УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Чуйко О.Г., Крижановського В.Я.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 23 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1
Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, на 2 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 грудня 2010 року вирок суду першої інстанції скасовано та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 2 ст. 191 КК України на підставі ст. 47 КК України в зв’язку з передачею на поруки трудовому колективу Козівського районного відділу освіти Козівської РДА. Провадження у кримінальній справі закрито.
Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді начальника відділу освіти Козівської РДА та являючись розпорядником бюджетних коштів, уклав договір № 2 з приватним підприємцем ОСОБА_2, відповідно до якого, останній зобов’язувався поставити будівельні матеріали загальною вартістю 81 531 грн.
28.12.2009 року ОСОБА_2, на прохання ОСОБА_1 було передано накладну, згідно якої він, на виконання договору № 2 від 28.12.2009 року, поставив відділу освіти Козівської РДА будівельні матеріали вартістю 81 531 грн., до якої безпідставно включив непоставлені матеріали загальною вартістю 1507,5 грн.
30.12.2009 року відділом освіти Козівської РДА було перераховано кошти в сумі 81 351 грн. ПП ОСОБА_2 за будівельні матеріали, які прийняв ОСОБА_1 Згодом ОСОБА_1 попрохав ОСОБА_2 повернути йому зайво перераховані кошти в сумі 1507,5 грн. ОСОБА_2, виконуючи прохання ОСОБА_1 повернув йому готівкою вказані кошти, які останній привласнив та використав на власні потреби.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених ним злочинів внаслідок м`якості та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно застосував до засудженого ст. 69 КК України при звільненні від додаткового покарання. Також вважає, що апеляційний суд, застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 47 КК України, позбавив власника або уповноваженого ним органу права на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за вчинення злочину, несумісного з продовженням обіймання займаної ним посади.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та м’якість призначеного засудженому покарання не ґрунтуються на вимогах закону.
З матеріалів кримінальної справи та вироку суду вбачається, що покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції було призначено з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.
Згідно даним, які містяться у матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, характеризуються виключно позитивно.
Судом враховано повне відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди.
Відповідно до положень ст. 69 КК України призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини або дані про особу він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
Призначаючи засудженому покарання з застосуванням ст. 69 КК України, суд діяв в межах кримінально-процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без відбування додаткового покарання.
Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженого не є достатніми для застосування ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Що стосується доводів прокурора про незаконність передачі ОСОБА_1 апеляційним судом на поруки трудовому колективу то касаційну скаргу в цій частині також не можна визнати обґрунтованою, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 47 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із передачею особи на поруки можливе за умови, коли особа вчинила злочин вперше, діяння, яке вона скоїла, належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості, щиро розкаялася у вчиненому, колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи.
Відповідно до ст. 47 КК України, ст.10 КПК України однією з умов передачі особи на поруки є виправдання довіри колективу, а також якщо особа не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Застосування ст.47 КК України - це право, а не обов'язок суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
ОСОБА_1 переданий на поруки трудовому колективу Козівського районного відділу освіти Козівської РДА, начальником якого він є. Вимоги ст. 47 КПК України та роз’яснення, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” не містять заборони передачі на поруки керівника підприємства трудовому колективу без згоди його власника або уповноваженого органу. Передача особи на поруки трудовому колективу не позбавляє відповідний орган права звільнення працівника на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП.
Тому доводи прокурора в частині порушення закону судом при передачі на поруки трудовому коллективу ОСОБА_1 з підстав, викладених у скарзі, не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку по справі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 24 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
С у д д і:
М.А.Мороз О.Г.Чуйко В.Я.Крижановський