ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
30.06.2011Справа №5002-34/1676-2011
за позовом Фонду комунального майна Ялтинської міської ради
(98600, АР Крим, м. Ялта, пл. Советська, 1)
до відповідача ОСОБА_1
(98600, АДРЕСА_1;
98607, АДРЕСА_2)
третя особа Ялтинський міський центр зайнятості
(98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Ленінградська, 14, корп.2)
про стягнення 84 972грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_2 за довіреністю №02-11/43 від 26.01.2011р.;
від відповідача – не з’явився;
від третьої особи – не з’явився.
Суть спору: Фонд комунального майна Ялтинської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_1 та просить суд:
- стягнути з відповідачки на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської ради штраф у розмірі 12 648грн.;
- стягнути з відповідачки на користь Ялтинського міського центру зайнятості штраф у розмірі 72324грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу від 28.09.2008р., який укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ОСОБА_3, а саме його п.2, п.5.1.3 та п.5.1.7. При цьому, виконання відповідних зобов’язань перейшло до відповідачки в силу умов договору від 27.10.2008р., який укладений між нею та ОСОБА_3 Зокрема, позивач вказує, що перевіркою виконання умов відповідного договору, 28.12.2010р. встановлено, що, в порушення зобов’язань за договором, відповідачка не надала документів і матеріалів щодо виконання зобов’язань за договором, а саме: збереження робочих місць у кількості трьох зберегла лише одне робоче місце (з трьох, зобов’язання із збереження яких встановлені договором); не переобладнання внутрішньо будинкових електричних, водо теплопровідних та каналізаційних мереж (а.с.4-6)
Відповідач у справі – ОСОБА_1 письмового відзиву суду не надала; явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечила.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами, враховуючи, що: копія ухвали про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві, отримана ним 26.04.2011р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21), однак, відповідач не скористався своїми процесуальними правами на участь в судових засіданнях, надання доказів тощо; направлення копій ухвал за адресою, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №100127 від 23.05.2011р., а також у довідці адресно-довідкового сектору ГУ МВС України м. Ялта від 24.06.2011р., підтверджується копіями списків згрупованих поштових відправлень (а.с. ).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.04.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Ялтинський міський центр зайнятості (а.с.1).
Третя особа - Ялтинський міський центр зайнятості в судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи по суті направив письмові пояснення, згідно яких просить позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі. Одночасно, третя особа просить розглянути справу за відсутності Ялтинського міського центру зайнятості (а.с.32).
Представник позивача заявлені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав у повному обсязі.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
29.09.2008р. між позивачем у справі – Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та ОСОБА_3 укладено договір купіль-продажу, який посвідчено нотаріально 29.09.2008р. (зареєстрований у реєстрі за №5952, а.с.7-8,9 зворот) та зареєстрований Фондом комунального майна Ялтинської міської ради.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін певних, визначених таким договором, зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами вказаного договору, Фонд комунального майна Ялтинської міської ради взяв на себе зобов’язання передати у власність ОСОБА_3 комунальне майно – окреме індивідуально визначене майно – нежитлові приміщення цокольного поверху №№2,2а,2б загальною площею 46,8м2, які орендуються ОСОБА_3 та розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (пп.1.1, 1.2 договору).
ОСОБА_3, відповідно до вказаного договору, взяв на себе зобов’язання прийняти вказаний зазначене майно та сплатити ціну продажу об’єкта приватизації, визначену п.2.2 договору, у встановлений договором строк (пп.2.1,2.2,5.1 договору).
Крім того, відповідно до п.5.1 вказаного договору, покупець – ОСОБА_3 взяв на себе зобов’язання, зокрема, щодо надання за вимогою позивача необхідних матеріалів, відомостей, документів тощо про виконання умов договору; не переобладнання внутрнішньобудинкових електричних, водо-, теплопостачальних, каналізаційних мереж без узгодження з житловою організацією, на балансі якої знаходиться будинок; зберігати не менше трьох робочих місць протягом трьох років з моменту підписання договору.
Об’єкт приватизації переданий ОСОБА_3 відповідно до акта прийому-передачі 02.10.2008р. (а.с.25).
Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», до договору включаються зобов’язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. При цьому, зобов’язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.
Умовами зазначеного договору, а саме його п.5.1, також визначено, що у разі зміни власника об’єкта приватизації покупець – ОСОБА_3 повинен повідомити про це позивача та покласти всі зобов’язання за таким договором на нового власника.
Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому ОСОБА_3, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27.10.2008р., оплатно відчужив отримане ним за договором купівлі-продажу від 29.09.2008р. майно відповідачу у даній справі – ОСОБА_1 Відповідний договір посвідчено нотаріально 27.10.2008р. (зареєстровано у реєстрі за №1-3189).
За умовами договору купівлі-продажу від 27.10.2008р., ОСОБА_1 прийняла у власність нежилі приміщення цокольного поверху АДРЕСА_3 (п.1 договору).
Право власності на вказане майно, відповідно до умов договору та ст.182 ЦК України, перейшло до відповідача з моменту його реєстрації.
Відповідним договором визначені зобов’язання відповідача, які перейшли до нього відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»,зокрема, щодо: надання за вимогою Фонду комунального майна необхідних матеріалів, відомостей, документів тощо щодо виконання умов такого договору; заборони перебудування внутрішньо будинкових електричних, водо-, теплопостачальних, каналізаційних мереж без узгодження з житловою організацією, на балансі якої знаходиться будинок; збереження не менше ніж трьох робочих місць до 29.09.2011р. (п.2 договору).
Крім того, відповідним договором встановлена відповідальність за: не виконання покупцем – відповідачем у даній справі умов договору у вигляді штрафу у розмірі 10% від ціни, зазначеної у договорі; не дотримання зобов’язань щодо зберігання кількості робочих місць у вигляді штрафу у розмірі 12-кратної суми середньої плати кожного звільненого працівника. При цьому, кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості за місцем знаходження об’єкта.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановлено вказаними договорами у вигляді сплати штрафів.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Обгрунтовуючи вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 10% від ціни, зазначеної у договорі, позивач посилався на порушення умов договору, а саме на не надання на вимогу документів щодо виконання зобов’язань за договором в частині заборони переобладнання електричних, водо- та теплопостачальних, каналізаційних мереж
Частиною 8 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), визначені повноваження органу приватизації щодо контролю за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх не виконання – щодо застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом, відповідно до якого просив для проведення поточної перевірки виконання зобов’язань надати до проведення перевірки – 27.08.2009р. засвідчені копії документів, які підтверджують виконання відповідних зобов’язань (а.с.38). Направлення відповідного листа підтверджується копією реєстру заказної кореспонденції від 05.08.2009р. (а.с.49).
Відповідні матеріали і документи відповідачем надані не були, що підтверджується актом поточної перевірки від 28.12.2009р. (а.с.12).
Листом від 15.04.2010р. за вих.№02-11/410 позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання для проведення поточної перевірки – 28.04.2010р. засвідчених копій документів, які підтверджують виконання зобов’язань за договором (а.с.39); направлення відповідного листа підтверджується копією реєстру відправки заказної кореспонденції (а.с.48).
Витребувані документи позивачу відповідачем не надані, що вбачається з акта поточної перевірки виконання умов договору від 28.12.2010р. (а.с.13).
До вирішення спору у даній справі відповідач не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача щодо не виконання зобов’язань за договором, зокрема, в частині надання документів і матеріалів щодо виконання зобов’язань за договором.
Не виконання відповідних зобов’язань, в силу п.2 договору від 27.10.2008р., є підставою для застосування відповідальності, встановленої вказаним пунктом договору у вигляді сплати штрафу у розмірі 10% від ціни об’єкта, вказаної у договорі.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 10% від ціни, вказаної у п.1.5 договору (126 480грн.), що складає 126,48грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В частині вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 72 324грн. з відповідача на користь Ялтинського міського центру зайнятості провадження у справі підлягає припиненню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи та державні органи, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред’явлення позову, що є процесуальною передумовою порушення провадження у справі, не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, який пов’язується з наявністю суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу та фактом їх порушення, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.
Між тим, під час розгляду даної справи позивач не довів наявності у нього права у процесуальному розумінні звертатись до суду в інтересах особи, на користь якої він просить стягнути штраф, - Ялтинського міського центру зайнятості, хоча наявність відповідного матеріального права – вимагати виконання відповідного додаткового зобов’язанні щодо сплати штрафу визначена ч.2 ст.632 ЦК України; така особа не є позивачем у даній справі, а залучена в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору; суд позбавлений можливості залучати осіб в якості позивачів; самостійних вимог на предмет спору вказана особа під час розгляду справи не заявляла.
За таких обставин, провадження у справі у відповідній частині вимог порушено помилково і підлягає у відповідній частині припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Ялтинський міський центр зайнятості не позбавлений права звернутись з самостійним позовом у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до ч. 3 ст.49 ГПК України та ст.471 ГПК України, з ОСОБА_1 в доход державного бюджету підлягає стягненню 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частині рішення; повний текст рішення складено 05.07.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.1 ч.1 80, ст.ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської ради 12 648грн. штрафу.
3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 126,48грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.