_____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-2751/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2011  року          

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді   Куриленко О.М.

за участю секретаря – Фірко Ю.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси   про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

                                                             В С Т А Н О В И В :

     24.05.2011 року позивач звернувся до суду з названим адміністративним позовом в якому, просив визнати відмову УПФУ у Київському районі м. Одеси перерахувати йому основну та додаткову пенсію протиправною та зобов`язати відповідача провести перерахунок державної пенсії позивача у відповідності до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку не менш 8 мімімальних пенсій за віком –прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, додаткової пенсії – 75% мінімальної пенсії за віком –прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з моменту видачі підтверджуючих документів по момент винесення судового рішення та зобов`язати відповідача в подальшому проводити таке нарахування та виплату.

           Свої вимоги мотивував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, яка отримує пенсію в УПФ України у Київському районі м. Одеси. На теперішній час позивач отримує пенсію у розмірах, що не відповідають законодавству.

            На підставі Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон України № 796-ХІІ) йому призначено державну та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»(далі - Постанова КМУ № 1),  виходячи  з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, встановленої в розмірі 19,91 грн.

            Позивач стверджував, що відповідно до статей 50 і 54 Закону № 796-ХІІ він має право на державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, встановлених саме цим Законом, однак відповідач усупереч зазначеної норми не провів відповідне нарахування цієї пенсії.

             У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

     Представник відповідача у судове засідання не з`явився,   сповіщався належним чином, заяв та клопотань про відкладання  не заявляв.

      Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, надані докази, вважає, що  позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

      Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

              Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесений до 1-ої категорії громадян постраждалих від чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 099858 (а.с.11) та інвалідом 2 групи в наслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК №  047237 серії МСЕ від  28.02.2005 року (а.с.12).

      Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а постраждалим першої категорії, що є інвалідами ІІ групи - в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Частиною четвертою статті 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів ІІІ групи - не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

      Отже, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком за період 2006 року та з січня по вересень 2007 року, та пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком за період з жовтня по грудень 2007 року, а також на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком у вказані періоди.

      Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).

      Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

      Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

      Отже, враховуючи принцип пріоритетності законів над підзаконними актами, можна дійти висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають саме положення статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

      Крім того, закріплення у статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»положення, яким передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України має визначати зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

      Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час встановлення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

      За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

      Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності   

31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

      Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

           Таким чином, оскільки пенсія позивача має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

           Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і подальших змін та доповнень до нього передбачає здійснення: соціального захисту людей; повне відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; створення належних умов для підтримки здоров'я й активного довголіття.

За умовами цього Закону права та пільги для учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році віднесених до першої категорії громадян постраждалих від чорнобильської катастрофи, встановлені, зокрема, раніше законодавством України не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені цим Законом, є недійсними.

Таким чином, держава в особі визначених органів державної влади, має здійснювати соціальний захист деяких категорій осіб, у випадках передбачених чинним законодавством України.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесений до 1-ої категорії громадян постраждалих від чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим він постійно хворіє, хвороба супроводжується частими тяжкими кризами, при яких позивач проходить лікування, реалізація чого можлива лише за належної підтримки з боку держави, зокрема, шляхом виплати передбаченої Законом допомоги в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 19, 159-163, 167 КАС України, суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду  України в Київському районі м. Одеси  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.             

Визнати відмову Управління пенсійного фонду  України в Київському районі м. Одеси  перерахувати ОСОБА_1 пенсію як учаснику ліквідації наслідків  аварії  на ЧАЕС, інваліду 2 групи - протиправною.

Зобов`язати Управління пенсійного фонду  України в Київському районі м. Одеси провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з моменту видачі підтверджуючих документів по теперішній час.

    Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

          Суддя                                                                      Куриленко О.  М.