Справа № 1-16/08

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

місто Ковель                                                                                      29 січня 2008 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді                                                                                       Денисюка Р.С.,

за участю секретаря                                                               Бєлих Н.Б.,

прокурора                                                                   Радчук С.В.,

потерпілої                                                                               ОСОБА_2,

підсудного                                                                              ОСОБА_1,

            цивільного відповідача                                                         ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Головно Любомльського району, жителя м. Ковеля АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм в ПП ОСОБА_3, раніше несудимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2  КК України, суд,-

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 28.09.2007 року приблизно о 8 годині 05 хвилин в м. Ковелі по вул. Сагайдачного керуючи автомобілем «Мерседес Бенц 309», НОМЕР_1, виконуючи маневр лівого повороту при заїзді на територію автобусної станції, порушив правила дорожнього руху України, а саме: п. 12.1 ПДР України, в якому зазначено, що «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», відвернув свою увагу від контролю за рухом керованого ним транспортного засобу, порушив п. 12.3 ПДР України, де вказано, що «в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка рухалась по пішохідному переході з права наліво по напрямку його руху, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, де зазначено, що «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». Внаслідок цього пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді відкритого багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третинах зі зміщенням, здавленням і обширних саден лівої гомілки та обох стоп з розвитком травматичного шоку, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Дана дорожньо-транспортна пригода та її наслідки знаходяться у прямому причинному зв'язку із грубим порушенням ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху:

п. 12.1 ПДР України, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, відвернувши свою увагу від контролю за рухом керованого ним транспортного засобу, якого перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

            п. 12.3 ПДР України: у разі виникнення небезпеки для руху водій повинен вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди;

            п. 18.1 ПДР України, де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

            Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав суду, що працює у приватного підприємця ОСОБА_3 водієм мікроавтобуса марки «Мерседес Бенц 309». 28.09.2007 року  близько 8 години ранку здійснював рух по вул. Сагайдачного в м. Ковелі, а пізніше здійснював заїзд на територію автостанції м. Ковеля. Повертаючи ліворуч із дороги на автостанцію на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода, як пізніше взнав ОСОБА_2, в результаті чого в неї була поламана нога. Саму потерпілу не бачив, а лише почув її крики після того як наїхав на неї. Вважає, що вказана дорожня пригода сталася із його необачності на дорозі. Водієм працює 27 років і раніше дорожньо-транспортних пригод не вчиняв. Просить суворо не карати та не позбавляти його прав керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм і це його заробіток для сім'ї.

            Заявлений цивільний позов ОСОБА_2 визнає повністю, не заперечує того, що  потерпілій в результаті ДТП заподіяні матеріальні та моральні збитки.

            Цивільний відповідач ОСОБА_3 цивільний позов ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав повністю та пояснив суду, що дійсно в нього працює водієм ОСОБА_1 з вини якого сталося ДТП, в результаті якого потерпілій заподіяні матеріальні та моральні збитки. Також пояснив, що автомобіль яким вчинено ДТП є застрахованим у страховій компанії «Оранта». На даний час потерпілій відшкодував 3000 гривень заподіяних моральних збитків.

            Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, його вина у вчиненні даного злочину доводиться доказами, дослідженими в ході судового розгляду справи.

            Із показів потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 28.09.2007 року близько 8 години ранку вона йшла на роботу з дому. Наблизилася до автобусної станції, де розміщений пішохідний перехід. Коли почала йти по переходу, транспортних засобів не було. Перейшовши більше половини переходу відчула удар в ліву ногу, впала на бік. Пізніше з'ясувала, що на неї здійснив наїзд водій маршрутного таксі.

            В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ноги, що за ступнем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Змушена була лікуватись стаціонарно і на даний час продовжує  лікування. В результаті  даного ДТП їй заподіяно матеріальні та моральні збитки. Зокрема, матеріальні збитки полягають у тому, що вона витрачала кошти на лікування, під час  ДТП було пошкоджено одяг та взуття, змушена була придбати апарат «Єлізарова» для фіксації ноги. Всього їй заподіяно матеріальних збитків на суму 2257,70 гривень, які просить стягнути із винної особи. Крім цього, в результаті даного ДТП їй заподіяно моральні збитки, що полягають у переживаннях, нанесенні фізичного болю, пошкодженні стану здоров'я,  змушена вживати додаткових заходів до нормалізації свого життя, довгий час вимушена лікуватись, що негативно впливає на психологічний стан, позбавлена можливості спілкуватись нормально із друзями та колегами по роботі. Заподіяні моральні збитки оцінює в 10000 гривень, в судовому засіданні зменшила суму відшкодування моральної шкоди до 7000 тисяч гривень, які просить стягнути із винної особи. 

            Також вина підсудного у вчиненні даного злочину доводиться письмовими доказами по справі.

            Зокрема, протоколом огляду місця події від 28.09.2007 року із схемами та фототаблицями до нього (а.с. 3-8), в ході якого зафіксовано місце ДТП, місце розташування автомобіля та потерпілої під час ДТП, відповідно до якого місцем зіткнення автомобіля із потерпілою був пішохідний перехід.

            Відповідно до протоколу огляду речових доказів - автомобіля „Мерседес Бенц 309” - від 28.09.2007 року (а.с. 11-12), в результаті якого зафіксовано, що автомобіль під час ДТП ушкоджень не отримав.

            Згідно висновку судово-медичної експертизи № 695 від 23.10.2007 року (а.с. 39-40) у потерпілої ОСОБА_2 наявні тілесні ушкодження у вигляді відкритого багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки в нижніх третинах зі зміщенням, здавленням і обширних саден лівої гомілки та обох стоп з розвитком травматичного шоку, які утворились від дії тупих твердих предметів і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та здоров'я.

            Суд повно, всесторонньо, об'єктивно аналізуючи зібрані по справі та дослідженні в ході судового розгляду справи докази, приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 2 КК України - як порушення правил дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

            При обранні міри кримінального покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину та особу винного у їх сукупності.

Пом'якшуючими покарання обставинами по даній справі в діях ОСОБА_1 суд  визнає те, що злочин ним вчинено вперше, на утриманні в нього перебуває неповнолітня дитина, повне визнання своєї вини та активне сприяння слідству.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд в даній справі не вбачає.

Судом також враховується те, що підсудний добре характеризується по місцю проживання та роботи.

Враховуючи обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного, наявність пом'якшуючих обставин, характеристику підсудного, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, суд вважає, що перевиховання підсудного можливе і без ізоляції його від суспільства і до нього можна застосувати ст. 75 КК України.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання підсудному суд враховує обставини, при яких вчинено ДТП, те, що дане робоче місце водія є для         ОСОБА_1 основним джерелом доходу для його сім'ї, те, що в нього на утриманні є неповнолітня дитина, відсутність обтяжуючих покарання обставин по справі, те, що під час вчинення ним злочину він був у тверезому стані, і тому суд вважає за можливе не застосовувати до підсудного додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки. відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Суд вважає доведеними обставини заподіяння ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди в результаті ДТП і що дана шкода знаходяться у прямому причинному зв'язку із порушення вимог правил дорожнього руху України підсудним ОСОБА_1, що не заперечують і цивільні відповідачі по справі.

З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона просить стягнути із винних осіб 2257,70 гривень завданих їй матеріальних збитків, що становить суми витрачені на придбання ліків в розмірі 1757,70 гривень (що підтверджується відповідними чеками на придбання) та довідкою лікувального закладу (а.с. 53), які саме ліки потрібні потерпілій для лікування вказаної травми та приблизна їх вартість, вартість пошкодженого одягу та взуття на суму 350 гривень та придбаного апарату «Єлізарова» для фіксації ноги на суму 150 гривень. Тому суд вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків на суму 2257,70 гривень підлягає до повного задоволення.

При вирішенні цивільного позову про стягнення моральної шкоди потерпілій в сумі 7000 гривень суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_2 їй було заподіяно моральну шкоду і дії підсудного по заподіянню тяжких тілесних ушкоджень є в прямому причинному зв'язку із наслідками отриманої потерпілою травми, з якою вона проходила та проходить на даний час курс лікування. Також суд вважає доведеними ті обставини, що в результаті скоєного злочину потерпіла пережила сильні хвилювання, приниження своєї гідності, що скоєння злочину відносно неї призвело до втрати нею нормальних життєвих зв'язків, необхідністю вживати додаткових заходів для нормалізації свого життя.

Однак, суд вважає, що сума, заявлена потерпілою на відшкодування моральної шкоди, є завищеною і визначає заподіяну їй моральну шкоду враховуючи принцип розумності та справедливості із врахуванням частково відшкодованих збитків потерпілій (в розмірі 3000 тисячі гривень) в розмірі 5000 тисяч гривень.

Відповідно до вимог цивільного законодавства, п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від  27.03.1992 року  «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не вважається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду, завдану потерпілому, особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор та ін.). Підсудний ОСОБА_1 працює водієм у підприємця ОСОБА_3, тобто перебуває з ним у трудових відносинах (а.с.32), тому в частині заявленого позову ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП,  до ОСОБА_1 слід відмовити.

Речові докази: автомобіль марки «Мерседес Бенц 309», НОМЕР_1, який переданий на зберігання ОСОБА_3., залишити в користуванні останнього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання  у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного основного покарання, встановивши йому іспитовий термін строком 2 (два) роки. 

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:

·        не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

·        повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання  та роботи;

-    періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_2 2257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім ) гривень 70 копійок завданої майнової шкоди та 5000 (п'ять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

В частині заявленого цивільного позову до ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 відмовити.

Речові докази: автомобіль марки «Мерседес Бенц 309», НОМЕР_1, який переданий на зберігання ОСОБА_3, залишити в користуванні останнього.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту  його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                               Р.С.ДЕНИСЮК