ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "05" липня 2011 р.                                                                                    Справа № Б-50/224-10  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І. (доповідач),

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011

у справі

господарського суду№ Б-50/224-10

Харківської області

за заявоюФізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про визнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Оскаленко Д.П.,

за участю представників сторін:

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" –ОСОБА_2 (дов. від 30.12.2010);

встановив:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 47 –49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Харківської області від 23.12.2010 (суддя Усатий В.О.) визнано Фізичну особу –підприємця ОСОБА_1 банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Оскаленка Д.П., якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, виконати ліквідаційну процедуру в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 (колегія суддів у складі: Шевель О.В. –головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на постанову господарського суду Харківської області від 23.12.2010 у справі № Б-50/224-10.

Ухвала мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази  визнання ПАТ "УкрСиббанк" кредитором у даній справі.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 129 Конституції України, ст. 91 ГПК України,  ст. 26, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про  задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до абзаців 21, 22 та 6 статті 1 Закону кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство.

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Частиною 6 статті 14 закону передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно з частиною 2 статті 47 Закону кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями особистого характеру мають право заявити свої  вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

Отже, заставодержателі, як кредитори з привілейованими вимогами у процедурі банкрутства набувають прав кредитора по факту наявності грошових вимог, забезпечених заставою, та незалежно від звернення (чи не звернення) заставодержателем до суду з такими грошовими вимогами.

Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ не є кредитором, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови банк не набув статусу кредитора боржника, у зв'язку з чим не є стороною у справі про банкрутство, а оскаржувана ним постанова про визнання боржника банкрутом не стосується його прав та обов'язків.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційного суду не погоджується, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011 ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду Харківської області з грошовими вимогами до боржника на суму 532 673,09 грн., обґрунтовуючи їх наявністю забезпечених іпотекою грошових вимог згідно договору іпотеки від 28.07.2006 (а.с. 147-175 т.1).

Також матеріалами справи підтверджується, що  ініціюючий кредитор у своїй заяві про порушення справи про банкрутство вказав про  перебування майна, зокрема двокімнатної квартири, загальною площею 52,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в іпотеці ПАТ "УкрСиббанк".

Отже, ПАТ "УкрСиббанк" відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону набуло статусу учасника провадження у справі про банкрутство (кредитора) не тільки по факту звернення з грошовими вимогами до боржника,  але й у зв'язку з існування забезпечених іпотекою (заставою) грошових вимог до боржника.

Відтак, як учасник провадження у справі про банкрутство ПАТ "УкрСиббанк" вправі оскаржувати будь-які судові рішення у процедурі банкрутства, які порушують його права.

Матеріалами справи підтверджується порушення справи за процедурою, з особливостями визначеними статтями 47, 48, 49 Закону, за якими першим судовим актом, прийнятим в судовому засіданні, є постанова про визнання боржника банкрутом. Отже, в ході прийняття такої постанови суд повинен дати оцінку доказам обґрунтованості порушення провадження у справі. А учасники провадження у справі про банкрутство вправі оскаржити постанову суду про визнання боржника банкрутом, прийняту з урахуванням положень зазначених статей Закону, якщо вважають необґрунтованим порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки здійснення необґрунтовано порушеного провадження у справі про банкрутство позбавляє банк можливості реалізації предмета застави (іпотеки) відповідно до спеціальної процедури, передбаченої Законом України "Про іпотеку", яка визначає особливості реалізації такого майна та більш повно захищає інтереси іпотекодержателів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що оскаржувана ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року  прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже є такою, що підлягає скасуванню. Справу № Б-50/224-10 слід направити до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на постанову господарського суду Харківської області від 23.12.2010 року.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113  ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 у справі №  Б-50/224-10 скасувати, справу передати на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

       Головуючий                                                                  Панова І.Ю.

Судді                                                               Білошкап О.В.

                                                             Хандурін М.І.