит в сумі 23 000,00  доларів США з кінцевою  датою  погашення  кредиту 15 березня 2028 року, зі сплатою за процентів за користування кредитом у розмірі річної процентної ставки  яка визначається  відповідно до умов п.2.2.1 Кредитної угоди у валюті кредиту.  Для визначення розміру суми сплати за Кредитною угодою, було складено графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом з яким позичальника ОСОБА_2 було ознайомлено під розпис та копію якого йому було надано. Однак відповідачем ОСОБА_2 було порушено умови Кредитного договору в наслідок чого  відповідно до п.2.6.2 Кредитної угоди  відповідач зобов’язаний здійснити дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за Кредитною угодою, протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення.  Рекомендованими листами  від 21 жовтня 2009 року № 077/0702029, який було вручено відповідачу 24 жовтня 2009 року, 25 березня 2010 року № 077/07-531, який було вручено 31 березня 2010 року, відповідач був повідомлений про наявність простроченої заборгованості по кредиту та процентам. ОСОБА_4 пред’явив відповідачу вимогу сплатити в 30 денний строк суму кредиту у повному обсязі, прострочену заборгованість за нарахованими процентами і попередив  про те, що в разі невиконання цих вимог , банк розпочне процедуру по примусовому стягненню.  Але відповідачем не було прийнято мір щодо погашення заборгованості у зв’язку з чим ОСОБА_4 вимушений звернутися до суду.   Враховуючи  вищенаведене представник позивача, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2  заборгованість  за кредитним договором  від 19 березня 2007 року № 77707С8 з урахуванням переведення заборгованості в іноземній валюті  в національну валюту за курсом встановленим ОСОБА_3 Банком України станом на 18 серпня 2010 року  в розмірі: заборгованості за кредитом в сумі 20809,52 доларів США  - що становить 164 205,84 гривні;  несплачені відсотки  в розмірі 1870,15 доларів США –що становить 14 757,17 гривень; прострочену заборгованість по нарахованій комісії за управління кредитом в сумі 180,00 гривень, пеню за прострочену заборгованість по кредиту за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 6203,50 гривень, пеня за прострочені відсотки  за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 1414,08 гривень, пеня за прострочену комісію за управління кредитом в сумі 12,29 гривень, витрати пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700,00 гривень, витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи  в сумі 120,00 гривень а всього суму 188592,87 гривень.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, щодо визнання кредитного договору  від 19 березня 2007 року за № 77707 С8  та іпотечного договору № 77507Z91 від 17 жовтня 2007 року –недійсними,  представник Банку просить суд відмовити, оскільки  під час укладання Кредитного договору 19 березня 2007 року було виконано всі вимоги  передбачені ст.. 203 ЦК України., а іпотечний договір від 17 жовтня 2007 року за № 77507Z91 взагалі укладався до кредитної угоди  від 17 жовтня 2007 року тому він не має ніякого відношення  до Кредитної угоди   від 19 березня 2007 року.    

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги Банку не визнає, та пояснив, що він вважає що ОСОБА_3 під час укладання з ним  Кредитного договору від 19 березня 2007 року  за № 77707 С8,   не мав  повноважень для укладення Кредитного договору  в іноземній валюті а саме в доларах США. При цьому відповідач пояснив, що під час укладання угоди представники Банку  не попередили його що курс валюти може сильно коливатися. Він розумів що курс долара не має постійного характеру, але він не розраховував що курс так підніметься. Відповідач не заперечує, що під час укладання Кредитного договору його ознайомлювали з умовами кредитного договору а також йому було надано графік погашення кредиту, але він не вникав у подробиці договору оскільки його влаштовувала процентна ставка за Кредитною угодою яка на той час була нижчою ніж процентна ставка за гривневим кредитом. Позовні вимоги Банку він не визнає оскільки вважає Кредитний договір не дійсним, так як банк під час укладання Кредитного договору вів його в оману  щодо курсу долару,  процентної ставки, при тому, що ОСОБА_3 не мав дозволу на видачу кредитів в іноземній валюті. Просить суд визнати Кредитний договір  № 77707С8 від 19 березня 2007 року недійсним а також визнати недійсним  іпотечний договір відносно квартири АДРЕСА_1.

Представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_1 підтримав пояснення  відповідача та доповнив що ОСОБА_3 для здійснення валютних операцій  повинен мати ліцензію,  а також ОСОБА_3 повинен  нести всі ризики  щодо  коливання  курсу долара, та збільшення процентної ставки  за Кредитною угодою, а не покладати всі ризики на позичальника. ОСОБА_4 під час укладання Кредитної угоди, ОСОБА_2 була надана неправдива інформація  про курс долара США. Банки скористалися дезінформацією яку розповсюджували СМІ щодо стабільності курсу долару США, та ввели в оману позичальників, а саме ОСОБА_2  Таким чином представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову ПАТ «Державно експортно- імпортний банк України» та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Державно експортно- імпортний банк України»та визнати Кредитний договір від 19 березня 2007 року, та договір іпотеки  -  недійсним. На підставі ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору та витрат на інформаційно –технічне забезпечення.

Суд вислухав пояснення сторін, розглянувши матеріали справи вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 19 березня  2007 року між ВАТ «Державно експортно- імпортний банк України»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 77707С8,  відповідно до умов якого ОСОБА_2  отримав кредит у розмірі 23 000,0 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до п.2.5.1 Кредитного договору,  з кінцевим терміном повернення  кредиту  15 березня 2028 року.  (а.с. 7-11)

Згідно змін до статуту ВАТ «Державний експортно –імпортний банк України» затверджених постановою Кабінету міністрів України від 15 квітня 2009 року за № 375, та погоджених ОСОБА_3 банком 6 травня 2009 року, реєстраційний номер № 5, Відкрите акціонерне Товариство  «Державний експортно –імпортний банк України»перейменовано  на  Публічне акціонерне Товариство «Державний експортно –імпортний банк України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належними чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.   

Відповідно до  п.4.2 Кредитної угоди  банк має право вимоги дострокового виконання відповідачем зобов’язань за Кредитною угодою в разі невиконання позичальником  своїх зобов’язань, в тому числі  по сплаті у строк платежів по погашенню кредиту( п.4.1 Кредитної угоди).

Відповідно до п.2.6.2 Кредитної угоди, відповідач зобов’язаний здійснити дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за Кредитною угодою протягом 10 календарних  днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення.  

Філією АТ «Державний експортно –імпортний банк України»в місті Маріуполі 21 жовтня 2009 року за № 077/07-2029 та 25 березня 2010 року за № 077/07 -531, було надіслано вимоги  про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом.  ( а.с.15,16)

Відповідачем ОСОБА_2 умови кредитного договору виконувалися неналежним чином, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед Банком станом на  18 серпня 2010 року  в розмірі:

- заборгованості за кредитом в сумі 20809,52 доларів США  - що становить 164 205,84 гривні;

- несплачені відсотки  в розмірі 1870,15 доларів США –що становить 14 757,17 гривень;

- прострочену заборгованість по нарахованій комісії за управління кредитом в сумі 180,00 гривень,

- пеня за прострочену заборгованість по кредиту за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 6203,50 гривень,

- пеня за прострочені відсотки  за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 1414,08 гривень;

- пеня за прострочену комісію за управління кредитом в сумі 12,29 гривень,

а всього 186 772,87 гривень.

Згідно службового розпорядження ОСОБА_3 Банку України від 30 червня 2010 року  за № 417/244, офіційний  курс валюти  станом на 30 червня 2010 року становить: за 100 доларів США –790,53 грн.

Стаття  47 Закону України  «Про банки та банківську діяльність» визначає перелік банківських операцій, які банк має право здійснювати на підставі банківської ліцензії, зокрема  п.1 ч.2 с.47 зазначеного закону передбачає право Банку здійснювати операції з валютними цінностями.

          З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України» має банківську  ліцензію № 2,  видану 25 грудня 2001 року  та  зареєстровану НБУ 23  січня 1992 року за № 5 (а.с.98)

ОСОБА_4 ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України» має  дозвіл № 2-3, виданий НБУ 25 грудня 2001 року та зареєстрованого 23 січня 1992  року за № 5 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч.ч. 2,4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність (а.с.99)          

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Аналізуючи вищенаведену нормативно –правову базу, суд приходить до висновку , що відповідач ОСОБА_2 порушив умови Кредитного договору,  у зв'язку з чим сума заборгованості по сплаті кредиту  та процентів за користування кредитом за Кредитним Договором від 19 березня 2007 року  складає:  заборгованність за кредитом в сумі 20809,52 доларів США  - що становить 164 205,84 гривні;  несплачені відсотки  в розмірі 1870,15 доларів США –що становить 14 757,17 гривень; прострочену заборгованість по нарахованій комісії за управління кредитом в сумі 180,00 гривень, пеню за прострочену заборгованість по кредиту за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 6203,50 гривень, пеня за прострочені відсотки  за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року в сумі 1414,08 гривень, пеня за прострочену комісію за управління кредитом в сумі 12,29 гривень,  підлягають стягненню з нього в повному обсязі, а тому суд задовольняє позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Розглядаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»щодо визнання Кредитного договору за № 77707С8 від 19 березня 2007 року та  договору іпотеки  № 77507Z91 від 17 жовтня 2007 року –недійсним, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як розглядалося вище, то під час підписання Кредитного договору від 19 березня 2007 року, ОСОБА_2 було ознайомлено з умовами кредитування,  про що свідчить сам Кредитний договір та Графік надання та погашення кредиту які було підписано ОСОБА_2. При цьому в судовому засіданні ОСОБА_2 було підтверджено той факт, що він ознайомлювався з Кредитним договором  та додатками до нього, він самостійно звернувся до банку з заявою про надання кредиту саме в іноземній валюті ( доларах США), при цьому працівниками банку йому було повністю роз’яснено умови кредитування.

Щодо пояснень ОСОБА_2 відносно незаконності валютного кредитування ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», то відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановленому законом.

Відповідно до ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»- операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Відповідно до ст.ст. 47,49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»визначаються операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти яка використовується. Указані операції  здійснюються на підставі банківської ліцензії. Таким чином  за наявності у Банку генеральної ліцензії та письмового дозволу ОСОБА_3 Банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Щодо ствердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 надаючи йому кредит в іноземній валюті, не виконав вимоги обов’язків агента валютного контролю, то відповідно до ст.ст. 12,13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»- валютному контролю підлягають валютні операції  за участю резидентів і нерезидентів. Відповідно до п.1.2 постанови НБУ від 8 лютого 2000 року за № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль», цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами незаконних валютних  операцій. Видача фізичній особі кредиту в іноземній валюті не є незаконною валютною операцією.

Щодо посилань ОСОБА_2 відносно незмінності курсу валют, при укладанні Кредитного договору, то відповідно до ст.. 36 ЗУ «Про ОСОБА_3 України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється  ОСОБА_3 Банком  України.  Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління ОСОБА_3 банку України за № 496 від 12 листопада  2003 року, офіційний курс  гривні до долара  США встановлюється щоденно. Таким чином стабільність курсу гривні до долару США законодавчо не закріплені.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_2 під час укладання Кредитної угоди з Банком  в іноземній валюті, та беручи на себе обов’язки щодо погашення кредиту та відсотків за користуванням кредитом саме в доларах США, усвідомлював що курс національної валюти  України  до долара США не є незмінним, та повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного курсу за Кредитною угодою.

Відповідно до ст. 1056 ч.2 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого  договором строку його надання, якщо інше не встановлено законом.    

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог які встановлені  ст.203  ЦК України.

Суд розглядаючи Кредитний Договір від 19 березня 2007 року  за № 77707С8, вважає що під час укладання вказаного договору,  сторонами було дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, а саме: зміст договору не суперечить вимогам  Цивільного законодавства, особи  які вчинили право чин мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення  учасників правочину було вільним, та відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України Кредитний договір було укладено в письмовій формі а інших доказів щодо недійсності правочину,  позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду надано не було.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 відносно визнання іпотечного договору  від 17 жовтня 2007 року за  № 77507Z91 не дійсним, суд звертає увагу на той факт, що під час укладання  Кредитного Договору від 19 березня 2007 року, іпотечній договір  не укладався, копії іпотечного договору позивачем ОСОБА_2  суду надано не було, доказів  щодо недійсності іпотечного договору ОСОБА_2  надано не було, таким чином суд вважає необхідним відмовити позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.  

Крім того, при зверненні до суду Банком були сплачені судові витрати: судовий збір у сумі  1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень, що підтверджується квитанціями, які на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

При зверненні ОСОБА_2 з зустрічним позовом  до АТ «Укрексімбанк», позивачем ОСОБА_2 не було  сплачено судового збору та витрати на інформаційне –технічне забезпечення, у зв’язку з посиланням на ЗУ «Про захист прав споживачів».  Під час судового засідання було встановлено що права ОСОБА_2 як споживача  відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»порушено не було. Банком було виконано всі вимоги зазначені в вищенаведеній статті, тому суд вважає що на підставі ст. 88 ЦПК України  з ОСОБА_2 підлягають  стягненню  в дохід держави судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1700 гривень, та витрати на інформаційне технічне забезпечення в розмірі 120 гривень.    

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.204,215, 526, 549, 610, ч.1 ст. 612, ст..629, ч.1,3 ст. 549, ч.1ст.1054, ч.2ст.1050, 1055 ЦК України,  ст. 47, 49  ЗУ«Про банки та банківську діяльність», ст. 5, 12,13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.2 постанови НБУ від 8 лютого 2000 року за № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль», ст. 36 ЗУ «Про ОСОБА_3 України», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»у місті Маріуполі  до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне  повернення кредиту , пені за несвоєчасне погашення відсотків   –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк»міста Маріуполя,  заборгованість за кредитним договором  від 19 березня 2007 року № 77707С8 станом на 18 серпня 2010  року  в сумі  186 772,87 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк»міста Маріуполя,  судовий збір в розмірі 1700,00  гривень та суму витрат по сплаті інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, а всього – 1820,00 гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  до  Публічного Акціонерного  Товариства «Державний експортно-імпорний банк України» про визнання кредитного договору  а також іпотечного договору   недійсними  – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь держави,  судовий збір в розмірі 1700,0 гривень та  суму витрат по сплаті інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, а всього –1820,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя _________________________   Шиян В. В.