Справа № 2- а-1393\2011

                                                                               ПОСТАНОВА

               І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            12 квітня  2011 року

            Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Чмель О.Л., розглянувши у письмовому провадженні в місті Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району міста Маріуполя про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про стягнення недотриманих коштів до дня Перемоги за 2009-2010 роки, суд –

                                                                   В С Т А Н О В И В:

            В лютому 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеною  адміністративною  заявою, вказавши, що він є учасником бойових дій та має право на утримання грошової допомоги, відповідно до ст. 12  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

          У відповідності до ч. 5 п 22. ст. 12 зазначеного закону йому положена виплата  щорічної грошової допомоги до 5-го травня, що складає 5 мінімальних пенсій за віком. Виплата допомоги відповідно до статті 17-1 покладена на органи праці та соціального захисту населення.  Відповідач виплатив йому вищезазначену допомогу у 2009 році в розмірі 340 грн., а у 2010 році  - 380 грн, що не відповідає діючому законодавству. За його підрахунками відповідач повинен був виплатити йому у 2009 році не 340 грн,  а  -  2757, 50 грн.,  а у 2010 році не 380 грн., а –3545 грн. Просить суд  визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати провести перерахунок та виплату грошової допомоги до 5-го травня за 2009 та 2010 роки відповідно до діючого законодавства.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву про підтримку позовних вимог у повному обсязі та з проханням розглянути справу за його відсутністю.  

Представник відповідача  в судове засідання не з’явилась, але надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю та письмові заперечення згідно яких, позивач дійсно є ветераном війни, має статус учасника бойових дій. У відповідності до Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту, він має право на пільги встановлені цим законом, в тому разі утримання щорічної грошової допомоги, яка виплачується до 5-го травня в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком та виплачується  ветеранам війни разову грошову допомогу у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про державний бюджет України.

          Доводи позивача про те, що разову грошову допомогу до 5 травня потрібно розрахувати з розміру прожиткового мінімуму суперечать нормам діючого законодавства, так як у відповідності з положеннями ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Мінімальний розмір пенсії законодавчо встановлений і з 1 жовтня 2003 року до теперішнього часу становить 19,91 гривень.  

Статтею 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, при чому у відповідності з положеннями ст. 17-1 вказаного закону органи праці та соціального захисту населення як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня здійснюють тільки виплату у розмірах, встановлених законодавством. Вважає, що проведення виплат допомоги до 05 травня 2007 року в іншому розмірі можливо лише у разі законодавчого врегулювання цього питання та збільшенням видаткової частини Державного бюджету за рахунок яких будуть здійснюватися ці видатки. Тим більш, виплати були проведені в період дії даних положень.

У 2009 році позивачу виплату разової грошової допомоги проведено у розмірі 340 грн. ( постанова КМУ № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри одноразової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році) –квітень 2009 та у 2010 році –380 грн., відповідно до постанови КМУ від 07.04.2010 року № 299.

Одночасно слід зазначити, що Конституційним судом України рішень щодо визнання розмірів виплат разової грошової допомоги до Дня Перемоги у 2009 та 2010 роках неконституційними не прийнято.

Згідно вимог ст. 152 Конституції України  закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання чинності.

Закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення конституційним Судом України рішення про їх неконституційність»

Із викладеного слідує, що разова грошова допомога до Дня Перемоги, Управлінням позивачу була здійснена до ухвалення рішень Конституційним Судом України, у розмірах визначених відповідно до  діючого законодавства на той час.

На підставі викладеного просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, звертали увагу суду на те, що позивачем пропущений строк позовної давності відповідно до ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується  посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 14 червня  1996 року ( а.с.10 ) .Як вбачається з даного посвідчення на ОСОБА_1 поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –учасників бойових дій, а саме Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Правовий статус ветеранів війни, визначає Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року. Розділом Ш цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, ч.5 ст. 13 якого передбачає пільги інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7 Закону).

Згідно з положеннями ч.5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня учасникам війни встановлена щорічна допомога до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.17 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

           Законом України №968-VI від 19.06.2003р. наведений Закон було доповнено статтею 17-1, якою встановлено, що виплату щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст..ст.12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

          Так, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено щорічно до 5 травня виплачувати ветеранам війни разову грошову допомогу у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про державний бюджет України.

Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно Законами України про Державний бюджет України визначається будь-які видатки держави на  загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування таких видатків.

Дійсно, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо розміру щорічної разової допомоги відповідно до вимог Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Однак суд зазначає, що Конституційним судом України у 2009 та 2010 роках рішень щодо визнання розмірів виплат разової грошової допомоги до 5 травня неконституційними не прийнято.

Таким чином, позивачу  2009 році виплату разової грошової допомоги здійснено у розмірі 340 грн. ( постанова КМУ № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри одноразової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році) та у 2010 році –380 грн.( постанова КМУ від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри одноразової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році).

Із викладеного слідує, що разова грошова допомога до 5-го травня Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя позивачу була здійснена у розмірах, визначених відповідно до  діючого законодавства, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення даного позову.

На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 95,152 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 17-19, 99, 100, 104-106, 159, 161, 162 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя  про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про стягнення недотриманих коштів до дня Перемоги за 2009-2010 роки  - відмовити.

          Апеляційна скарга  подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна  скарга  на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з  дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті  160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Суддя