Справа № 2а-3327/11                                                                                                                                                                                                                          

ПОСТАНОВА

Іменем України

               29.06.2011 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі суддя Гладка І.А., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «Дитини війни», -

В С Т А Н О В И В:

              Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії, як дитині війни починаючи з 01.06.2010 року з подальшим проведенням нарахування та виплати вказаного підвищення до пенсії, обгрунтовуючи позов тим, що він має статус дитини війни, у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачувана йому пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30% мінімальної пенсії в Україні за віком, який визначається відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Однак в зазначений період відповідач нарахування та виплату у вищевказаний період дітям війни підвищення до пенсії проводив у розмірі 10%, який не відповідає її розміру відповідно до норм Закону України «про соціальний захист дітей війни».

              Ухвалою від 11.05.2011 року позовні вимоги в частині про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «Дитини війни»за період до 10 листопада 2010 року  залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права, встановленого ч.2 ст. 99 КАС України, та відсутністю підстав для його поновлення.

             Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак звернувся до суду із письмовою заявою в якій просив суд розглядати справу у його відсутність.

             Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав до суду заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, визнати дії УПФУ в Калінінському районі м. Донецька правомірними, справу розглянути у відсутність представника відповідача.

             Оскільки всі сторони, які беруть участь у розгляді цієї справи, будучи  належним чином повідомлені  про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх  відсутності, справа розглянута відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України  у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

            Суд розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

            Відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

            Позивач, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Калінінському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

             Законом  України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-1V від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено  правовий статус дітей війни та визначені  основи їх соціального захисту та  гарантії  їх соціальної  захищеності, які здійснюються  шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

               Згідно зі статтею 6 цього Закону  особа,  яка має статус дитини війни,  має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                 Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.

                 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах  з 22.05.2008 року  та у розмірі  10% виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.             

               Підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльності  відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії  позивача,  відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

           Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

             Згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року ( набрав чинності з 01.01.2004 року) мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого відповідно до абз.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-Х1 від 15.07.1999  року  застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком. Згідно ч.3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,який  не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

           Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

           Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»,  у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірі, що діяли  у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними  законами України, цим  Законом та нормативно-правовими актами КМ України. Цим Законом будь яких змін до Закону України  до  статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не внесено, та дія цієї статті не зупинена. А тому  відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення: до пенсії у розмірі 30%  відповідно до  статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та з наступними змінами його розміру.

            Будь яких обмежень щодо виплати у 2010 - 2011 роках  соціальної допомоги передбаченої ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни, Законами України   Про державний бюджет України на 2010 - 2011 роки , не передбачено.  

              Однак відповідач продовжує проводити нарахування та виплату підвищення  відповідно до  Постанови  Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року, № 530  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у твердих розмірах.

              Відповідач  як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них,  повинен   був  діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону №2195-1V і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводить  чим  допустив  протиправну бездіяльність.

               Виходячи з наведеного слідує визнати  про порушення відповідачем права  позивача  на отримання  надбавки до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України»Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30%  прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за  відповідний період часу, а тому  слідує  зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити  позивачу  надбавку до пенсії за вказаний період часу з урахуванням виплачених у цей період грошових сум.

               Крім того,  при спірних правовідносинах, які склалися між сторонами, розрахунок та  стягнення конкретної суми  на вимогу закону не базується, оскільки розрахунок та виплата  соціальних виплат  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни»є обов’язком відповідача, а не суду.

              Суд  не приймає до уваги посилання  відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, оскільки  з огляду на приписи статті 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік « та статті 113 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України "  визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах,  пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та  Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

              Також не приймається до уваги посилання відповідача  на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод  людини є головним обов'язком держави.

           У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування позивачці підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі викладеного. керуючись, ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

П О С Т А Н О В И В:

                    Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «Дитині війни»задовольнити.

             Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо не донарахування на користь ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з  10.11.2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

             Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1  щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 10.11.2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням здійсненних виплат.

           Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду. Якщо постанову суду було постановлено у письмовому провадженні, чи без виклику особи, яка її оскаржє, або в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

          Суддя          Гладка І.А.

                                                                                                    29.06.2011