Справа № 2-39/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

09.06.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Затолочний В.  С

при секретарі                              Морозова  Н.  М.,

за участю:

-          позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

-          відповідачів за первісним позовом, позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5 та їх представника адвоката ОСОБА_6,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа Криворізька міська рада про розподіл спільної сумісної власності та виділ частки в спільному сумісному майні, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл часток майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ їх в натурі, –  

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розподіл спільної сумісної власності та виділ частки в спільному сумісному майні.

Позов, з врахуванням прийнятих судом уточнень, обґрунтований тим, що позивачу та відповідачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. Позивач в зазначеній квартирі не проживає тривалий час, оскільки відповідачі перешкоджають йому вселитися в квартиру та користуватися нею. Тому позивач просить визнати, що йому та відповідачам належить по ? частині зазначеної квартири, виділити йому в натурі його частку в квартирі та дворові будівлі за визначеним будівельно-технічною експертизою варіантом (частина приміщення 2-1 розміром 2,8 кв. м, приміщення 2-5 розміром 11,6 кв. м, приміщення 2-6 розміром 3,4 кв. м, приміщення 2-7 площею 2 кв. м, всього 19,8 кв. м) загальною вартістю 40643 грн., а відповідачам виділити всі інші приміщення загальною вартістю 94435 грн., стягнути з нього компенсацію на користь позивачів в розмірі 6873 грн., встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до виділеної йому частки нерухомого майна згідно висновків експертизи.

Відповідачі подали до суду зустрічний позов, відповідно до якого вони за свої кошти здійснили капітальний ремонт квартир № 2 будинку № 1 по вул.. Фучика в м. Кривому Розі. Позивач ОСОБА_1 в здійсненні цього ремонту не приймав участі і згоду на його проведення не давав. Проте такий ремонт був необхідний для збереження будинку і про необхідність проведення ремонту вони ставили ОСОБА_1 до відома. Внаслідок здійснення ремонтних робіт відбулося значне покращення майна і істотно зросла його вартість, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи. Тому змінилися і частки співвласників в спільному майні. Позивачі за зустрічним позовом просять виділити частки кожного із співвласників спільного майна, визначивши, що ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить по 4/15 часток спірної квартири, а ОСОБА_1 – 1/5 частка. Також вони просять виділити в натурі спільне майно відповідно до часток кожного із співвласників.

Первісний та зустрічний позов були об’єднані в одне провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в ході судового розгляду справи наполягали на задоволенні первісної позовної заяви, зустрічний позов не визнали. При цьому пояснили, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, який в теперішній час розірвано. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є їх дітьми. На їх сім’ю було надано квартиру АДРЕСА_1, яку згодом приватизували і всі четверо стали її спільними співвласниками. Після розлучення у 2001 році ОСОБА_1 виїхав із зазначеної квартири, не користувався нею. Спроби вселитися до неї закінчувалися сварками із відповідачами. Тому вважає, що вони створюють йому перешкоди у користуванні власністю. Згоди на здійснення робіт, які потягли збільшення вартості домоволодіння, не надавав. Вважає, що підстав для збільшення частки відповідачів у спільному маній немає. Тому просить задовольнити його позов, а у зустрічному позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх представник проти позову ОСОБА_1 заперечували, наполягаючи на задоволенні зустрічного позову. При цьому вони пояснили, що вони та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири № 1 у цьому ж будинку. Після того, як ОСОБА_1 виїхав у 2000 році з квартири, знявшись із реєстрації в ній, він не ніс тягар з утримання нерухомого майна, співвласником якого є. Будинок був у аварійному стані та потребував капітального ремонту. Тому позивачі за зустрічним позовом, після того, як ОСОБА_1 на їх пропозицію взяти учать у ремонті відповів відмовою, на власні кошти здійснили ремонт будинку, внаслідок чого він значно покращився та істотно збільшив свою вартість, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи. Крім того, звертають увагу на пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду. Позивачі за зустрічним позовом просять задовольнити їх позовні вимоги та відмовити у позові ОСОБА_1

Третя особа за первісним позовом – Криворізька міська рада правом на участь у розгляді справи не скористалася.

Вислухавши сторони та дослідивши надані ними докази, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є власністю сторін у справі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14.08.1996 року № Ц-622, рішенням від 12.09.2007 року № 610 Виконавчого комітету Криворізької міської ради про дозвіл УЖКГ виконкому міськради та зняття з балансового обліку окремих частин будинків, квартири в яких є власністю їх мешканців.

Згідно частини 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до положень статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласникам за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, виходячи з того, що квартира АДРЕСА_1 була отримана сім’єю ОСОБА_1 у власність внаслідок реалізації їх права на безоплатну приватизацію державного майна (що видно із Свідоцтва про право власності на житло), їх частки в праві власності на цю квартиру є рівними, оскільки інше не встановлено ні договором між ними, ні законом, ні рішенням суду.

Тобто кожному із співвласників належить по ? частині зазначеної квартири.

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності підлягають задоволенню.

ОСОБА_1, як співвласник квартири, що є у спільній власності, відповідно до положень статті 370 та статті 372 ЦК України має право вимагати виділу йому в натурі його частки, або поділу спільного майна.

Для визначення можливості поділу квартири за ухвалами суду було проведено ряд будівельно-технічних експертиз, висновками яких встановлено два варіанти можливого поділу квартири з виділом ОСОБА_1 частки, яка відповідає його частці у спільній сумісній власності (висновки будівельно-технічної експертизи від 08.12.2008 року № 118, від 12.04.2010 року № 31, від 02.12.2010 року № 144).

Згідно пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 (з подальшими змінами) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.

Пунктом 7 названої постанови передбачено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він провадиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст.. 152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись із ним, мотивуючи це в рішенні.

Із висновків будівельно-технічних експертиз вбачається, що для поділу спірної квартири на ? та ? частини по визначеним експертом варіантам слід здійснити істотні зміни в квартирі, пов’язані з проведенням переобладнання опалення, газопостачання, установкою роздільних електролічильників, обладнанням додаткових дверних проходів та вікон, закладенням існуючих дверей, прибудовою тамбуру.

Тобто для поділу необхідні переобладнання та перепланування будинку.

Згідно статті 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Судом неодноразово пропонувалося позивачу надати докази, що підтверджують дозвіл виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу на виконання зазначених у експертних висновках переобладнань та перепланувань.

Однак сторона позивача за первісним позовом таких доказів не надала.

Надані позивачем суду листи органу державного протипожежного нагляду та санітарно-епідеміологічної станції про можливість переобладнання спірного приміщення не можуть замінити відповідного дозволу виконавчого органу місцевого самоврядування.

Тому вимоги про виділ в натурі позивачу частки із спільного майна не доведені.

Стосовно вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд виходить із положень статті 125 Земельного кодексу України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивач не надав доказів наявності в нього чи відповідачів права власності або постійного користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, спір щодо порядку користування земельною ділянкою пов'язаний зі спором про виділ позивачу частки із спільного нерухомого майна, а вимоги позивача у цій частині не доведено.

Тому вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволенню також не підлягають.

Вирішуючи зустрічний позов, суд враховує, що виходячи з аналізу положень частини 2 статті 372 ЦК України, а також роз’яснень, які містяться у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при розгляді спорів між учасниками спільної власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої ради і за згодою решти учасників спільної власності.

Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи від 12.04.2010 року № 31 ринкова вартість спірної квартири станом на червень 2001 року в цінах на квітень 2010 року становить 110166 грн., а станом на квітень 2010 року – 169486 грн.

Оскільки збільшення вартості відбулося внаслідок поліпшення технічного стану квартири, але корисна площа будинку не збільшилася, що підтверджується висновками будівельно-технічних експертиз від 12.04.2010 року № 31 та від 14.03.2011 року № 23, підстави для задоволення вимог щодо збільшення частки позивачів за зустрічним позовом у спірній квартирі відсутні.

Немає підстав і для задоволення зустрічних вимог в частині виділу в натурі кожному із співвласників їх часток, виходячи із належності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 по 4/15 часток квартири, а ОСОБА_1 1/5 частки квартири, тому що позивачі за зустрічним позовом не довели можливості виділу в натурі зазначених часток, а висновком судової будівельно-технічної експертизи від 14.03.2011 року № 23 встановлена неможливість такого виділу.

Враховуючи, що первісні та зустрічні позовні вимоги про виділ в натурі частки у спільній сумісній власності не підлягають задоволенню, то відсутні підстави для покладення на сторони понесених іншою стороною судових витрат у зв’язку з цими вимогами.

У зв’язку з тим, що суд задовольняє первісні позовні вимоги щодо визначення ідеальних часток у праві спільної власності на спірну квартиру, з відповідачів підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.. ст.. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 364, 368, 369, 370, 372 ЦК України, ст.. 152 ЖК України, ст.. 125 ЗК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про розподіл спільної сумісної власності та виділ частки в спільному сумісному майні задовольнити частково.

Визнати, що позивачу, ОСОБА_1 належить ? частка квартири АДРЕСА_1.

Визнати, що відповідачу, ОСОБА_3 належить ? частка квартири АДРЕСА_1.

Визнати, що відповідачу, ОСОБА_5 належить ? частка квартири АДРЕСА_1.

Визнати, що відповідачу, ОСОБА_4 належить ? частка квартири АДРЕСА_1.

В інших позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю.

В зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл часток майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ їх в натурі відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати – 2 (дві) грн. 84 коп. судового збору та 10 (десять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати – 2 (дві) грн. 84 коп. судового збору та 10 (десять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати – 2 (дві) грн. 84 коп. судового збору та 10 (десять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:ОСОБА_7