2-970/11   

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І м е н е м     У к р а ї н и

24 червня 2011 року                                                                          м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого  судді Гречаної С.І.

при секретарі Балясній І.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3

про припинення права на частку у майні, виплату грошової компенсації, визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила припинити право відповідача ОСОБА_3 на 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, обґрунтовуючи вимоги тим, що їй у вказаній квартирі належить 2/3 частин, відповідачу належить 1/3 частина. Посилаючись на те, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, просила задовольнити її вимоги.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили про його задоволення.

Відповідач та його представник позов не визнали, суду зазначили, що спірна квартира є батьківською, припинення права власності на частку у майні порушує його права та членів його сім’ї, відповідач має намір викупити у позивачки цю квартиру для проживання дочки, на що позивачка погоджується, однак спільної згоди її вартості станом на цей час сторони не дійшли. З цих підстав відповідач просив в позові відмовити.

Ухвалою суду від 19 січня 2010 року ОСОБА_1 дозволено зарахувати на депозитний рахунок суду вартість 1/3  частки квартири в сумі 89352 грн. 67 коп..

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом установлені обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 2/3 частин квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 належить 1/3 її частин.

Спірна квартира трикімнатна, загальною площею 63,1 кв.м., житловою 36,6 кв.м., раніше належала батьку відповідача ОСОБА_5.

Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім’ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об’єкта, який є спільним майном.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу належить на праві власності 1/3 частка спірної квартири, що не можна вважати незначною часткою. Квартира складається із трьох кімнат і співвласники не позбавлені права визначити порядок користування спільним майном.

Окрім того заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що припинення права на частку завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім’ї, оскільки він не має свого власного житла, після другого одруження проживає з сім’єю в квартирі АДРЕСА_3, 1/3 частка якої належить йому на праві спільної сумісної власності, оскільки спірна квартира батьківська, має намір придбати її у позивача і мати власне житло, яким бажає забезпечити можливість проживати доньці від першого шлюбу.

Відповідачка проживає у спірній квартирі разом з сім’єю, має інше житло, підтвердила що не втратила намір продати спірну квартиру відповідачу, однак сторони не можуть дійти згоди її вартості.

Так як під час судового розгляду справи судом не встановлено, що частка відповідача  ОСОБА_3 у спірній квартирі є незначною, позивачкою не надано суду доказів того, що спільне володіння і користування квартирою нею разом з відповідачем є неможливим, доводи про наявність у позивачки дітей, які є повнолітніми, але проживають разом з нею, та наявність проблем з оплатою комунальних послуг у тому числі за відповідача згідно глави 25 ЦК України не є підставою для припинення права власності відповідача на належну йому частку квартири; відповідач категорично заперечує проти припинення його права власності на частку у квартирі,  іншим власним житлом не забезпечений, таким чином задоволення вимог позивачки на думку суду завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, що є підставою відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до ст.81, 88 ЦПК України, судові витрати сплачені при пред’явлені позову.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у майні, виплату грошової компенсації, визнання права власності –відмовити за необґрунтованістю.

Повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунку суду 89352 грн. 67 коп.,, внесені за ухвалою суду від 19 січня  2010 року по справі №2-4-514/10.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається через Центральний районний суд м. Миколаєва до Апеляційного суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                               С.І.Гречана