Справа № 2-306/11                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

  20 червня 2011 року                                                                                      місто Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді                                   Карабан І.І.

при секретарі                                             Єфременко О.М.

за участю  позивача                                   ОСОБА_1

                  представника відповідача      ОСОБА_2

розглянувши    у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровське цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, в інтересах якого діє на підставі довіреності ОСОБА_3 до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2011 р. ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною  заявою до  ДП «Шахтарськантрацит»(далі Шахта) про  стягнення з відповідача  у відшкодування моральної шкоди, заподіяної  у зв’язку з втратою здоров’я ,  50000 гривень, мотивуючи свій позов тим, що  в період з   02 липня 1980 року по 15 травня 1998 року працював на шахті «Рассвєт»ДП «Жовтеньвугілля». Під час роботи з ним стався  нещасний випадок на виробництві, про що було складено акт за формою Н-1,    Висновком   МСЕК      йому  вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності   та встановлена   група інвалідності.  В зв’язку з трудовим каліцтвом  відчуває фізичні і моральні страждання, оскільки змінився його звичайний склад життя, можливості  обмежені, для організації свого життя потрібні додаткові  зусилля, не може займатися роботою  по господарству,   звертається за допомогою до інших осіб, обмежено спілкування  з родичами та друзями,  постійно відчуває болі,  систематично проходить лікування та вимушений постійно приймати ліки.  Просив також поновити пропущений строк, оскільки після МСЕК постійно хворіє, в нього погане самопочуття.

Позивач ОСОБА_1  в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити,   пояснив, що  після отримання трудового каліцтва його визнали інвалідом ІІ групи, встановили 80% втрати професійної працездатності, він  вимушений був звільнитися. В подальшому неодноразово проходив переогляд  у МСЕКу, де йому  в 2004 році остаточно встановили  30% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. Внаслідок трудового каліцтва в нього болить нога, приймає знеболюючі ліки,  він не може займатися важкою фізичною працею,  довго ходити,  відчуває себе неповноцінним,     відчуває себе відірваним від життя, все це викликає моральні страждання та переживання.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, навад заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності № 12 від 04 січня 2011 року, позов  визнала частково, пояснила, що дійсно відповідач є правонаступником ДВАТ «Шахта «Рассвет», на якому працював позивач, але вважає, що на правовідносини розповсюджуються законодавство, що діяло на момент встановлення у позивача стійкої втрати працездатності, відповідно до якого  і повинно встановлюватися розмір відшкодування шкоди.

Заслухавши  пояснення позивача,  представника відповідача, дослідивши  докази по справі, суд вважає,  що позов позивача обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню з   наступних підстав.

Судом встановлено, що з 02 липня 1980 року по  15 травня 1998 року  позивач перебував працював на Шахті «Рассвєт», звільнився  в зв’язку з виходом на пенсії за ІІ групою інвалідності   (а.с.7-8)   Правонаступником усіх прав та обов’язків ДВАТ «Шахта «Рассвєт»ДП  ДХК  «Жовтеньвугілля» є ДП «Шахтарськантрацит»в особі ОП «Шахтоуправління імені 17 партз’їзду»ДП «Шахтарськантрацит»(а.с.)

21 листопада 1997  року складено акт за формою Н-1 про те, що 19 листопада 1997 року  позивач на   ДВАТ шахта «Рассвєт» отримав виробничу травму: відкритий перелом кісток правої голені.   (а.с.9-10).  

Донецькою обласною МСЕК № 3 14 травня 1998 року  позивачу вперше встановлена  стійка втрата  професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, що сталося 19 листопада 1997 року,   у розмірі 80% , встановлена 2 група  інвалідності (а.с.   )

Донецькою обласною МСЕК № 3 09 грудня 2004  року позивачу повторно  була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 30 %  внаслідок трудового каліцтва, встановлена  3 група інвалідності безстроково.  Протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба: рекомендовано нагляд у невропатолога, травматолога  (а.с.11)

Відповідно до  ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.158 КЗпП України  власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати  заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Відповідно до п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові  ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням  ним трудових обов’язків, затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472 (далі Правила), що діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами,  моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної шкоди чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудовим спорах; рішенням суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь яких виплат. ( в редакції пункту Правил з 03 жовтня 1997 року).

Відповідно до п.30 Правил виплата суми відшкодування шкоди провадиться власником, з вини якого настало ушкодження здоров’я внаслідок нещасного  випадку, професійного захворювання, або з фонду соціального страхування.

Відповідно до Указу Президента України  від 13 вересня 1994 року  «Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» встановлено  з  1 жовтня 1994 року мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком,  у розмірі 1700 тисяч карбованців на місяць.   

Таким  чином , суд вважає, що до  спірних  правовідносин необхідно застосовувати зазначені Правила, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з 14 травня 2008 року, тобто з моменту первинного встановлення висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва.  

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу, який полягає в моральних стражданнях у зв’язку з фізичними стражданнями, яких позивач  зазнає в зв'язку з  пошкодженням здоров’я, в порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, зміні умов    та звичайного ритму його життя, не можливості займатися звичними для нього заняттями, порушенні відносин з оточуючими людьми, доказано      дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом за формою Н-1, довідками МСЕК. Ушкодження  здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає більшої моральної шкоди. Тому втрата позивачем працездатності,  що встановлено  висновком МСЕК, вже саме по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров’я потерпілого погіршено.

Оскільки позивачу моральна шкода спричинена в наслідок пошкодження здоров’я, стан  здоров’я його погіршується, він продовжує хворіти і в теперішній час, то суд вважає, що позивачем строк звернення до суду не пропущено, а тому клопотання позивача про поновлення строку   заявлено надмірно.

Станом на 14 травня 1998 року,тобто на момент виникнення права у позивача на відшкодування моральної шкоди,  гранична межа розміру  моральної шкоди   не могла перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів. Також у цей період  неоподаткований мінімум становив 1700 тисяч карбованців, що становить 17 гривень.  Таким чином  гранична межа розміру моральної шкоди становила 2550 гривень.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд   враховує характер та об’єм фізичних та душевних страждань, які зазнав  та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя, та виходячи  з принципів розумності і справедливості,  вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на суму  2500  гривень.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню  з відповідача у  дохід держави судовий збір у розмірі  8 гривень 50 копійок та на користь міського бюджету  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 гривень..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153, 158,  КЗпП України, п.11, п.30 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові  ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням  ним трудових обов’язків, затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472, ст. ст. 15, 88, 213, 215 ЦПК України,  суд, -                                                                      

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтарськантрацит»на користь ОСОБА_1  в відшкодування моральної шкоди   2500 (дві  тисячі п’ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.

Стягнути з   Державного підприємства «Шахтарськантрацит»судовий збір у розмірі 8 (вісім)  гривень 50 копійок  в дохід держави.

Стягнути з  Державного підприємства  Державного підприємства «Шахтарськантрацит»на користь міського бюджету  м. Кіровське   витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи  у розмірі 15  (п’ятнадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду подається  до  Апеляційного суду  Донецької області   через Кіровський міський суд  Донецької області протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Суддя:                                                                     І.І.  Карабан