ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

23 червня 2011 р.                                                                                   № 19/256пн(14/75пн)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУліцького А.М.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Данилової Т.Б.,

Козир Т.П.,

Першикова Є.В.

розглянувши  заяву  Краснодонської міської ради

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 18.04.2011

у справі№19/256пн(14/75пн) господарського суду Луганської області

за позовом Краснодонської міської ради

доПриватного підприємства "Фелікс"

про звільнення земельної ділянки та стягнення 20208,13 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.2010 (суддя Косенко Т.В.) у справі №19/256пн(14/75пн), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2011 (колегія суддів у складі: Калантай М.В., Волкова Р.В., Запорощенко М.Д.), провадження у справі в частині вимог про звільнення земельної ділянки припинено, в решті позовних вимог Краснодонської міської ради відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2011 у справі вказану постанову Донецького апеляційного господарського суду залишено без змін.

Краснодонська міська рада 13.05.2011 подала заяву №35/3250-12/12 про перегляд Верховним Судом України постанови  Вищого господарського суду України від 18.04.2011 у справі №19/256пн(14/75пн), в якій просить цю постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву про перегляд судового рішення з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 13.05.2009 у справі №2-21/8095-2008 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положення статті 2 Закону України "Про плату за землю".

Розглянувши вказану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи №19/256пн(14/75пн)  господарського суду Луганської області  до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11114 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

При цьому ухвалення різних за змістом судових рішень  матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій у справі №19/256пн(14/75пн), щодо перегляду постанови в якій подано заяву, Вищий господарський суд України виходив з встановлення судами обставин недоведеності позивачем факту безпідставного використання відповідачем відповідної земельної ділянки в спірний період з огляду на те, що він був власником розташованого на цій ділянці об'єкту. Щодо посилань позивача на положення ст. 2 Закону України "Про плату за землю" як підставу для стягнення збитків суд касаційної інстанції зауважив про те, що в цій нормі взагалі не йдеться про збитки.

Разом з тим, у постанові від 13.05.2009 у справі №2-21/8095-2008, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції, погодившись з висновком про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків, спричинених безпідставним безоплатним користуванням землею під нерухомим майном, у зв'язку з порушенням права ради на отримання плати за землю в місцевий та державний бюджет. При цьому суд касаційної інстанції виходив з обставин користування відповідачем землею без правових підстав. При цьому стосовно застосування положення ст. 2 Закону України "Про плату за землю" Вищий господарський суд України лише зауважив, що нею на землекористувача покладається обов'язок сплачувати плату за користування землею, а щодо підстав відшкодування збитків суд послався на ст. 224 ГК України.

Тобто вищевказані постанови прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справ, зокрема щодо доведеності чи недоведеності неправомірного користування спірними земельними ділянками, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи №19/256пн(14/75пн) господарського суду Луганської області до провадження Верховного Суду України за заявою Краснодонської міської ради.

Керуючись статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Краснодонській міській раді в допуску справи №19/256пн(14/75пн) господарського суду Луганської області до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. Уліцький

Судді:С. Бакуліна

Т. Данилова

Т. Козир

Є. Першиков