КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-534/10 Головуючий у 1-й інстанції: Білий М.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"15" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Дурицької О.М.
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 01.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо невиплати у передбаченому законом розмірі щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання здійснити її нарахування та виплату, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2, 19.10.2010 року звернулася до Куликівського районного суду Чернігівської області з адмінпозовом до УПФУ в Куликівському районі Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо невиплати у передбаченому законом розмірі щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання здійснити її нарахування та виплату, за період з 01.01.2010 року по день винесення судом рішення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком., зобов’язати відповідача в подальшому щомісячно постійно нараховувати їй як дитині війни, вказану допомогу у вказаному розмірі, відшкодовувати за рахунок відповідача вартість сплаченого державного мита.
Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 01.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, за період з 20.04.2010 року по 19.10.2010 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 20.04.2010 року по 19.10.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з урахуванням проведених виплат, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, колегія суддів вважає за необхідним розглядати дану справу в межах вимог поданої відповідачем апеляційної скарги.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1.
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Куликівському районі Чернігівської області –залишити без задоволення.
Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 01.11.2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: