Справа № 2- а- 3937-2011

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 року суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Профатило П.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янськ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-

                                                       В С Т А Н О В И В:

До Слов’янського міськрайонного  суду Донецької області надійшов позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янськ  Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни". В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст. 1  Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року ,,Про соціальний захист дітей війни”, є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 09  липня  2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 30 листопада 2010 року включно  їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії у сумі 4438 грн. 24 коп.

На підставі вимог статті 183-2 КАС України дана справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засіданні та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, набуваю висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”. Відповідач не заперечує того факту, що позивач   є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії  на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Статтею 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” зупинена на 2007 рік.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції. Законом України  ,,Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, а саме ст. 73 вказаного Закону передбачено, що у разі, коли нормативно-правові акти або їх окремі положення визначаються такими, що не відповідають Конституції України  ( є неконституційними), то вони оголошуються не чинними та втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення. У зв’язку з наведеним вважаю, що вимоги, щодо  зобов’язання нарахувати та виплатити вказану у позові соціальну допомогу за 2007 рік підлягають задоволенню за період часу з 09 липня 2007 року ( день прийняття  рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року включно.

Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, у тому числі після внесення відповідних змін статтею 6 вказаного Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Конституційний Суд України дійшов до переконання, що Законами про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Так, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані вище зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, які внесені Законом України ,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними). З урахуванням наведеного, вимоги позивача щодо  нарахування соціальної допомоги , як дитині війни за 2008 рік підлягають задоволенню з 22  травня 2008 року ( день прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2008 року включно. Але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як дитині війни повинно проводитися з вирахуванням надбавки, встановленої для учасників війни, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” ( які були внесені Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року), у разі отримання такої надбавки позивачем за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

У 2009-2010 роках положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не змінювалось та не зупинялось, тому відповідач повинен був при нарахуванні та сплаті зазначеного виду соціальної допомоги керуватись положенням зазначеної норми закону. Так в своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6 частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.          

Тому при вирішенні цього питання відповідач повинен керуватись нормами спеціального закону.

Ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: "дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком…".

З огляду на викладене, вважаю, що позовні вимоги про нарахування підвищення пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно та з 01 січня 2010 року по  30 листопада  2010 року включно підлягають задоволенню, але нарахування за вказаний період часу соціальної допомоги позивачу, як "дитині війни" повинно проводитись з урахуванням фактично виплачених сум підвищення, встановленої для учасників війни, що виплачувалася позивачеві відповідно до внесених змін до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни".                    

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наведене, слід визнати дії Управління Пенсійного фонду України в  м. Слов'янськ  Донецької області щодо не нарахування та не виплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янськ Донецької області зробити  позивачу  нарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету України недоотриману допомогу  у розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди: з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно;  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно; з 01 січня 2010 року  по 30 листопада 2010  року включно.                    

          Стосовно конкретного визначення позивачем суми нарахування, зазначаю, що предмет спору є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування, а не стягнення певної суми. Визначення розміру нарахування у спірних правовідносинах є функцією суб’єкта владних повноважень( відповідача у справі), внаслідок чого у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

          Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо зобов’язання відповідача призначити та виплачувати в подальшому підвищення до пенсії у розмірі не меншому за встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак вважаю за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні даної позовної вимоги, оскільки немає підстав вважати, що відповідач й у майбутньому буде порушувати право позивача на отримання підвищення до пенсії у встановленому Законами України порядку.

          Згідно з вимогами ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          На підставі вимог ст. 94 КАС України також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо повернення судового збору.

          На підставі зазначеного та керуючись ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни", ст. 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007,  ст. 62 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік", ч.1 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закон України ,,Про Державний бюджет України на 2010 рік", ст. ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 99, 100, 104, 105,158-163 КАС України,-

           ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1     задовольнити частково.           

Визнати дії  Управління Пенсійного фонду України в  м. Слов'янськ в Донецькій  області по не нарахуванню та не виплаті на користь ОСОБА_1    державної соціальної допомоги  як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком –протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янськ Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1   підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з  01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року включно,  з урахуванням проведених виплат.          

Повернути за рахунок коштів Державного бюджету України    витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40  грн. на користь ОСОБА_1

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          Апеляційна скарга  подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна  скарга  на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів  з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті  160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Постанова постановлена та підписана в нарадчий кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов’янського

          міськрайонного суду                                                                                    ОСОБА_2  

25.03.2011