Справа № 2-633/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 01.07.2011 Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Олещенко Л.Б.

при секретарі: Трофимович Ю.М.

за участю представника відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу. В обґрунтування позову зазначивши, що 27.11.2007 р. в м. Донецьку сталось зіткнення автомобіля ВАЗ-21104 держ. номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КАМАЗ держ. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль ВАЗ-21104 що належить ОСОБА_4 Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 24.12.2007 р. було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Таким чином, у ОСОБА_4 виникло право вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування завданого збитку. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент зіткнення була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант»за полісом ОСЦПВВНТЗ № ВВ/1747201. 02.08.2007 р. між ЗАТ СК «ВУСО»та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 56753-01-02. Відповідно до висновку СЄ України № 03-07/12 від 07.12.2007 р. вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 2445,60 гривень. Відповідно до п.4.1.1.2 договору страхування з суми матеріального збитку була вираховувана франшиза у розмірі 505,00 гривень. Таким чином, сума страхового відшкодування становить 1940,60 гривень. Платіжним дорученням № 13025 від 28.12.2007 року страхове відшкодування було сплачено в повному обсязі. Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ СК «ВУСО»виникло право вимоги до відповідачів щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат ЗАТ СК «ВУСО»що дорівнює 1940,60 гривень. Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 року ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»набуло належне ЗАТ СК «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. Таким чином, у позивача виникло право вимоги до відповідачів щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат ЗАТ СК «ВУСО», що становить 1940,60 гривень, у зв’язку з чим вони звернулись до суду із цим позовом. Просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача суму забавної матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 510,00 гривень, а з відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант»суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 1430,60 гривень, та стягнути з відповідачів у солідарному порядку  витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Представник позивача за дорученням ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.

          Представник відповідача –ТДВ СК «Альфа-Гарант»за дорученням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та пояснили, що відповідно до платіжного доручення від 28.12.2007 року, страховою компанією «ВУСО»була проведена повна виплата страхового відшкодування ОСОБА_4, а до суду позивач звернувся 14.01.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, який встановлений тривалістю у три роки. Крім того, позивачем не надано ніяких документів на підтвердження того, що ОСОБА_3, на відповідній правовій підставі керував автомобілем, кому на праві власності належить цей автомобіль КАМАЗ, і у позивача, у зв’язку з цим, виникло право вимоги до ОСОБА_3, а відповідно і до них. Вони, як відповідачі, таких документів не мають. Тому просили відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, своїх заперечень до суду не надав. Статтею 74 ч.5  ЦПК України передбачено, що судова повістка надсилається фізичній особі  за адресою її місця проживання  чи місця  перебування,  зареєстрованого у  встановленому  законом  порядку.  У  разі  відсутності  особи,  що бере участь  у  справі,  за  такою  адресою,  вважається,  що  судовий  виклик  або судове  повідомлення   вручене  їй  належним   чином.

 Судом встановлено, що  відповідач  ОСОБА_3  є  зареєстрованим  за  адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1.    Відповідно  до вимог законодавства,  судова повістка ОСОБА_3 про  призначення  справи  до  розгляду   була  направлена  саме за цією адресою.  У зв’язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Так, у судовому засіданні встановлено, що 27.11.200 за участю 7 р. ОСОБА_3  керував автомобілем НОМЕР_3 і за його участі відбулась дорожньо-транспортна пригода, та автомобіля НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4Постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 09.11.2007р. ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..124 КУАП у вигляді штрафу. Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 56753-01-02 від 02.08.2007 р. укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ СК «ВУСО»,  ОСОБА_4 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 1940,60 гривень, що підтверджується страховим актом № 4898-02 від 28.12.2007 р. та платіжним дорученням № 13025 від 28.12.2007.

Крім того, Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент зіткнення була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант»за полісом ОСЦПВВНТЗ № ВВ/1747201.

Таким чином, у ЗАТ СК «ВУСО»виникло право регресної вимоги до відповідачів ОСОБА_3 та ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 року ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»набуло належне ЗАТ СК «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. Таким чином, у позивача виникло право вимоги до відповідачів, щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат ЗАТ СК «ВУСО», що становить 1940,60 гривень.

Разом з тим, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 262 ЦК України, передбачає, що заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ст.261 ч.6 ЦК України, за регрес ними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання, тобто з дня виплати страхувальникові страхового відшкодування.

Як встановлено у судовому засіданні, Страхова компанія «ВУСО»виконала свої зобов’язання по договору добровільного страхування наземного транспорту та виплатила ОСОБА_4 суму страхового відшкодування 28 грудня 2007 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Таким чином, саме з цієї дати у ЗАТ СК «ВУСО», а відповідно у ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»виникло право регресної вимоги до відповідачів, та з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

ВАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»звернулись до суду із даним позовом 14 січня 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності. Жодного доказу на підтвердження поважності причини пропуску такого строку позивачем не надано, та навіть не було заявлено клопотання про його поновлення.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу

На підставі ст. ст. 257, 261, 262 ЦК України, та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

В позові Відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_3, Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 1940,60 гривень –відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення у 10-ти денний строк з дня отримання його копії.

Суддя:                                                                                Л. Б. Олещенко