Справа № 2-1097/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 29.06.2011  Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                                                                                  Шестопалової Я.В.

при секретарі:                                                                                                                        Білоус А.С.

за участю

позивачки:                                                                                                                               ОСОБА_1

представника позивачки:                                                                                                      ОСОБА_2

відповідача:                                                                                                                    ОСОБА_3

представника відповідача:                                                                                              ОСОБА_4

представника третьої особи:                                                                                            ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа –Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини з матір’ю , -

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа –Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини з матір’ю.

          В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16.05.1998 року вона з відповідачем зареєструвала шлюбні відносини у відділі реєстрації актів цивільного стану Леніньского РУЮ м. Донецька. 18.09.1998 року від шлюбу у них народилась дитина –ОСОБА_6. 25.02.2008 року шлюб з відповідачем був розірваний. ОСОБА_6 страждає простудними захворюваннями, стоїть на диспансерному обліку у зв»язку з чим потребує лікування, за рекомендацією лікарів їй необхідно регулярне знаходження на морі, санаторно –курортне лікування, оздоровлення на період цвітіння сортних трав. За час сумісного проживання з відповідачем позивачка неодноразово вивозила свою доньку на море за межі України у ОСОБА_7. Відповідач завжди при необхідності давав згоду нотаріальний дозвіл за межі України ОСОБА_6 Після того як шлюб між ними був розірваний, вона з донькою стала мешкати окремо, відповідач відмовляється надавати нотаріальний дозвіл на вивіз ОСОБА_6 до ОСОБА_7, тим самим ставить під загрозу її здоров»я, відповідач не виконує своїх обов’язків щодо лікування дитини. У зв’язку з чим позивачка звернулась до суду та просить суд надати дозвіл ОСОБА_1, без згоди батька ОСОБА_3, оформлювати документи на тимчасового  виїзду за межі України у ОСОБА_7 неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дозволити виїзд у період: березень – квітень, червень –серпень, жовтень –листопад 2011 року, січень, березень –квітень, червень –серпень, жовтень –листопад 2012 р., січень, березень –квітень, червень –серпень, жовтень –листопад 2012 р. для проведення необхідного лікування, а також стягнути понесені судові витрати.

          У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, та зазначила, що після розірвання шлюбу вона самостійно виховує доньку, яка проживає разом із нею. На теперішній час вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_7, він має житло у курортному  місці ОСОБА_4, поблизу моря. Тому на періоди канікул вона бажає із донькою проводити час на території ОСОБА_7 біля моря, оскільки це корисно для дитини, яка часто хворіє. Вона звернулась з проханням до відповідача надати дозвіл на тимчасовий вивіз дитини, однак він відмовився. Вважає, що колишній чоловік з пости до неї не надає дозвіл на виїзд дитини. Раніш, до розлучення, він неодноразово його надавав та вони з дочкою влітку виїжджали до ОСОБА_7. У зв»язку з чим просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та надати дозвіл ОСОБА_1, без згоди батька ОСОБА_3, оформлювати документи на тимчасового  виїзду за межі України у ОСОБА_7 неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дозволити виїзд у період: березень –квітень, червень –серпень, жовтень –листопад 2011 року, січень, березень – квітень, червень –серпень, жовтень –листопад 2012 р., січень, березень –квітень, червень –серпень, жовтень –листопад 2012 р. для проведення необхідного лікування, а також стягнути понесені судові витрати.

          У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що позивачка періодично виїжджала в ОСОБА_7 разом із дитиною та до розлучення відповідач надавав їй дозвіл на виїзд дитини разом із нею. Відповідач у справі після розірвання шлюбу у 2008 році майже не приймає участь у вихованні і в утримуванні доньки. Відповідач не заперечує проти проживання доньки із матір’ю та не бажає, щоб ОСОБА_6 проживала із ним. Позивачка 27.03.2010р. уклала шлюб з ОСОБА_8, який є громадянином ОСОБА_7. Чоловік позивачки має місце проживання в ОСОБА_7 у м. Анталія, куди позивачка має змогу приїжджати. Під час поїздок позивачки за кордон дитину немає на кого залишати, оскільки з батьком вона залишатись не бажає. Зазначив, що дитина страждає на алергію і часто хворіє на простудні захворювання та їй рекомендовано періодично перебувати біля моря. В м. Анталію позивачка виїжджала з дочкою неодноразово, ще до розлучення з відповідачем, який надавав на це добровільну згоду. Ці поїздки позитивно позначились на здоров’ї дитини та пішли їй на користь. Вважав, що відмова відповідача у наданні згоди на виїзд їх неповнолітньої доньки закордон є наслідком виниклих конфліктних стосунків між сторонами, засобом зробити позивачки гірше, та це  не відповідає інтересам неповнолітньої ОСОБА_6. Просив позовні вимоги задовольнити, надати на період шкільних канікул дозвіл на вивіз неповнолітньої дитини разом із матір’ю без згоди батька.

          У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, та зазначив, що вивіз за межі України перешкоджає навчанню дитини, мати не слідкує за дитиною, коли виїжджають до ОСОБА_7 мати кидає дитину, також зазначив, що мати може залишити дитину у ОСОБА_7, у зв»язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вважав, що у наслідок надання позивачки дозволу на виїзд їх неповнолітньої доньки за кордон на час перебування там матері будуть порушені його права батька на спілкування з дитиною, її виховання та утримання. Також вважав, що постійні переїзди з одної країну в іншу позбавлять дитини належного отримання освіти та знань. Зазначив, що дійсно до розірвання шлюбу він тричі надавав дозвіл на виїзд доньки з матір’ю закордон до ОСОБА_7, однак у теперішній час

він заперечує проти цього, оскільки позивачка має чоловіка іншої держави про якого йому нічого не відомо та вважав, що таке спілкування може негативно позначитись на дитині.

Вважав, що саме на Україні його дочка може нормально розвиватись та отримати відповідну освіту. А отже вважав, що відпочинок та оздоровлення дитині позивачка повинна забезпечити саме в Україні. Крім того, наголошував, що вважає, що позивачка хоче вивезти дочку за кордон з метою щоб залишитись там назавжди та повністю позбавити його –як батька  передбачених законом прав. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.  

          Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію відповідача, просила в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачка не надала відповідних доказів щодо її реальної можливості забезпечити дитині під час перебування за кордоном належних умов утримання, а також доказів на підтвердження того, що оздоровлюватись дитина може лише в ОСОБА_7. Крім того, позивачка  не є громадянкою ОСОБА_7, не має там постійного житла, а те, що її новий чоловік, який є громадянином ОСОБА_7 має житло в ОСОБА_4 позивачка суду не довела. Тому вважала, що позивачка не довела в судовому засіданні, що виїзд неповнолітньої дитини за кордон відповідає її інтересам. Стверджувала, що періодичні виїзди дитини, в тому числі й серед учбового року,  шкідливо відобразяться на розвитку дитини, позбавлять дитину можливості отримати відповідний рівень освіти. Крім того, вважала, що позивачка заявляючи свої остаточні позовні вимоги просила суд надати їй дозвіл виїжджати за кордон з неповнолітньою дитиною без згоди батька на протязі 2011, 2012, 2013 року, а такі вимоги не ґрунтуються на діючому законодавстві, порушують права ОСОБА_3 як батька дитини на спілкування, прийняття участі у її вихованні та унеможливлюють виконання ним зобов’язань щодо утримання дитини та сприяння її всебічному розвитку. Зазначила, що відповідач любить дочку та бажає приймати участь у її вихованні, бажає спілкуватись з нею, тому вважала, що у задоволенні вимог позивачки слід відмовити.

          У судовому засіданні представник третьої особи –органу опіки й піклування Ленінської районної у м. Донецьку Ради ОСОБА_5не заперечувала проти виїзду дитини за кордон. в судовому засіданні надала суду висновок органу опіки та піклування від 18.03.2009р. за № 02/19-187 та пояснила, що орган опіки та піклування вивчивши обставини даної справи та надані позивачкою документи вважає можливим тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_6, 18.09.1998р.н. за кордон з матір’ю - ОСОБА_1, оскільки це відповідає інтересам дитини та позитивно вплине на стан її здоров’я. Вважали, що доводи відповідача щодо того, що позивач таким чином позбавляє його права на спілкування з дитиною та її виховання, а також, що такий виїзд не відповідає інтересам дитини необґрунтованими, оскільки позивач після розірвання шлюбу з позивачкою домовились про місце проживання дитини із матір’ю. Просили задовольнити позов ОСОБА_1М у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

16.05.1998 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, 25.02.2008 року шлюб иіж ними розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Леніньского районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис №46. (а.с.5)

18.09.1998 року від шлюбу народилась дитина –ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Леніньского районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис №523. (а.с.6)

25.02.2008р. шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, яке видано відділом РАЦС Ленінського РУЮ м. Донецька, актовий запис №46(а.с.8).

Після розірвання шлюбу за взаємною згодою батьків дитина залишилась проживати із матір’ю –ОСОБА_9, ця обставина визнана сторонами у справі тому відповідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

            Як вбачається з проїзного документу дитини виданого на ім”я ОСОБА_6 (серія АО №080013), вона неодноразово виїжджала за кордон території України –до ОСОБА_7, разом зі своєю матір’ю ОСОБА_9 (а.с.9-10).

            Вказані поїздки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 здійснювалися у період шлюбу позивачки й відповідача та за його згодою..

            Судом встановлено, що ОСОБА_9 на території України  зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності та займається торгівельно –закупівельною діяльністю.

27.03.2010 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьуц. Актовий запис №71.

Згідно з виписним епікризом №838 ОСОБА_6 рекомендований нагляд невролога, педіатра, кардіолога, алерголога за місцем проживання, санаторно –курортне лікування, оздоровлення в період з цвітіння сорних трав 4-10 місяців, згідно з довідкою виданою Донецькою міською лікарнею №7 ОСОБА_6 рекомендований відпочинок на морі у оздоровчому лагері (а.с.7,8)

Згідно із амбулаторною карткою ОСОБА_6. Є.М., яка була досліджена в судовому засіданні, вбачається, що дійсно на протязі 2009-2010р. дитини неодноразово хворіла на респіраторні захворювання та оглядалась лікарями.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради орган опіки вважає можливим виїзд малолітньої дитини ОСОБА_6 за кордон з матір»ю ОСОБА_1 для оздоровлення.

Після розлучення з позивачкою відповідач категорично відмовляється надати дозвіл на виїзд з разом із ОСОБА_1 їх малолітньої доньки ОСОБА_6, 1998р. народження, оскільки вважає, що такі поїздки не відповідають інтересам малолітньої, погано відображуються на її вихованні і навчанні та перешкоджають йому належним чином приймати участь у вихованні дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до положення ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»документами, що дають право на виїзд  з  України  і  в'їзд  в Україну  та  посвідчують  особу  громадянина   України   під   час перебування за її межами, є паспорт громадянина України для виїзду за  кордон, проїзний документ дитини. В свою чергу, згідно з п. 2 - 2 Постанови КМУ від 27.01.1995 р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

В судовому засіданні позивачка просила суд надати їй дозвіл виїжджати з неповнолітньою дочкою за кордон без надання згоди батька у періоди літніх канікул. При цьому вона вказує на те, що вона зможе її самостійно матеріально утримувати та зможе забезпечити її житлом за кордоном. Перебування дитини у м. Анталія, який є курортним містом ОСОБА_7, розташований вздовж моря позитивно вплине на стан здоров’я дитини.

Суд, проаналізувавши надані позивачкою докази на підтвердження своїх доводів вважає, що її вимоги слід задовольнити частково, а саме надати позивачки дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон з матір’ю без згоди батька на протязі одного року, у періоди шкільних канікул, а саме: з 01.07.2011 року по 30.08.2011 року, у жовтні 2011 р., у січні 2012 р., квітні 2012 р. та у період з 01.07.2012 р. по 30.08.2012 року.

Суд вважає, що надання такого дозволу про який позивачка ставить питання не буде обмежувати права відповідача як батька, надані йому законом.

До того ж, згідно із вимогами ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Принцип 7 Декларації прав дитини передбачає, що забезпечення інтересів дитини повинно бути керуючим принципом для тих, хто відповідальний за його освіту і навчання; ця відповідальність лягає перш за все на батьків.  

За таких підстав суд вважає, що виїзд дитини до ОСОБА_7 у періоди літніх канікул відповідає інтересам неповнолітньої дитини, та не може прийняти доводи батька, оскільки, вони є надуманими.

           На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 150, 155, 157 Сімейного Кодексу України, Декларацією прав дитини від 1959р., ст.ст. 17.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 2 - 2 Постанови КМУ від 27.01.1995 р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», та ст. ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа –Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини з матір’ю –задовольнити частково.

          Надати дозвіл ОСОБА_1 на виїзд з України разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3 до Турецької Республіки у період шкільних канікул, а саме: з 01.07.2011 року по 30.08.2011 року, у жовтні 2011 р., у січні 2012 р., квітні 2012 р. та у період з 01.07.2012 р. по 30.08.2012 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                Я. В. Шестопалова