2-1888/11  

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                                             Іменем    України

               01 липня  2011  р.      Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

                головуючого  - судді Гуденко О.А.,

                при секретарі  -           Вайсенштейн А.М.,

                за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до ОСОБА_5, третя особа –Товарна Біржа «Нерухомість –Південь»про визнання договору міни дійсним та  виділ часток із майна, що є у спільній сумісній власності,

                                                                  В С Т А Н О В И В:

В грудні 2011 р. позивачі  звернулися до суду з  зазначеним позовом про визнання договору міни дійсним та  виділ часток із майна, що є у спільній сумісній власності, визнання права власності на 1\4 частку квартири за кожним.

Позивачі вказують, що 28 лютого 1998 року вони з відповідачами уклали договір міни двокімнатної  квартири АДРЕСА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

При укладенні угоди сторони досягли згоди з усіх її суттєвих умов. На теперішній час у позивачів виникла необхідність узаконити угоду міни та визначити частки в спільній сумісній власності, оскільки в порушення вимог цивільного законодавства договір не було посвідчено нотаріально, а позивач ОСОБА_4 проживає за межами України та не має можливості приїхати в країну.  Посилаючись на вказані обставини, просив про задоволення позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав  позов, просив про його задоволення.

Інші позивачі, відповідачі та представник третьої особи Товарної Біржи «Нерухомість –Південь» в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, надали заяви про підтримання позовних вимог та відсутність заперечень проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення  позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

28 лютого 1998 року сторони у справі уклали письмовий  договір міни № 1869 нерухомого майна, за яким ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_7, яким належала на праві власності на підставі Свідоцтва № 190 від 25.02.1998 року квартира АДРЕСА_3,  з одного боку та ОСОБА_5, якому належала на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу № 237 від 02.08.1996 року квартира АДРЕСА_2 –з другого  здійснили обмін зазначених квартир. Даний договір було зареєстровано Товарною Біржею «Нерухомість –Південь»28 лютого 1998 року за № 1869 в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю.

 Придбану за договором зазначену квартиру позивачі зареєстрували на праві власності в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації  та позивач ОСОБА_1  зареєстрував своє  місце проживання в ній. Сторони повністю виконали умови договору.

 У відповідності до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, та п.4 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»(з внесеними змінами), якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

                За таких обставин, суд вважає, що вимоги позову  про визнання спірного договору дійсним є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на те, що частки співвласників квартири не визначені, в зв’язку з чим вони не зможуть в подальшому розпорядитися своєю власністю, а іншим чином спір  вирішити неможливо, позивачі просили  суд  виділити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, визначивши їх по 1/4 за кожним із них та визнати право власності на ці частки.

Відповідно до Договору міни № 1869 від 28.02.1998 року, зареєстрованого  Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації,  позивачам належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_4.

Частки у спільній сумісній власності на квартиру на теперішній час не виділені.

У відповідності до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином, враховуючи відсутність у справі доказів про наявність таких обставин, суд приходить до висновку, що частки кожного із співвласників   квартири АДРЕСА_5,  є рівними і складають по  1/4 частині.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності за позивачами на 1\4 частки квартири за кожним, то Договір міни є правовстановлюючим документом і додаткового визнання права власності не потребує, тому такі вимоги є зайвими і задоволенню не підлягають.

                Керуючись ст.ст.14, 209, 212-215, 225, 226  ЦПК України, суд

                                                                 В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  до ОСОБА_5, третя особа –Товарна Біржа «Нерухомість –Південь»про визнання договору міни дійсним та  виділ часток із майна, що є у спільній сумісній власності –задовольнити частково.

Визнати дійсним договір міни № 1869 нерухомого майна, за яким ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_5–з другого  здійснили обмін  квартири АДРЕСА_3  та  квартири АДРЕСА_6, та зареєстрований Товарною Біржею «Нерухомість –Південь»28 лютого 1998 року за № 1869 в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю.

Визначити, що частки у праві спільної сумісної власності на  квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  є рівними і складають по  1/4 частки за кожним.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

               Суддя                                                                          О.А. Гуденко